Постанова № 5052319, 13.10.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

                                                                                  Справа № 2-а-3574/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

           13 жовтня 2008 року                             19 год. 31 хв.                                      м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Анікушин В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивач: представник Найдич М.А. (копія довіреності в матеріалах справи);

відповідач: представник Санковська Є.П. (копія довіреності в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства “Стодола” до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, суд, -

                                                                       ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське зернопереробне підприємство “Стодола” звернулося з адміністративним позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції  про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 00035423612/0 та № 0002303480/0 від 20.12.2004 року

Представник позивача в судовому засідання надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві. А також вказав, що на підприємстві не збереглися жодні первинні документи, по яких було проведено перевірку податковим органом, а тому нема можливості їх надати суду.

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в запереченнях. В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що факти порушень встановлені в ході проведення перевірки позивача, вважає, що ним правомірно застосовані штрафні санкції. Крім того, зазначив, що відповідач не володіє інформацією про дату початку використання розрахункової книжки, та не знає, на яку дату припадає роздрукування та не збереження відповідачем фіскальних звітів № 8 та № 124, оскільки вказані відомості відсутні в акті перевірки від 17.12.2004 року. 

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у запереченнях на позов.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази,  оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що  адміністративний позов слід задоволити частково.       

Суд виходив з такого.

       Судом встановлено, що працівниками відповідача проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 року по 30.06.2004 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2004 року № 151-23-218-00687505 (а.с.9-23).

         В ході проведення перевірки було встановлено порушення діючого законодавства, а саме: п. 5, п.9 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, п. 2.3, п. 2.9 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України (Постанова правління Нацбанку № 72 від 19.02.2001 року).

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення  №0002303480/0 та №00035423612/0 від 20.12.2004 року, якими відповідачем позивачу визначено суми податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6741,84 грн. та 680 грн. відповідно.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2004 року № 00035423612/0 позивачу визначено суму податкового зобов’язання по штрафних (фінансових) санкціях в розмірі 680 грн. за порушення  п. 5, п.9 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме за те, що на реєстраційній сторінці Розрахункової книжки № 170300039/0 від 04.12.2002 року не проставлена дата початку використання розрахункової книжки; в книзі обліку розрахункових операцій № 1703000045/1 не роздруковано і не забезпечено зберігання фіскальних звітів № 8 та № 124 (а.с.21). Згідно пояснень представника відповідача, відповідачу не відомо про дату початку використання розрахункової книжки, та відповідач не володіє інформацією щодо дати роздрукування та не збереження відповідачем фіскальних звітів № 8 та № 124, оскільки вказані відомості відсутні в акті перевірки від 17.12.2004 року.  А відтак, відповідачу не відомо, чи винесено ним податкове повідомлення-рішення в межах строків, обумовлених ст. 250 Господарського кодексу України (далі по тексту постанови - ГК України), а зокрема, не пізніше як через один рік з дня порушення правил здійснення господарської діяльності. 

Наказом ДПА України від 15 жовтня 2004 р. N 599 було затверджено Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, котрі діяли на дату проведення відповідачем перевірки.

Відповідно до п. 3.2. вказаних рекомендацій передбачено, що у разі виявлення порушень вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в акті перевірки викладається зміст порушення, первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність фактів зазначених порушень.

В акті перевірки, на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення – рішення від 20.12.2004 року № 00035423612/0 не висвітлено відомостей щодо дати роздруковування та дати незбереження відповідачем фіскальних звітів № 8 та № 124, а також не зазначено дату початку використання розрахункової книжки, що в свою чергу призводить до неможливості встановлення дати вчинення правопорушення позивачем.

Однак, зважаючи на положення ст. 71 КАС України, а зокрема ч. 2 ч., яка передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення рішення від 20.12.2004 року № 00035423612/0, а зокрема, щодо дотримання строків застосування штрафних санкцій, обумовлених ст. 250 ГК України.

 За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2004 року № 00035423612/0 слід визнати недійсним з моменту його прийняття.

Податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2004 року № 0002303480/0 позивачу визначено суму податкового зобов’язання по штрафних (фінансових) санкціях в розмірі 6741,84 грн. за порушення п. 2.3, п. 2.9 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України, затв. Постановою правління Нацбанку № 72 від 19.02.2001 року, а саме за перевищення встановленого лімітного залишку готівки в касі на кінець дня 05.05.2003 року та за проведення  готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжних документів, що підтверджували б факт продажу товарів (аркуші 13 - 14 Акту перевірки).

