Вирок № 50530662, 17.09.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 158/907/15-к

Провадження № 1-кп/161/393/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 17 вересня 2015 року

Колегія суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі:

головуючого-судді Ковальчук В.О.,

суддів - Покидюк В. М., Ясельського І.В.,

при секретарі Щерблюк О.В.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12015030000000108 від 23 березня 2015 року, про обвинувачення:

-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ківерці, Ківерцівського району, Волинської області, громадянина України, українця, середньою освітою, працюючого монтажником, не одруженого, не маючого утриманців, задовільним станом здоров'я, зареєстрованим місцем проживаючого за адресою : АДРЕСА_1,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.149 КК України,

-ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки міста Київ, громадянки України, українки, середньою освітою, працюючої, заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, задовільним станом здоров'я, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, судимої:

-10 червня 2015 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ч.2 ст.301 КК України до покарання у виді позбавлення волі 1 рік, ст.ст.75,76 КК України іспитовим строком 1 рік;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України,

з участю:

прокурора Жирицького Р.М.,

захисників ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

В другій декаді березня 2015 року ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вступила в попередню змову з ОСОБА_1, з яким тимчасово спільно проживала за адресою: АДРЕСА_3, з метою продати іншим особам свою малолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, за грошову винагороду в розмірі 20 000 доларів США.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 24 березня 2015 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 та за її вказівкою, в підтвердження укладання усної угоди про продаж дитини, зателефонував до ОСОБА_6, та запропонував передати їм частину обумовленої суми грошових коштів, в якості завдатку.

В вечірній час зазначеного дня, в приміщенні кафе "Володимир", що в буд.№8 по вул.17 Вересня в м.Ківерці Волинської області, ОСОБА_6 на вимогу ОСОБА_1, передала грошові кошти в сумі 1000 гривень ОСОБА_2, яка власноруч написала розписку про їх отримання та зобов'язалась відрахувати цю суму від суми 20 000 доларів США за продаж малолітньої дитини.

В подальшому, ОСОБА_6, усвідомлюючи готування до вчинення торгівлі малолітньої дитини, добровільно повідомила про це правоохоронні органи, а також разом із ОСОБА_7 добровільно надали згоду на участь в контролі за вчиненням даного злочину, згідно із ст. 271 КПК України.

Біля 14-тої години 10 хвилин 29 березня 2015 року, ОСОБА_2, за попередньою змовою, з ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний умисел, привели для продажу малолітню дочку ОСОБА_5 в приміщення кафе "Володимир", що в буд.№8 по вул.17 Вересня в м.Ківерці Волинської області, де обоє, вчинили торгівлю людьми щодо малолітньої особи, при цьому, ОСОБА_2, передала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свою малолітню дочку ОСОБА_5, а ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_2, повернувшись до неї додому за свідоцтво про народження малолітньої ОСОБА_5, серії НОМЕР_1, та принісши документ, відав ОСОБА_2, яка передала цей документ ОСОБА_6.

Окрім того, ОСОБА_7, за вказівкою ОСОБА_2, за купівлю малолітньої ОСОБА_5, передав ОСОБА_1 обумовлену суму грошових коштів (імітаційні засоби) у розмірі 20 000 доларів США, що станом на 29 березня 2015 року, згідно офіційного курсу Національного Банку України становило загальну суму 470 260 гривень 48 копійок, та після того, як ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з малолітньою ОСОБА_5 залишили приміщення кафе, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були затримані працівниками міліції.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України визнала та показала, що прибувші до неї незнайомі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запропонували передати на виховання її малолітню дитину ОСОБА_5, за 20000 доларів США, з чим вона через кілька днів погодилась, отримавши попередньо в рахунок зазначеної суми 1000 гривень, про що склала розписку.

Також, ОСОБА_2 показала, що з метою придбати за зазначену суму квартиру, передала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дочку ОСОБА_5, свідоцтво про народження дочки та погодилась отримати 20000 доларів, сказавши ОСОБА_1 взяти в них зазначену суму.

Разом з тим, ОСОБА_2 підтвердила час, місце передачі дитини, аналогічно тим, що зазначені в обвинуваченні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України визнав та показав, що проживаючи кілька місяців з ОСОБА_2, чув як вона кільком особам говорила про намір продати дитину.

Також, ОСОБА_1 показав, що він на прохання ОСОБА_2, зателефонував ОСОБА_6 та попросив позичити 1000 гривень, як завдаток за дитину, які ОСОБА_6 через годину привезла та передала ОСОБА_2.

