Постанова № 50528999, 24.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 р. Справа № 2-а-973/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика В.В.,

при секретарі судового засідання: Гонті І.О.,

за участю: представника прокуратури Вінницької області - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Козятинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі - ТУ ГДІ у Вінницькій області) до ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій

в с т а н о в и в :

В березні 2010 року Козятинський транспортний прокурор звернувся в суд, в інтересах держави в особі ТУ ГДІ у Вінницькій області, з позовом до ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою начальника ТУ ГДІ у Вінницькій області № 067730 від 22.06.2009 року до ОСОБА_3 застосовані фінансові санкції в розмірі 510 гривень, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена частиною абзацом 4 частини1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 зазначену постанову не оскаржив, в строки встановлені законом, на добровільну сплату застосованих фінансових санкцій, не сплатив, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету Держави, прокурор вимушений звернутись до суду.

В судовому засіданні представник прокуратури Вінницької області, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав, заявлений в їх інтересах, позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що автомобілем, за кермом якого він знаходився, керував на підставі нотаріального доручення на право керування та належить іншій особі. Також вказував, що автомобіль дійсно був обладнаний розпізнавальним ліхтарем та таксометром, проте в якості таксі машину не використовував оскільки перевезення пасажирів не здійснював. На даний час займається підготовкою необхідних документів для надання послуг на даному автомобілі, як таксі.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вислухавши пояснення представника прокуратури, представника позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 19.10.2006 року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, місце проживання: вул. 600-річчя, 80 кв. 77, м. Вінниця.

Відповідно до ліцензії серії АВ № 294453, виданої згідно рішення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 184л від 21.11.2006 року, ОСОБА_3 здобув право на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі. Строк дії ліцензії з 22.11.2006 року по 21.11.2011 року.

19.06.2009 року державними інспекторами ТУ ГДІ у Вінницькій області, згідно завдання на перевірку від 15.06.2009 року №040032, було здійснено перевірку транспортного засобу ЗАЗ DAEWOО, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт № 136181 від 19.06.2009 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що під час експлуатації легкового автомобіля облаштованого як таксі, про що свідчив встановлений на даху автомобіля розпізнавальний ліхтар, у ОСОБА_3 були відсутні документи, передбачені статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме ліцензійна картка.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою начальника ТУ ГДІ у Вінницькій області №067730 від 22.06.2009 року, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн.

Постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу, що підтверджується копією реєстру згрупованих внутрішніх відправлень від 25.06.2009 року (а.с. 11).

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Заперечення відповідача судом не беруться до уваги, з наступних підстав. Так позивач вказує, що автомобіль йому не належить, документи на отримання права по наданню послуг щодо перевезення пасажирів на вказаному автомобілі ще не оформлені, проте вирішується питання про отримання ліцензійної картки на даний автомобіль, відповідно до отриманої ним ліцензії. Так як було вже встановлено судом, відповідач зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, отримав ліцензію на право надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі, керував автомобілем на законних підставах (нотаріальне доручення), автомобіль був облаштований як "таксі", а саме розпізнавальним ліхтарем на даху автомобіля та таксометром, а тому порушення виявлене під час перевірки та застосовані фінансові санкції, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Постанова про накладення фінансових санкцій відповідачем не оскаржена в передбаченому законодавством порядку, хоча і жодних доказів її виконання в добровільному порядку матеріали справи не містять.

Чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх перевізником у добровільному порядку. Так, зокрема, Закон України "Про автомобільний транспорт" не передбачає примусового виконання даних постанов органами держаної виконавчої служби.

Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.

Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З приписів статтей71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог.

Керуючись статтями 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (вул. 600-річчя, 80 кв. 77, м. Вінниця, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, Держбюджет м. Вінниця 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця МФО 802015) заборгованість зі сплати фінансової санкції в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень, застосованої відповідно до постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 067730 від 22.06.2009 року.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 29.03.2010 року.

СуддяДончик Віталій Володимирович