Постанова № 5052282, 29.09.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29.09.2009 р.                                                                                           № 2а- 40067/09/2070                                         Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі –Алексеєнко О.В.,

за участі :

представника позивача - Ковальова С.В., Литвиненко Є.В.,

представника відповідача - Лазаренко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Акціонерного товариства "Гідроапаратура "

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

провизнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 02.07.2009р. №0001432302/0 та від 02.07.2009р. №0001422302/0, -

В С Т А Н О В И В :

          Позивач, Акціонерне товариство «Гідроапаратура»звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова, у якому просить скасувати податкові повідомлення –рішення від 02.07.2009р. 00001432302/0 та від 02.07.2009р. №0001422302/0. Обгрунтовуючи заявлені вимоги указує, що витрати з оплати наданих ТОВ «Стріла»послуг щодо впровадження та технічного нагляду на продукцію, яка була реалізована на адресу ДП «Мелитопольський завод «Гідромаш», за всіма ознаками є валовими витратами обігу та виробництва. Вартість таких послуг була врахована при обчисленні собівартості продукції, сплачена на користь ТОВ «Стріла», а тому висновок ДПІ про виключення зі складу валових витрат обігу та виробництва вартості цих послуг, а зі складу податкового кредиту з ПДВ – суми податку сплаченої у ціні цих послуг є помилковим. В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи і вимоги заявленого позову, просили його задовольнити.

          Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки проведеної перевірки відповідають закону та обставинам господарської діяльності АТ «Гідроапаратура». Стверджував, що отримані від ТОВ «Стріла»послуги не були спрямовані на одержання доходу, отже не використовувались у власній господарській діяльності, а відтак, не можуть бути включені до складу валових витрат обігу та виробництва.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Акціонерне товариство «Гідроапаратура»пройшло процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців за ідентифікаційним кодом 21180006, а відтак, є юридичною особою. як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) обліковується ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом.

З 30.04.2009р. по 10.06.2009р. працівниками ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.12.2008р., валютного законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.12.2008р. Результати проведеної перевірки оформленні актом від 17.06.2008р. №4553/23-212/21180006, згідно з висновками якого АТ «Гідроапаратура»порушено п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило заниження податку на прибуток в сумі 30926,00грн., а також п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило заниження податку на додану вартість в сумі 23902,00 грн. На підставі означеного акту відповідачем були винесені податкове повідомлення – рішення від 02.07.2009р. №0001422302/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 46389,00 грн. (основний платіж –30926,00 грн.; штраф –15463,00грн.) та від 02.07.2009р. №0001432302/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 35853,00 грн. (основний платіж –23902,00грн.; штраф –11951,00грн.).

Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 17.06.2008р. №4553/23-212/21180006 висновок контролюючого органу про те, що отримані від ТОВ «Стріла»послуги з впровадження та технічного нагляду на продукцію не використовувались АТ «Гідроапаратура»у власній господарській діяльності, а тому вартість таких послуг не може бути віднесена до валових витрат обігу та виробництва, а нарахований на вартість цих послуг ПДВ (навіть за наявності належно оформлених податкових накладних) не може бути включений до складу податкового кредиту з ПДВ.

Перевіряючи наведений висновок відповідача і винесені на його підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд відзначає таке.

10.01.2004р. між АТ «Гідроапаратура»(продавець) та ДП «Мелитопольський завод «Гідромаш»(покупець) було укладено правочин у вигляді договору купівлі-продажу товарів №66/2-3/ОМТО. З урахуванням доповнень до нього вказаний договір діяв на протязі всього періоду діяльності позивача, який був предметом проведеної ДПІ планової виїзної перевірки. Згідно з п.п.1.1 договору купівлі-продажу від 10.01.2004р. №66/2-3/ОМТО Продавець зобов’язується передати Покупцю товар, визначений в специфікаціях, Покупець зобов’язується прийняти і оплатити поставлений товар. Підпунктом 1.3 договору купівлі-продажу від 10.01.2004р. №66/2-3/ОМТО передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Покупця. Товар надається Продавцю Покупцеві на складі Продавця. Аналізуючи суб’єктний склад сторін указаного договору, суд зазначає, що договір укладений між суб’єктами господарювання і тому до нього мають застосовуватись правила Господарського кодексу України. Разом з тим, оскільки положеннями ст..ст.264-271 ГК України не визначено окремо моменту переходу права власності на товар, такого моменту не визначено і сторонами при укладанні договору купівлі-продажу від 10.01.2004р. №66/2-3/ОМТО, то у вирішенні названого питання слід керуватись положеннями Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.334 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, ч.2 цієї ж статті визначено, що переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

          Так як договором купівлі-продажу від 10.01.2004р. №66/2-3/ОМТО не встановленого іншого, то право власності на товар за цим договором виникає у ДП «Мелитопольський завод «Гідромаш»в момент передачі товару від Продавця (АТ «Гідропаратура»до Покупця ДП «Мелитопольський завод «Гідромаш»), тобто на складі АТ «Гідроапаратура». З зазначеного моменту всі подальші дії з придбаним товаром здійснюються ДП «Мелитопольський завод «Гідромаш»як з власним товаром. Вивчення судом умов договору купівлі-продажу від 10.01.2004р. №66/2-3/ОМТО, з’ясування специфіки товару, що є предметом даного договору, показало, що позивач не несе ніяких обов’язків щодо подальшої долі проданого ним товару, в тому числі і щодо його впровадження (слід розуміти –використання за призначенням) та технічного нагляду за його станом. Суд відзначає, що здійснення операцій з впровадження та технічного нагляду відносно проданого позивачем товару не лише не передбачено умовами договору купівлі-продажу від 10.01.2004р. №66/2-3/ОМТО, а й навіть об’єктивно не викликано специфікою цього товару, що підтверджено поясненнями представників позивача в судовому засіданні.

          З метою виконання робіт по «Внедрению и техническому надзору за использованием гидрораспределителей ГРС 102П-001 и робочих панелей ПР 6-3*44-1*44.1 производства АО «Гидроаппаратура»в составе автоподъемников АП-18, выпускаемых ГП «Мелитопольский завод «Гидромаш»між позивачем, АТ «Гідроапаратура»як замовником та ТОВ «Стріла»як виконавцем було укладено договір №5 від 01.09.2006р. Оскільки сторонами по справі визнаються обставини надання ТОВ «Стріла»послуг за аналогічними названому договорами, в суду не викликає сумніву достовірність цих обставин та добровільності їх визнання, то обставини кожного окремого договору не потребують доказування перед судом.

          Проаналізувавши зміст послуг, які надавались позивачу з боку ТОВ «Стріла», суд виходить з того, що ці послуги полягали у нагляді за тим, як працівники ДП «Мелитопольський завод «Гідромаш»встановлюють належні на праві власності цьому суб’єкту господарювання гідророзподілювачі та робочі панелі на знов таки ж належні йому автопідйомники, тобто у спостеріганні за виробничим процесом ДП «Мелитопольський завод «Гідромаш».

          Саме включення позивачем до складу валових витрат обігу та виробництва вартості цих послуг і стало причиною виникнення спору у даній адміністративній справі.

          Оскільки правовідносини з формування валових витрат обігу та виробництва унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд керується при вирішенні справи положеннями п.5.1 ст.5 цього закону, де вказано, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З приписів наведених норм закону слідує, що валовими витратами обігу та виробництва є лише ті витрати платника, необхідність у яких об’єктивно спричинена потребами процесу виробництва або продажу продукції.

У спірних правовідносинах процес виробництва був проведений позивачем без участі ТОВ «Стріла»і організація цього процесу послуг ТОВ «Стріла»не потребувала. Процес продажу виробленого позивачем товару, з огляду на момент передачі права власності на товар згідно з договором купівлі-продажу від 10.01.2004р. №66/2-3/ОМТО, також відбувався без участі ТОВ «Стріла», закінчився ще до виконання ТОВ «Стріла»відповідних послуг і цих послуг не потребував.

Отже, послуги ТОВ «Стріла»з впровадження і технічного нагляду за використанням гідророзподілювачів і робочих панелей не брали участі у підготовці, організації, веденні АТ «Гідроапаратура»процесу виробництва означених товарів, а також і їх продажу, а тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат обігу та виробництва незалежно від факту їх врахування в собівартості товару, реальності цих послуг, фактичної оплати їх вартості.

Стосовно відображеного в акті від 17.06.2008р. №4553/23-212/21180006 порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»суд зазначає, що згідно з названою нормою закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Аналізуючи зміст п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», суд доходить висновку, що необхідною первинною умовою для набуття платником ПДВ права на збільшення податкового кредиту з ПДВ звітного податкового періоду на суму цього податку, нарахованого (сплаченого) у зв’язку з придбанням/виготовленням товарів (робіт, послуг) є чітко визначена законодавцем мета придбання або виготовлення таких товарів (робіт, послуг) –подальше їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Закон України «Про ПДВ»не містить визначення терміну «господарська діяльність», однак п.1.15 ст.1 означеного закону передбачено правило, в силу якого інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

За таких обставин, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин визначення терміну «господарська діяльність», яке наведено в п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З'ясовуючи обставини по справі та перевіряючи їх доказами, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних фактичних даних, які б вказували на те, що послуги ТОВ «Стріла»з впровадження і технічного нагляду за використанням ДП «Мелитопольський завод «Гідпромаш»належних йому на праві власності гідророзподілювачів і робочих панелей у власному виробничому процесі, пов’язані з отриманням позивачем доходу від продажу названих товарів на адресу ДП.

При вирішенні справи суд бере до уваги, приписи ч.1 ст.2 КАС України, якими визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено, що спірні податкові повідомлення –рішення порушують права та охоронювані законом інтереси АТ «Гідроапаратура»у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-12, ст.ст.158-163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов Акціонерного товариства "Гідроапаратура " до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 02.07.2009р. №0001432302/0, від 02.07.2009р. №0001422302/0 – залишити без задоволення.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 05.10.2009р.

          Суддя                                                   Сліденко А.В.