Окрім того, ОСОБА_1 підтвердив, що під час передачі в кафе дитини, приносив свідоцтво про народження дитини та отримав від ОСОБА_7 гроші, їх кількість відповідно до домовленості.

Разом з тим, ОСОБА_1 показав, що ОСОБА_2 підтримував матеріально, вони планували в подальшому продовжити спільне життя, для чого потрібні були кошти.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

Так, свідок ОСОБА_9 показав, що перебуваючи в м.Ківерці, під час розпиття спиртного, випадково попав до житла, де були ОСОБА_2, ОСОБА_1, її подруга та співмешканець, де від співмешканця дізнався, що ОСОБА_2 хоче продати свою дитину багатому іноземцеві, про що розповів знайомому ОСОБА_7.

В ході пред'явлення особи для опізнання, ОСОБА_9 опізнав зазначених під час дачі показів осіб- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.№2 а.с.27-39).

Суд, відповідно до ст.97 КПК України визнає показання з чужих слів ОСОБА_9 допустимими, оскільки враховує наявність інших доказів щодо наміру ОСОБА_2 продати свою дитину.

Так, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кожен показав, що від ОСОБА_2 дізнались про її намір віддати свою дитину людям в іншу країну.

Зазначені покази свідків доводять умисел ОСОБА_2 передачі іншим особам свою дитину.

Окрім того, свідок ОСОБА_7 показав, що дізнавшись від ОСОБА_9 про бажання жінки продати дитину, разом з ОСОБА_6 зустрічались з ОСОБА_2, яка під час розмови не заперечувала про намір продати дитину, та обговорюючи суму продажі, виявила намір обдумати суму, та повідомити остаточне рішення на залишений ними номер телефону.

Свідок ОСОБА_12 показав, що від прибувшого до ОСОБА_2 чоловіка ОСОБА_7 дізнався, що ОСОБА_2 має продати ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в Латвію дитину за 20000 доларів.

Окрім того, свідок ОСОБА_6 показала, що дізнавшись від ОСОБА_7 про бажання продати дитину, зустрілась з ОСОБА_4, яка підтвердила наявність таких намірів.

Виявивши готування до злочину, ОСОБА_6 23 березня 2015 року подала заяву в правоохоронні органи про продаж дитини (т.№2 а.с.3-4).

Разом з тим, ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_1 телефонував на залишений номер телефону та в підтвердження намірів ОСОБА_4 просив завдаток 1000 гривень.

Також, ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_4 взявши зазначену суму, склала розписку в якій підтвердила згоду на передачу дитини за 20000 доларів.

Зазначена розписка відповідає за змістом обставинам зазначеним ОСОБА_6 та визнана речовим доказом (т.№2 а.с.35,36).

В ході пред'явлення особи для опізнання, ОСОБА_6 опізнала зазначену під час дачі показів особу-ОСОБА_2 (т.№2 а.с.27-39).

Також, свідок ОСОБА_6 показала, що вона погодилась разом з працівниками міліції приймати участь у проведенні контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеримента (т.№2 а.с.32).

Відповідно до протоколу контролю за вчиненням злочину, протоколу огляду, суд встановив, що на підставі постанови прокурора Давидюк М.М. проведено контроль у формі спеціального слідчого експерименту, під час якого, в приміщенні кафе "Володимир", що в буд.№8 по вул.17 Вересня в м.Ківерці Волинської області, ОСОБА_2, передала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свою малолітню дочку ОСОБА_5, а ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_2 отримав 200 купюр по 100 доларів США (т.№2 а.с.52-56,58-65).

Разом з тим, зазначені обставини підтверджуються протоколом проведення негласної слідчої дії-проведення аудіо, відео контролю особи, та речовим доказом-флеш пам'ятю з відео-записом проведення спостереження за особою (т.№2 а.с.57-76).

Свідок ОСОБА_13-бармен кафе, підтвердив обставину, при яких дитину привела в кафе одна, а вивела з кафе інша жінка.

Обставина передачі дитини, підтверджується протоколу огляду салону автомобіля, проведеного після передачі в кафе ОСОБА_2 дитини, де знаходились водій ОСОБА_14, ОСОБА_6 разом з дитиною ОСОБА_5, та ОСОБА_7, при цьому вилучено в ОСОБА_6 свідоцтво про народження дитини (т.№2 а.с.68-74).

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9, в матері ОСОБА_2, яка після реєстрації шлюбу обрала прізвище ОСОБА_2 (т.№2 а.с.78-79).

Зазначене свідоцтво визнане речовим доказом (т.№2 а.с.80,139).

