Рішення № 5051661, 12.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.09 Справа № 13/282

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний сервісний центр», м. Харків

до державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ

Міністерство вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 3 086 460 грн. 66 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивача

Гаврильченко О.І. юрисконсульт, дов. б/н від 20.02.09.

Від відповідача

Моругіна І.М. дов. № 1-3/3д-15 від 26.12.08.

Від 1 третьої особи

Колеснікова С.Б. дов. № 14-12/1-16 від 31.12.08.

Від 2 третьої особи

не прибув.

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Чорна І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача боргу 2 758 400 грн. 00 коп., пені 300 665 грн. 60 коп., втрат від інфляції 2 682 грн. 82 коп., 3 % річних 24 712 грн. 24 коп. за контрактом № ВС-Ц-012-08/18-999гп від 27.05.2008 р.

Позивач позов підтримав.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 12.10.2009 р. підтвердив наявність боргу в сумі 2 758 400 грн. 00 коп., та відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Третя особа –Головне управління державного казначейства України у Луганській області просить в задоволені позову відмовити посилаючись на те, що в 2009 році відповідач ні юридичних, ні фінансових зобов’язань за зазначеним договором не брав і відповідно відсутні підстави для стягнення коштів з рахунку відповідача відкритому у третій особі. Борг повинен бути стягнутий за рахунок власних коштів відповідача.

Третя особа –Міністерство вугільної промисловості України участі свого представника у судовому засіданні не забезпечила, письмових пояснень по справі не надала.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що між позивачем та відповідачем було укладено контракт № ВС-Ц-012-08/18-999гп від 27.05.2008 року за результатами відкритих торгів, що фактично відбулися 15 квітня 2008 року, за яким позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача електрообладнання та продукцію виробничо-технічного призначення для ПС 110/6 кВ Рафаїлова ш. 81 "Київська" у відповідності до специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити зазначене майно в порядку, передбаченому контрактом, а саме за рахунок бюджетних коштів відповідно до п. 3.1. контракту.

17.12.2008 р. сторони уклади додаткову угоду № 1 яким продовжили строк дії контракту до 31.12.2009 року.

21.05.2009 р. позивач за видатковою накладною № РН-0000028 передав відповідачу блоки трансформаторів напруги Б110-4/к та блоки трансформаторів струму Б110-2/к на загальну суму 2 758 400 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2. контракту відповідач був зобов’язаний оплатити обладнання в повному обсязі на підставі рахунку протягом 5 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад відповідача.

У встановлений строк та на цей час одержане за контрактом обладнання відповідачем не оплачено.

Позивач звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 2 758 400 грн. 00 коп., пеню в сумі 300 655 грн. 60 коп. нараховану за період з 27.05.2009 р. по 11.09.2009 р. в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення відповідно до п. 8.2. контракту, та ст. 231 Господарського кодексу України, втрати від інфляції в сумі 2 682 грн. 82 коп. за період з 27.05.2009 р. по 11.09.2009 р. та 3 % річних –24 712 грн. 24 коп. за той же період відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем грошового зобов’язання в частині оплати поставленого за спірним контрактом обладнання в сумі 2758400 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.05.2009 р. по справі № 9/91 за участю тих же учасників судом було встановлено, що заборгованість за спірним контрактом підлягає стягненню з казначейського рахунку відповідача.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення боргу саме з казначейського рахунку відповідача є обґрунтованими.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 2 758 400 грн. 00 коп., втрат від інфляції в сумі 2 682 грн. 82 коп. за період з 27.05.2009 р. по 11.09.2009 р. та 3 % річних –24 712 грн. 24 коп. за той же період є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем обґрунтовано заявлену вимогу про стягнення пені в сумі 300 655 грн. 60 коп. відповідно до п. 8.2 контракту та ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З врахуванням того, що відповідач є державним підприємством, борг виник не з його вини, а через неналежне фінансування контракту з боку держави, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до суми 150 327 грн. 80 коп., а в решті вимог щодо стягнення пені відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 25 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача –державного підприємства «Ровенькиантрацит»Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична 6, ідентифікаційний код 32320704, спеціальний реєстраційний рахунок № 3524401000878 в УДК у Луганській області, МФО 804013, на користь позивача –товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний сервісний центр», м. Харків, вул. Плеханівська, б. 92а, ідентифікаційний код 35586405, борг 2 758 400 грн. 00 коп., пеню 150 327 грн. 80 коп., втрати від інфляції 2 682 грн. 82 коп., 3 % річних 24 712 грн. 24 коп., державне мито у сумі 25 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

19 жовтня 2009 р.