Ухвала суду № 50532449, 17.09.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/1333/14-ц

Провадження № 4-с/127/192/15

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Прокопчук А.В..

при секретарі Поливаній Ю.В.,

за участю представника заявника ОСОБА_1,

державного виконавця відділу примусового виконання

рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області

ОСОБА_2,

представника заінтересованої особи ПАТ КБ «Надра» -

ОСОБА_3,

представника заінтересованої особи ПАТ «УкрСибБанк» -

ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці скаргу ОСОБА_5 про скасування частково постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.08.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернулася в суд з вищевказаною скаргою.

Вимоги, викладені в скарзі, мотивовано тим, що в провадженні державного виконавця Білоконь Р.П. ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області перебуває виконавче провадження № 48417119 по виконанню виконавчого листа № 127/1333/14-ц, виданого 05.11.2014 року про стягнення зокрема з ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором.

11.08.2015 року постановою вищевказаного державного виконавця було накладено арешт на все майно належне боржнику ОСОБА_5, зокрема на квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. Проте, ОСОБА_5 зазначає, що дана квартира перебуває в іпотеці ПАТ «УкрСиббанк», згідно умов договору іпотеки, укладеного 28.08.2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ «УкрСиббанк». Таким чином, право застави у ПАТ «УкрСиббанк» виникло раніше постанов про накладення арешту на майно на користь стягувачів, які не є іпотекодержателями. Крім того, між банком та іпотекодавцем виникла домовленість щодо добровільної реалізації предмету іпотеки, однак через арешт виконати її неможливо, тому ОСОБА_5 звернулася до суду з даною скаргою та просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 11.08.2015 року ВП № 48417119, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 в частині накладення арешту на квартиру №44, що в м. Вінниці по вул. Пирогова, 115-а, що належить на праві власності ОСОБА_5, а також зняти арешт з даної квартири, накладений на підставі постанови від 11.08.2015 року ВП №48417119, обтяження №10763540. Оскаржувану постанову вона отримала лише 07.09.2015 року у державного виконавця через свого представника.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 скаргу підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ній. Просив задовольнити скаргу у повному обсязі.

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу не визнала, пояснивши, щовона діяла у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та їй не було відомо про те, що квартира знаходиться в іпотеці. Просила відмовити в задоволенні скарги.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи ПАТ КБ «Надра» - ОСОБА_3 скаргу не визнав та просив винести законне рішення.

Представник заінтересованої особи ПАТ «УкрСиббанк» - ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали виконавчого провадження № 48417119 та справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З договору іпотеки, укладеного 28.08.2007 року, між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6, діючого на підставі довіреності від імені ОСОБА_5, суд вбачає, що іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно квартиру №44, загальною площею 93,0 кв.м., житловою 59,6 кв.м., що складається з: коридору 44-1; кімнат 44-2, 44-5; санвузла 44-3; їдальні 44-4 і належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, житловий будинок № 115-а. За домовленістю сторін заставна вартість предмету іпотеки становить 695587,00грн. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту № 11203565000 від 23.08.2007 року (а.с. 3-4).

Також, судом встановлено, що 06.09.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно квартиру №44, загальною площею 93,0 кв.м., житловою 59,6 кв.м., що складається з: коридору 44-1; кімнат 44-2, 44-5; санвузла 44-3; їдальні 44-4 і належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, житловий будинок № 115-а. За домовленістю сторін заставна вартість предмету іпотеки становить 695587,00грн. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту № 11210248000 від 06.09.2007 року (а.с. 5-6).

Згідно заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області № 127/2210/14-ц від 21.03.2014 року з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором № 11203565000 від 23.08.2007 року в сумі 110331,33 дол. США, що еквівалентно 881878,31 грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 11.08.2015 року, під час виконання виконавчого листа № 127/1333/14-ц, виданого 05.11.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5 та заборонено здійснювати відчудження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с. 7), яка оскаржується заявником.

З довідки-розрахунку встановлено, що станом на 16.09.2015 року загальна заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором № 0011203565000 від 23.08.2007 року становить 2967258,12 грн. (а.с. 32-46).

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Стаття ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, для чого наділений відповідним правами та повноваженнями.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд вважає, що державний виконавець, хоч і вчинив дії в межах своїх повноважень, однак мав би враховувати права та інтереси як сторін виконавчого провадженні, так й інших осіб, які не є стороною виконавчого провадження, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а саме: накладення арешту на все майно боржника.

Суд прийшов до висновку, що накладення державним виконавцем арешту, зокрема, на майно, що перебуває в іпотеці, а саме: майно квартиру №44, загальною площею 93,0 кв.м., житловою 59,6 кв.м., що складається з: коридору 44-1; кімнат 44-2, 44-5; санвузла 44-3; їдальні 44-4 і належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, житловий будинок № 115-а, в даному випадку, порушує права як боржника ОСОБА_5, так і ПАТ «УкрСиббанк», враховуючи вище викладені обставини.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Суд оцінює докази наявні в справі, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно з'ясовує обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до переконання, що скарга ОСОБА_5 про скасування частково постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.08.2015 року є обґрунтованою.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Тому, враховуючи вище викладене, суд прийшов до переконання про визнання рішення, а саме: постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 48417119 від 11.08.2015 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_5, неправомірною.

Щодо вимог заявника в частині зняття арешту з квартири № 44, що в м. Вінниці по вул. Пирогова, 115-а, що належить на праві власності ОСОБА_5, загальною площею 93,0 кв.м., житловою 59,6 кв.м., що складається з: коридору 44-1; кімнат 44-2, 44-5; санвузла 44-3; їдальні 44-4, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї частини вимог, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання, зокрема, судових рішень у порядку, передбаченому законом. Суд не вправі зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

На що також звернув увагу Верховний Суд України в Постанові Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне поновити порушені права заявника, шляхом скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 48417119 від 11.08.2015 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5

Про виконання даної ухвали суду відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області має повідомити Вінницький міський суд Вінницької області та заявника ОСОБА_5 не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду, відповідно до ч. 1 ст. 389 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 2, 6, 11, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 7, 36 Закону України «Про іпотеку», ст. 572 ЦК України, ст.ст. 14, 383-387 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_5 про скасування частково постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.08.2015 року- задовільнити частково.

Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.08.2015 року ВП №48417119, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_5.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Про виконання даної ухвали відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області повідомити Вінницький міський суд Вінницької області та заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання копії ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя: