Вирок № 50534264, 17.09.2015, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/395/15-к

Провадження № 1-кп/210/223/15

"17" вересня 2015 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Чайкіна О.В.,

за участю секретаря - Севанян М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014040230001061 від 11 грудня 2014 року, за № 12015040230000061 від 03 лютого 2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кіровокан Вірменія, українця, освіта середня, не працюючого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 259 КК України,

сторони кримінального провадження, які беруть участь в судовому розгляді: прокурор Горбенко О.В., обвинувачений ОСОБА_3, захисник обвинуваченого - адвокат Козлов А.В., -

В С Т А Н О В И В :

10 грудня 2014 року, близько о 10.00 годин між раніше знайомими ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, неподалік зупинки громадського транспорту «Трампарк» в Дзержинському районі м. Кривого Рогу на ґрунті побутового пияцтва виникла сварка, під час якої ОСОБА_5 побив ОСОБА_2, в результаті чого, між зазначеними особами виникла стійка особиста неприязнь.

11.12.2014 року близько о 10.25 годин ОСОБА_2, неподалік зупинки громадського транспорту «Трампарк» та торгівельного комплексу, розташованого по вул. Тбіліська, 13б в Дзержинському районі м. Кривого Рогу зустрів ОСОБА_5, який перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, проявляючи зневажливе ставлення до ОСОБА_2 в силу стійкої особистої неприязні до нього, почав грубо ображати ОСОБА_2 погрожуючи черговим побиттям.

Побоюючись даних погроз ОСОБА_5 та будучи обуреним його образливою поведінкою, у ОСОБА_2 посилилося почуття стійкої неприязні до ОСОБА_5 та виник умисел на спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, за вказаних мотивів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, діючи з метою спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів стійкої особистої неприязні до нього, знаходячись на ділянці місцевості поблизу торговельного комплексу по вул. Тбіліська, 13б в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, дістав з правого зовнішнього карману вдягненої на нього куртки кухонний ніж господарсько-побутового призначення, який носив при собі для самозахисту та, утримуючи даний ніж в правій руці, близько 10.30 годин 11.12.2014 року умисно завдав потерпілому ОСОБА_5, який ухиляючись від удару повернувся до нього лівою стороною тулубу, одного удару клинком вказаного ножа в ліву бокову ділянку грудної клітини, не переслідуючи за мету заподіяти ОСОБА_5 смерть.

Відразу ж після цього, ОСОБА_2 припинив свої злочинні дії, а потерпілого ОСОБА_5 бригадою швидкої медичної допомоги, що прибула за викликом потерпілого, було госпіталізовано до КЗ «Криворізька міська лікарня №11» ДОР, де йому було надано належну медичну допомогу.

Таким чином, своїми злочинними діями, ОСОБА_2 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини з ушкодженням легені, що викликало пневмоторакс ліворуч, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 102 від 20.01.2015 року за своїм характером відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Вищевказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Крім того, ОСОБА_2, 03.02.2015 о 15.55 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого постійного мешкання в приміщенні будинку АДРЕСА_1, переслідуючи, злочинний умисел, що раптово виник, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення правоохоронних органів про підготовку вибуху в громадському місці, що загрожує безпеці громадян, прагнучи викликати занепокоєння, паніку та розгубленість серед населення, зі свого мобільного телефону НОМЕР_1, умисно здійснив екстрений виклик на спеціальну лінію -102- чергової частини Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, та анонімно повідомив завідомо неправдиві відомості про підготовку вибуху в адміністративній будівлі Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, розташованого по пр. Карла Маркса, 71 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, таким чином ОСОБА_2 поширив завідомо неправдиві відомості про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.