Свідок ОСОБА_14-водій автомобіля та учасник спеціального слідчого експерименту, підтвердив обставини передачі дитини.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17-поняті підтвердили обставини зазначені в протоколах виготовлення імітаційних засобів та огляду місця події.

Свідок ОСОБА_18 підтвердив обставини подання ОСОБА_6 заяви про готування до злочину та затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після продажу дитини.

Законний представник потерпілого ОСОБА_19-головний лікар Волинського обласного спеціалізованого будинку дитинства показав, що малолітня ОСОБА_5 перебуває у ввіреному йому закладі, яку відвідує її матір ОСОБА_2.

Поданий стороною обвинувачення протокол обшуку житла ОСОБА_2 не доводить та не спростовує вину обвинувачених (т.а.с.2 а.с.85-96).

В судовому засіданні сторона захисту, відповідно до ст.ст..22,349 КПК України доказів для спростовування обвинувачення чи для доведення невинності не подала.

Таким чином,на підставі проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення доказів, суд, встановив, що покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є правдиві, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються між собою, та з зазначеними показами свідків, протоколами слідчих дій, та речовими доказами.

Разом з тим, суд враховує, що під час судових дебатів обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю визнали вину, не оспорюючи обставин, що зазначили свідки та обставин, що зазначені в обвинуваченні.

З врахуванням зазначеного суд встановив, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скоєнні злочину доведена повністю.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2, слід кваліфікувати за ст.149 ч.3 КК України за ознаками, торгівля людьми, за попередньою змовою групою осіб, вчинена щодо малолітньої особи.

Суд дослідив дані про особу ОСОБА_1.

Так, з довідки з інформаційного центру ГУМВС України в Волинській області, вироку, ухвали, суд встановив, що ОСОБА_1 не судимий відповідно до ст.89 КК України, однак, раніше притягався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності (т.№2 а.с.151-155).

За місцем проживання, реєстрації та утримання, ОСОБА_1 на час скоєння злочину та на даний час характеризується позитивно (т.№2 а.с.158-159,160).

З висновку експерта, довідок, встановлено, що ОСОБА_1 за станом здоров'я осудний (т.№2 а.с.156-157,227).

Обставини, що пом'якшують покарання суд визнає активне сприяння в розкритті злочину, критичне ставлення до скоєного та позитивні характеристики.

Суд не визнає обставину, що обтяжує покарання-вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки алкоголь вживав після скоєння злочину.

Суд, призначаючи покарання ОСОБА_1, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочину, як особливо тяжкого, дані про особу винного, що указані вище, його молодий вік, позитивне ставлення до праці, визнання вини,наявність кількох пом'якшуючих обставин, що в даний час істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і свідчать про не бажання обвинуваченого вчиняти інші аналогічні злочини та бажання стати на шлях виправлення, відсутність обтяжуючих обставин покарання, що вчинення злочину відбувалось під контролем працівників правоохоронних органів, засад призначення покарання передбачених ч.3 ст. 65, ст.69 КК України, приходить до висновку, що обвинуваченому має бути призначене основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою він визнаний винним без конфіскації майна.

Суд не призначає додаткове покарання, у виді конфіскації майна, оскільки ОСОБА_1 перебуває в скрутному матеріальному становищі.

Разом з тим, вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд, вважає, що відповідно до ст.ст.177,178, 183 КПК України, для забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до даного вироку, а також з метою запобігання вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, при доведеній вині в межах обвинувачення по даній справі, з врахованням тяжкості призначеного покарання у виді позбавлення волі, віку, задовільного стану здоров'я, приходить до висновку, що до набрання вироку законної сили, обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без зміни.

Суд дослідив дані про особу ОСОБА_2.

Так, з вироку, довідки з інформаційного центру ГУМВС України в Волинській області, вироку, суд встановив, що ОСОБА_2 судима (т.№2 а.с.133-136).

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується посередньо (т.№2 а.с.141).

З висновків експертів, довідок, за станом здоров'я ОСОБА_2 осудна (т.№2 а.с.156-157,226,228-229).

Обставини, що пом'якшують покарання суд визнає перебування на утриманні малолітньої дитини, перебування в стані вагітності, активне сприяння в розкритті злочину, збігу незадовільних майнового стану та житлових умов проживання (т.№2 а.с.119).

Суд не визнає обставину, що обтяжує покарання-вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки алкоголь вживала після скоєння злочину.

