Постанова № 50529474, 30.12.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2010 р. Справа № 2-а-5099/10/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні,

за участю представників сторін:

прокуратури: не з'явився,

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці

до: відкритого акціонерного товариства "Стрижавський карєр"

про: стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці (далі - Фонд) до відкритого акціонерного товариства "Стрижавський карєр" (далі - ВАТ "Стрижавський карєр") про стягнення заборгованості у сумі 17965,47 гривень.

Позов мотивовано тим, що згідно розрахункової відомості ВАТ "Стрижавський карєр" про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду за ІІІ квартал 2010 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 17965,47 грн. Вказана розрахункова відомість підписана керівником і головним бухгалтером ВАТ "Стрижавський карєр", скріплена печаткою відповідача та підписана посадовою особою позивача, а, отже, сума недоїмки зі сплати страхових внесків, визначена в ній, є узгодженою.

Оскільки, кошти відповідачем в добровільному порядку не сплачені, прокурор м. Вінниці в інтересах Фонду, керуючись ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами.

Згідно ст.121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді. Відповідно до ч. 5 ст. 36-1 згаданого Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення та може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства.

Частиною 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (діяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Причини не прибуття прокурора в судове засідання суду не відомі.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що позов підтримує у повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання жодного разу не зявився, повноважного представника не направив, про час, дату та місце судових засідань неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином.

Представник позивача висловив думку про можливість розгляду справи за даної явки сторін.

Суд, прийнявши до уваги думку представника позивача, вважає, що вжив достатні заходи для повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю або участю повноважного представника відповідача, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, тому, неявка відповідача у судове засідання без повідомлення причин свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків провадження у справі. За таких обставин, суд вирішив за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, регулюються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно з п.2 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Роботодавці, згідно з ст. 28 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", несуть відповідальність за шкоду, заподіяну Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків із загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до законодавства. Зокрема, ч. 3 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що за несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, приховування (заниження) суми заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства, ухилення від подання заяви про взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у Фонді соціального страхування від нещасних випадків, за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків у здійсненні перевірок, страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом.

Однак, в порушення вищевказаних положень, відповідач не перерахував Фонду страхові внески за ІІI квартал 2010 року в сумі 17965,47 грн., що відповідно до п.п. 5.1 п. 5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 №36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.08.2007 за № 867/14134, вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.

Оскільки, відповідачем не перераховані вказані страхові внески до Фонду, то відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Судом встановлено, що даний борг визначений на підставі розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 9 місяців 2010 року (а.с. 7), розрахований відповідачем самостійно, за підписом керівника і головного бухгалтера ВАТ "Стрижавський кар'єр" та скріплений печаткою відповідача, що сприймається судом як фактичне визнання заборгованості ВАТ "Стрижавський кар'єр" у сумі 17965,47 гривень.

Відповідачем не надано до суду підтвердження сплати до Фонду недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 17965,47 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають повному задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Стрижавський карєр" (23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, код ЄДРПОУ 05518894) заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 17965,47 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень сорок сім копійок) на користь відділення ВД ФССНВ України у м. Вінниці (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 2; одержувач Відділення ВД ФССНВ у м. Вінниці, код ЄДРПОУ: 25937723, банк одержувача: ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015, рахунок №37171001001000).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович

30.12.2010