Окрім того, на місці події за фактом повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення та пошкодження об'єктів власності, з метою проведення пошукових заходів були організовані роботи, спрямовані на обстеження території Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області з пошуку вибухонебезпечних речовин, предметів або пристроїв з залученням фахівців відділу вибухотехнічних та пожежо-технічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Вищевказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 259 КК України, за ознаками завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину в пред'явлених йому обвинуваченнях визнав повністю, щиро покаявся в скоєному злочині, погодився з кваліфікацією вчинених ним діяння, не заперечуючи фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, описаних вище. Показав, що між ним та потерпілим ОСОБА_5 виник конфлікт, він побоювався ОСОБА_5, і коли той в черговий раз йому погрожував, він дістав ніж та вдарив його, після чого пішов. У зв'язку з цією подію, йому обрано запобіжний захід домашній арешт, та перебуваючи на домашньому арешті вдома за адресою реєстрації він подзвонив на 102 та повідомив про замінування будівлі міліції. Прохав суворо не карати, щиро кається у вчиненому.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений, звернувся до суду з проханням допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки він повністю визнає свою провину в скоєнні інкримінованих діянь, та вважає зібрані в справі докази його вини достовірними, допустимими та достатніми, в зв'язку з чим досліджувати інші докази провини, в тому числі допитувати потерпілого, свідків, немає ніякої потреби.

З урахуванням думки обвинуваченого, позиції прокурора щодо застосування вимог ч.3 ст.349 КПК України, та враховуючи згоду обвинуваченого на застосування ч. 3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме щодо: часу, місця, обстановки, способу, мотиву та мети вчинення злочинних дій, форми вини, у зв`язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому обвинуваченому було роз`яснено, що у випадку визнання таких обставин він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в суді.

Враховуючи те, що сторони кримінального провадження, не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які стосуються речових доказів, та які характеризують особу обвинуваченого.

Суд, відповідно до ст.ст. 86, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими, та згідно з ст.ст. 85, 94 КПК України, вважає, що ці докази прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які суд вважає належними та допустимими, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_2 та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та за ч. 1 ст. 259 КК України за ознаками завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_3. слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.121 КК України, за ознаками за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та за ч. 1 ст. 259 КК України за ознаками завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками.

Керуючись вимогами ст. 65, 50 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує, що він вчинив злочини, який відповідно ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості (ч. 1 ст. 259 КК України) та тяжких (ч.1 ст. 121 КК України), раніше не судимий (в силу ст. 89 КК України), офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, перебуває під наглядом лікаря нарколога з 2013 року з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками; має постійне місце проживання та реєстрацію, вину визнає повністю, щиро кається, активно сприяв на досудовому розслідуванні.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що згідно з актом судово-психіатричного експерта № 37, у ОСОБА_2 виявлені психічні та поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю, синдром залежності, та за своїм психічним станом він може усвідомлювати свої дії та керувати ними, в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує; в період, що відноситься інкриміноване діяння за ч. 1 ст. 259 КК України) в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не знаходився, виявляв психічні та поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю, синдром залежності та за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд відносить те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки. Обставиною, що обтяжує покарання за ч. 1 ст. 259 КК України відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, тяжкість скоєних злочинів, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 259 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України - за сукупністю злочинів за правилом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Суд, враховуючи особу обвинуваченого, зокрема що злочин за ч. 1 ст. 259 КК України вчинено під час перебування на домашньому арешті у зв'язку з пред'явленням підозри за ч. 1 ст. 121 КК України, а також тяжкість вчиненого злочину, наявність обставини, що обтяжує покарання, не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69 та 75 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого та його перевиховання не можливо досягти без ізоляції від суспільства. .

Суд, керуючись ст.ст. 65, 50 КК України вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових злочинів.

Долю речових доказів суд визначає з урахуванням ст. 100 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження - тримання під вартою - слід залишити без змін - до набрання вироку законної сили.

Судові витрати в кримінальному провадженні - відсутні.

Строк відбуття покарання обвинуваченому, з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України, слід відраховувати з 03 лютого 2015 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 03 лютого 2015 року по 17 вересня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 368 , 370, 371, 374-376 КПК України суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу;

-ч. 1 ст. 259 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2-х (двох) років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_2 визначити у вигляді п'яти років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - тримання під вартою, залишити без змін до набуття вироком чинності.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України початок строку відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з 03 лютого 2015 року, зарахувавши в строк відбуття покарання період з 03 лютого 2015 року по 17 вересня 2015 року.

Речові докази: 1) мобільний телефон «Нокіа» 1203-2 імей НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_1, що зберігається в камері схову речових доказів Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією 002550/2, вилучений у ОСОБА_2 - повернути ОСОБА_2.

Матеріали кримінального провадження № 12014040230001061 від 11 грудня 2014 року, за № 12015040230000061 від 03 лютого 2015 року залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за № 210/395/15-к, провадження № 1-КП/210/223/15.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: О. В. Чайкіна