Суд, призначаючи покарання ОСОБА_2, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочину, як особливо тяжкого, дані про особу винної, що указані вище, її молодий вік, визнання вини,зміну ставлення до праці, оскільки працевлаштувалась, наявність кількох пом'якшуючих обставин, що в даний час істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і свідчать про не бажання обвинуваченої вчиняти інші аналогічні злочини та бажання стати на шлях виправлення, відсутність обтяжуючих обставин, що вчинення злочину відбувалось під контролем працівників правоохоронних органів, засад призначення покарання передбачених ч.3 ст. 65, ст.69 КК України, приходить до висновку, що обвинуваченій має бути призначене основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою вона визнана винною без конфіскації майна.

Суд не призначає додаткове покарання, у виді конфіскації майна, оскільки ОСОБА_2 перебуває в стані вагітності та скрутному матеріальному становищі.

Даний вирок та вирок відносно ОСОБА_2 від 10 червня 2015 року

Ківерцівського районного суду Волинської області за ч.2 ст.301 КК України у виді позбавлення волі на 1 рік, застосуванням ст.ст.75,76 КК України іспитовим строком 1 рік, виконувати самостійно.

Разом з тим, вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу, суд, вважає, що відповідно до ст.ст.177,178, 181 КПК України, для забезпечення виконання ОСОБА_2 покладених на неї процесуальних обов'язків відповідно до даного вироку, а також з метою запобігання вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, при доведеній вині в межах обвинувачення по даній справі, з врахованням тяжкості призначеного покарання у виді позбавлення волі, віку, стану здоров'я, приходить до висновку, що до набрання вироку законної сили, обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту слід залишити без зміни.

Відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України свідоцтво про народження ОСОБА_5, передане на відповідальне зберігання законному представнику потерпілого ОСОБА_19, повернути йому як володільцю (т.№2 а.с.80).

Відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України пластикові картки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, віддані на відповідальне зберігання ОСОБА_2, повернути як володільцю (т.32 а.с.186).

Відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України мобільний телефон "NOKIA 202" відданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 повернути як власнику (т.№2 а.с.18).

Відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України мобільний телефон "NOKIA 1280" відданий на відповідальне зберігання ОСОБА_20 повернути як власнику (т.№2 а.с.32).

Відповідно до п.4 ч.9 ст.100 КПК України імітаційні засоби в кількості 200 штук, здані по квитанції №003261 в камеру речових доказів УМВС України у Волинській області знищити (т.№2 а.с.36).

Відповідно до п.7 ч.9 ст.100 КПК України речові докази: розписку, накопичувачі (флеш карти ) в кількості 6 штук зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (т.№2 а.с.25,101).

На підставі викладеного, керуючись ст.368,370,371,374 КПК України, колегія суду,-

З А С У Д И Л А :

Визнати винним ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст.69 КК України строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

Обраний 1 квітня 2015 року ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Строк ОСОБА_1 відбування покарання відраховувати з часу затримання з 29 березня 2015 року та врахувати час тримання під вартою з 1 квітня 2015 року.

Визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст.69 КК України строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна;

Даний вирок та вирок відносно ОСОБА_2 від 10 червня 2015 року Ківерцівського районного суду Волинської області за ч.2 ст.301 КК України про призначення покарання у виді позбавлення волі на 1 рік, застосуванням ст.ст.75,76 КК України іспитовим строком 1 рік, виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту затримання.

Обраний 1 квітня 2015 року ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Речові докази:

-свідоцтво про народження ОСОБА_5, передане на відповідальне зберігання законному представнику потерпілого ОСОБА_19, після набрання вироку законної сили передати як володільцю ;

-пластикові картки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, віддані на відповідальне зберігання ОСОБА_2, після набрання вироку законної сили передати як володільцю ;

-мобільний телефон "NOKIA 202" відданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6, після набрання вироку законної сили повернути як власнику;

-мобільний телефон "NOKIA 1280" відданий на відповідальне зберігання ОСОБА_20 після набрання вироку законної сили повернути як власнику;

-імітаційні засоби в кількості 200 штук, здані по квитанції №003261 в камеру речових доказів УМВС України у Волинській області після набрання вироку законної

знищити;

-речові докази: розписку, накопичувачі (флеш карти ) в кількості 6 штук зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

На вирок може бути подана апеляція через Луцький міськрайонний суд в апеляційний суд Волинської області, протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженому, що перебуває під вартою, в той же строк, з дня отримання копії вироку.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Головуючий - суддя: В.О.Ковальчук

Судді: В.М. Покидюк

І.В.Ясельський