Ухвала суду № 50521964, 16.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/11786/15-ц Номер провадження 22-ц/775/650/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції: Профатило П.І.,

Доповідач: Груіцька Л.О.,

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Груіцької Л.О.,

суддів Космачевської Т.В., Никифоряка Л.П.

при секретарі Макотченко А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Артемівську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом до відповідача, та з урахуванням уточнення позовних вимог посилався на те, що відповідно до договору без номеру та дати від 03.02.2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно умов договору позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами та був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг. Впродовж дії договору Банк в односторонньому порядку неодноразово здійснював кредитний ліміт, останнє збільшення відбулося 24.12.2008 року до 11000 грн. Останній платіж відповідач здійснив 30.07.2009 року у сумі 505,90 грн. Просив суд стягнути з відповідача кредитну заборгованість за період з 28.11.2011 року по 28.11.2014 року, яка складається з нарахованих відсотків на прострочену заборгованість у сумі 16006,92 грн., та судові витрати у сумі 243,60 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2015 року у позові публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом було відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на його неправильність, необгрунтованність та порушення норм матеріального та процесуального права, а саме неправомірного висновку, щодо спливу позовної давності та протиправного застосування до вказаних правовідносин положення закону України «Про захист прав споживачів».

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що судом при розгляді справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до укладеного договору від 13.02.2006 року між позивачем та відповідачем та Умов до нього строк позовної давності не встановлювався. Строк дії кредитної картки, згідно вимог заяви від 13.02.2006 року складає 36 місяців, тобто діє до31.01.2009 року. Останній платіж відповідач здійснив 30.07.2009 року, тому з цієї дати позивач мав право звернутися до суду, однак звернувся тільки 12.12.2013 року, тобто через 4 роки та 4 місяці. З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що суд обґрунтував свій висновок про сплив позовної давності застосуванням до правовідносин положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не застосував до правовідносин положення ст..1048 ЦК України.

Проте такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України у кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти./ч.1 ст.1048 ЦК України/;

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору без номеру та дати від 03.02.2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно умов договору позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами та був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг .Впродовж дії договору Банк в односторонньому порядку неодноразово здійснював кредитний ліміт, останнє збільшення відбулося 24.12.2008 року до 11000 грн. Строк дії кредитної картки, згідно вимог заяви від 13.02.2006 року складає 36 місяців, тобто діє до31.01.2009 року. Останній платіж відповідач здійснив 30.07.2009 року. Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст..256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові / ч.4 ст.267 ЦК України/. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з дати останнього платежу розпочав перебіг строк позовної давності для стягнення суми заборгованості, та про наявність підстав для відмови у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Доводи апелянта про те, що суд не застосував до правовідносин положення ст..1048 ЦК України, у частині того, що умови укладеного договору не містять іншого порядку сплати процентів, й обов'язком відповідача є сплата процентів щомісяця до повернення кредиту, суд не бере до уваги, бо як вбачається з матеріалів справи позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами. Звертаючись до суду з позовом позивач надав розрахунок заборгованості відповідача у якому вказав на зобов'язання останнього щомісяця сплачувати заборгованість за кредитом у тому числі й процентів за користування кредитом./ а.с.4-7/.Тобто матеріали справи свідчать про те, що сторони погодили порядок сплачування процентів за користування кредитом, а саме щомісячними платежами та строк погашення - три роки, тому суд обґрунтовано не застосував положення ст.. 1048 ЦК України на які посилається позивач.

Суд першої інстанції також правомірно застосував до вказаних правовідносин положення закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, підчас розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших доводів щодо неправильності ухваленого рішення, порушення чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, апеляційна скарга позивача не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апелянта не спростовують наведених і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків, у зв'язку з чим підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 , 314-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: