Рішення № 505264, 08.02.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2007

Справа №2-7/353-2007

За позовом Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, код ОКПО 03348005)

До відповідача Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта (98516, м. Алушта, пл. Радянська, 1, код ОКПО 23205029)

Про стягнення 12041,89 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – Вербицька Т. А., ю/к, дов. №3/ю від 03.01.2007 р.

Від відповідача - не з’явився.

Суть справи: ВПВКГ Південного берега Криму звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта про стягнення 12041,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов’язків по оплаті наданих йому послуг з водопостачання та водовідведення, через що заборгованість Представництва Фонду майна АРК в м. Алушта перед ВПВКГ Південного берега Криму складає 11688,76 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному поряду не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 81,64 грн. та 271,49 грн. інфляційних витрат.

Відповідач у судове засідання двічі не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

29.09.2005 р. між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (Постачальник) та Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта (Споживач) був укладений договір №1974, згідно з п. 1 якого Постачальник зобов’язується надавати Споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а Споживач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами та інші платежі на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставлених рахунків за встановленими тарифами.

П. 11 Договору встановлено, що цей Договір вступає в силу після узгодження всіх істотних умов та підписання сторонами та діє до 31 грудня 2005 року, а в частині грошових зобов’язань – до їх повного виконання. Строк дії Договору вважається продовженим на наступний календарний рік , якщо за місяць до закінчення строку одна із сторін не надасть заяву про відмову від цього Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вимог вказаного Договору позивачем щомісяця виставлялись відповідачу рахунки за водопостачання та водовідведення із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної суми, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 12.9 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом Держжитлкомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р. рахунки або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами в п’ятиденний строк після їхнього пред’явлення позивачем.

Проте, відповідачем рахунки були оплачені несвоєчасно та не в повному обсягу, через що заборгованість Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта перед позивачем за період з 01.02.2005 р. по 01.10.2006 р. складає 11688,76 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння міна його умов не опускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач відповідно до ст. 33 ГПК України не представив доказів оплати заборгованості. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором №1974 від 29.09.2005 р., через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11688,76 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що 3% річних у розмірі 81,64 грн. та інфляційні витрати у сумі 271,49 грн. розраховані позивачем правомірно, а тому вимоги щодо їх стягнення з Представництва Фонду майна АРК в м. Алушта також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта (98516, м. Алушта, пл. Радянська, 1, код ОКПО 23205029) на користь Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, код ОКПО 03348005) суму заборгованості у розмірі 11688,76 грн., 3% річних у розмірі 81,64 грн., інфляційні витрати у сумі 271,49 грн., 120,42 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.