З акту перевірки від 17.12.2004 року (стор. 13) вбачається, що Державним ощадним банком 04.04.2001 року встановлено для позивача ліміт каси в сумі 700 грн. 05.05.2003 року позивач допустив перевищення встановленого ліміту залишку готівки, підтвердженням вказаних обставин є акт документальної перевірки (стор. 13), поясненням представника відповідача. Вказані обставини не заперечуються позивачем. Таким чином, позивач допустив 05.05.2003 року порушення п. 2.9 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України, затв. Постановою правління Нацбанку № 72 від 19.02.2001 року. Штрафну санкцію в розмірі 4987,20 грн., визначену в податковому повідомленні-рішенні від 20.12.2004 року № 0002303480/0, відповідач застосував зі сплином одного року з дня порушення правил здійснення господарської діяльності, що суперечить положенням ст. 250 ГК України. 

Також обумовленим податковим повідомленням-рішенням визначено штрафну санкцію в розмірі 1754,64 грн. за порушення п. 2.3. ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України (проведення готівкових розрахунків без підтверджуючих документів, що підтверджували б факт продажу товарів).

Фактичні обставини щодо вчинення позивачем вище названих порушень підтверджуються стор. 13-14 акту перевірки від 17.12.2004 року. Вказані обставини не заперечуються представником позивача. З названого акту перевірки вбачається, що позивач склав авансовий звіт без підтверджуючих документів, чим допустив порушення, а зокрема такі авансові звіти: 04.12.2002 року (на суму 26.10 грн.), 26.02.2003 року (на суму 218,00 грн.), 11.03.2003 року (на суму 60,00 грн.), 11.03.2003 року (на суму 120,00  грн.), 11.04.2003 року (на суму 50,00 грн.), 08.05.2003 року (на суму 40,00 грн.), 19.06.2003 року (на суму 447,36 грн.), 18.06.2003 року (на суму 68,00 грн.), 19.06.2003 року (на суму 151,20 грн.), 27.06.2003 року (на суму 39,40 грн.), 31.07.2003 року (на суму 54,00 грн.), 26.09.2003 року (на суму 25,00 грн.), 03.09.2003 року (на суму 85,44 грн.), 28.11.2003 року (на суму 336,00 грн.).

Штрафну санкцію в розмірі 1702,74 грн. за вище названі порушення відповідач застосував податковим повідомленням – рішенням від 20.12.2004 року № 0002303480/0 зі сплином одного року з дня порушення правил здійснення господарської діяльності, що суперечить положенням ст. 250 ГК України. 

Також в названому податковому повідомленні-рішенні визначена санкція в розмірі 51,90 грн. за складання 30.11.2004 року авансового звіту № 5 на сумі 51,90 грн. без підтверджуючих документів. Вказані обставини підтверджуються стор. 14 названого акту перевірки та не заперечуються сторонами. Застосування такої санкції відповідає приписам абз. 6 ст.1 Указу Президента України № 436 від 12.06.1995 року “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” (із змінами та доповненнями) та ст. 250 ГК України.

За таких обставин, слід визнати недійсним з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення № 0002303480/0 від 20.12.2004 року в частині  визначення позивачу штрафної санкції в розмірі 6 689,94 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідач при застосуванні до позивача штрафної санкції за названі порушення виніс рішення не за встановленою формою, а зокрема, у вигляді податкових повідомлень-рішень. Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  а зокрема ввідної частини, вказаний закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій за порушення норм податкового законодавства. Саме цим законом і запроваджено поняття податкового повідомлення-рішення, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника сплатити суму податку чи збору та нараховану на нього санкцію. Виявлені відповідачем порушення не відносяться до сфери порушення податкового законодавства. Внаслідок вказаних порушень позивачу не визначено податкове зобов’язання зі сплати податку чи збору (обов’язкового платежу). А відтак, у відповідача були відсутні підстави для визначенню позивачу податкового зобов’язання за штрафною санкцією, не пов’язаною з порушенням податкового законодавства у вигляді податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, штрафна санкція в розмірі 51,90 грн. визначена в податковому повідомленні-рішенні № 0002303480/0 від 20.12.2004 року не є податковим зобов’язанням позивача, а є виключно штрафною санкцією за порушення норм п. 2.3. ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України (проведення готівкових розрахунків без підтверджуючих документів, що підтверджували б факт продажу товарів).

          Враховуючи вище викладене, суд вважає, що  адміністративний позов слід задоволити частково.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.         Позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства “Стодола” задоволити частково.

2.         Визнати недійсним з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення № 00035423612/0 від 20.12.2004 року.

3.         Визнати недійсним з моменту прийняття  податкове повідомлення-рішення № 0002303480/0 від 20.12.2004 року в частині  визначення штрафної санкції в розмірі 6 689,94 грн.

4.         В задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському зернопереробному підприємству “Стодола” відмовити. 

5.         Присудити з Державного бюджету на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства “Стодола” судовий збір в сумі 1,70 грн.

6.         Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

                  Суддя                                                                                                     С.М.Шевчук

                Повний текст постанови виготовлено 17.10.2008 року.

                Постанова не набрала законної сили.

                  Суддя                                                                                                     С.М.Шевчук