Ухвала суду № 50511913, 09.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Київ К/800/22469/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Бутенка В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Міндоходів у м. Києві №422-о від 4 липня 2014 року; поновити на роботі на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУ Міндоходів у м. Києві; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 77210 грн 77 коп.; стягнути з відповідача 10000 грн моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №442-о «по особовому складу податкової міліції» від 4 липня 2014 року щодо звільнення 7 липня 2014 року ОСОБА_3 з посади та податкової міліції. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУ Міндоходів у м. Києві з 8 липня 2014 року. Стягнуто з ГУ Міндоходів у м. Києві на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 липня 2014 року по 21 листопада 2014 року включно у розмірі 34099 грн 10 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 займав посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативного моніторингу Управління протидії незаконному обігу підакцизних товарів Управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві.

Указом Президента України від 24 грудня 2012 року №726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26 січня 2013 року №80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів», затверджено чисельність ГУ Міндоходів у м. Києві та визначено управління, які входять до його складу.

В рамках вказаного процесу управління протидії незаконному обігу підакцизних товарів УПМ ДПС у м. Києві не було включено до структури ГУ Міндоходів у м. Києві, проте, утворено відділ боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів та відділ оперативного моніторингу ризикових зовнішньоекономічних операцій оперативного управління ГУ Міндоходів у м. Києві. У зв'язку із зазначеним, посада яку обіймав позивач підлягала скороченню.

Наказом ДПС у м. Києві від 23 липня 2013 року №355-о особовий склад податкової міліції м. Києва, в тому числі і позивача було відряджено до Міндоходів України.

На виконання зазначеного наказу, наказом Міндоходів України від 1 серпня 2013 року №2548-о позивача було прийнято на службу до Міндоходів України та зараховано у розпорядження ГУ Міндоходів у м. Києві по посаді заступника начальника - начальника відділу з посадовим окладом у розмірі 1702 грн.

Наказом ГУ Міндоходів у м. Києві №442-о «По особовому складу» від 4 липня 2014 року ОСОБА_3, який перебував у розпорядженні ГУ Міндоходів у м. Києві по посаді заступника начальника управління - начальника відділу, звільнено з 7 липня 2014 року з посади та податкової міліції в запас за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення), у зв'язку із тим, що він не погоджується із жодною запропонованою посадою та з 28 вересня 2013 року по теперішній час не надав жодного виправдовуючого документу своєї відсутності на роботі.

Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ є вчинення ними дисциплінарного проступку, сутність якого у розумінні статті 2 Статуту полягає у невиконанні або в неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Поняття службової дисципліни визначена пунктом 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, тобто службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений статті 14 Дисциплінарного статуту, яка наголошує, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справі України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрована Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073.

Згідно з пунктом 2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення службової дисципліни.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що службове розслідування обов'язково повинно передувати звільненню, якщо особу рядового чи начальницького складу звільняють за порушення нею службової дисципліни.

Разом з тим, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів виконання зазначених норм та проведення службового розслідування стосовно позивача, тим самим порушено права останнього на ознайомлення із результатами та надання своїх пояснень.

Крім того, із підпункту «г» пункту 40 Положення вбачається, що переміщення по службі осіб начальницького складу повинно здійснюватися, як правило, без зарахування їх в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ. Призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців з моменту звільнення їх з посади.

Позивач був зарахований у розпорядження ГУ Міндоходів у м. Києві з 1 серпня 2013 року по 7 липня 2014 року. З 9 серпня 2013 року по 12 серпня 2013 року, з 27 серпня 2013 по 5 вересня 2013 року, з 24 вересня 2013 року по 27 вересня 2013 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному. Також, з 13 серпня 2013 року по 13 вересня 2013 року та з 14 вересня 2013 року по 23 вересня 2013 року позивач знаходився у відпустці. Таким чином, з 1 серпня 2013 року по 8 серпня 2013 року та з 28 вересня 2013 року по 7 липня 2014 року щодо позивача, який перебував у розпорядженні ГУ Міндоходів м. Києва, не було здійснено кадрових змін та не призначено на посаду у ГУ Міндоходів м. Києва.

Судами встановлено, що відповідачем не надано до суду належних доказів, що позивачу було запропоновано для переведення будь-які вакантні посади.

Доводи відповідача, що позивач не знаходився на службі з невизначених причин є безпідставними, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 впродовж терміну перебування у розпорядженні ГУ Міндоходів м. Києва, неодноразово звертався до керівництва ГУ Міндоходів у м. Києві з питання правомірності дій відповідача при проведенні організаційно-штатних заходів.

Згідно з пунктом 45 Положення переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади, зокрема, при скороченні штатів, провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

Доказів відсутності можливості для призначення ОСОБА_3 на рівнозначну посаду відповідачем не надано.

Отже, колегія суддів вважає правильними висновки судів, що звільнення позивача з податкових органів та посади здійснено без дотримання вимог Дисциплінарного статуту, Положення, без наявності вини позивача в порушенні, яке стало підставою для звільнення, та без проведення встановленого законом службового розслідування.

Враховуючи норми пункту 24 Положення відповідно до якого у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Твердження відповідача, що судами невірно проведено розрахунок заробітку за час вимушеного прогулу, а саме заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а не за період з січня 2013 року по грудень 2013 року є безпідставним, оскільки згідно з пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в її задоволенні, оскільки ОСОБА_3 не надано належних доказів на підтвердження вказаної вимоги.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

В.І. Бутенко

О.П. Стародуб