Ухвала суду № 50532081, 17.09.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7093/15-ц

(2/199/3301/15)

У Х В А Л А

іменем України

16 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Сенчишина Ф.М., розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою суду від 16 вересня 2015 року відкрите провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у загальному розмірі 10559904,57 грн.

Позивачем ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 разом із позовною заявою до суду подана заява про забезпечення позову, за якою позивач просить з метою забезпечення позову накласти арешт на належні відповідачу на праві власності: квартиру АДРЕСА_1 площею 208 кв.м., на паркувальне місце, що знаходиться в м. Дніпропетровську по вул. Комсомольська та на квартиру АДРЕСА_2, площею 44,9 кв.м. Заява про накладення арешту обґрунтовується тим, що враховуючи значний розмір ціни позову, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки є велика ймовірність продажу, передання в заставу та вчинення інших можливих юридичних дій з цим майном, спрямованих на його відчуження.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.

За ч. 3 ст. 152 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За п. 7 цієї ж постанови, ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Вирішуючи заяву, суд виходить з того, що за наявної Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 площею 208 кв.м. та квартири АДРЕСА_2, площею 44,9 кв.м., накласти арешт на які просить позивач.

Суд вважає обґрунтованими побоювання позивача щодо вчинення відповідачем дій з відчуження зазначеного майна, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі ухвалення його на користь позивача. Розмір заявлених вимог є співмірним з заходом забезпечення позову, про вжиття якого просить позивач, а захід забезпечення позову, вжити який просить позивач, є найменш обтяжливим для відповідача, і за таких обставин заява про накладення арешту на зазначені квартири підлягає задоволенню.

В той же час, клопотання в частині накладення арешту на паркувальне місце по вул. Комсомольській м. Дніпропетровська задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що зазначене нерухоме майно є власністю відповідача.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

З метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_1, іпн НОМЕР_1, адреса: м. Житомир, вул. Бердичівська, б. 53, накласти арешт на належні на праві власності ОСОБА_2, іпн НОМЕР_2, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Прогресивна, б. 6, кв. 136:

- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 208,5 кв.м., житловою площею 139,2 кв.м.;

- квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м.

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом пяти днів з дня проголошення ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий: