Рішення № 50507733, 08.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3508/15

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, визнання права власності, а також за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, визнання права власності, стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року в частині поділу спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя. Уточнивши свої позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просила розділити порівну з відповідачем квартиру АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеної квартири. Позивач також просила встановити порядок користування квартирою, за яким: виділити в її користування житлову кімнату, площею 18,6 кв. м. з прилеглою лоджією, а відповідачу кімнати площею 9,7 кв. м, 12,5 кв. м, 9,2 кв. м з лоджіями, решту нежилих приміщень залишити в загальному користуванні; усунути їй перешкоди з боку ОСОБА_3 в користуванні квартирою, виселити відповідача із житлової кімнати площею 18,6 кв. м та вселити її в спірну квартиру. Позивач та її представник посилались на факт виникнення спільної сумісної власності в період шлюбу, та на створення перешкод з боку відповідача у користування спірною квартирою.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково, та у серпні 2014 року звернувся з до суду зі своїм позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, визнання права власності, стягнення коштів, а саме просив ухвалити рішення, яким: визнати грошові кошти подружжя в розмірі 70 000,00 дол. США - спільною сумісною власністю; визнати за ним право власності на всю квартиру АДРЕСА_3 в м. Одесі, з зобов'язанням сплатити ОСОБА_2 вартість 16/100 вартості квартири, в розмірі 1920 дол. США; стягнути з ОСОБА_2 на його користь частину грошових коштів, які були придбані у період шлюбу, а саме 46666,00 дол. США за відрахуванням вартості частки квартири - 1920,00 дол. США, тобто 44746,00 дол. США, стягнути компенсацію понесених судових витрат. Відповідач та його представник посилались на те, що напередодні придбання спірної квартири відповідачем була продана належна йому дошлюбна частка квартири, і на придбання спірної квартири витрачено 50% вартості особистих коштів, що спільною сумісною власністю є тільки ? частина спірної квартири. Відповідач також просив врахувати інтереси дитини, яка залишилась з ним та відійти від рівності часток у праві спільної часткової власності, шляхом виділення йому у власність більшої частки, оскільки з моменту припинення шлюбних відносин і до теперішнього часу позивач належно дитину не утримує, що розмір аліментів, які відповідач отримує від колишньої дружини не є достатнім для утримання сина, що колишня дружина не несе витрат на утримання нерухомого майна тощо. Відповідач також зазначав, що під час шлюбу усі зароблені за кордоном кошти в іноземній валюті він переводив колишній дружині, яка мала сейф в банку, і яка приховала від нього гроші при розірванні шлюбу, що за його підрахунками ця сума складає 70 тис. дол. США, та що саме у зв'язку з зазначеним, отримавши вартість ? частини автомобіля, позивач до нього матеріальних претензій не мала.

Позивач та її представник позов ОСОБА_3 не визнали за необґрунтованістю та недоведеністю вимог.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, визнання права власності, а також позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, визнання права власності, стягнення коштів - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 (іпн. № НОМЕР_1) право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 в м. Одесі, житловою площею 50 кв. м., корисною площею 77,1 кв. м., загальною площею 85,8 кв. м. Визнано за ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 в м. Одесі, житловою площею 50 кв. м., корисною площею 77,1 кв. м., загальною площею 85,8 кв. м. Вселено ОСОБА_2 (іпн. № НОМЕР_1) до квартири АДРЕСА_3 в м. Одесі. Зобов'язано ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) не перешкоджати ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_3

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_3 в м. Одесі між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом виділення у користування ОСОБА_2 (іпн. № НОМЕР_1) кімнату літ. № 9, площею 18,6 кв. м., а ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) виділити у користування кімнати - кімната літ. № 10, площею 9,2 кв. м., кімната літ. № 12, площею 12,5 кв. м., кімната літ. № 8, площею 9,7 кв. м. Залишено у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коридор літ. №1, площею 11,2 кв. м., туалет літ. № 5, площею 1,0 кв. м., ванну кімнату літ. № 4, площею 2,5 кв. м., кухню літ. № 6, площею 7,6 кв. м., комору №11, площею 1,3 кв. м.

Стягнуто з ОСОБА_2 (іпн. № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) суму спільно набутих коштів у розмірі 585200 (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч двісті) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 (іпн. № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 3654 гривні. Стягнуто з ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (іпн. № НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2940 гривень.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 а також позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 04 лютого 2015 року скасувати в частині: визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину кватири АДРЕСА_3 в м. Одесі, житловою площею 50 кв. м., корисною площею 77,1 кв. м., загальною площею 85,8 кв. м.; та в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 в м. Одесі, житловою площею 50 кв. м., корисною площею 77,1 кв. м., загальною площею 85,8 кв. м.; і в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми спільно набутих коштів у розмірі 585200,00 грн., стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми судового збору в розмірі 3654грн. В скасованій частині ОСОБА_2 просить ухвалити нове рішення, яким: поділити вищевказану квартиру шляхом визнання права власності на неї за ОСОБА_2 (іпн. № НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) по ? ідеальній частці, за кожним. А у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання грошових коштів, накопичених в розмірі 70000,00 доларів США спільною сумісною власністю, в визнанні за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, в стягненні з неї 2/3 частин грошових коштів, придбаних у період шлюбу, а також судового збору відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

У решті рішення суду сторонами не оскаржено. Проти апеляційної скарги заперечувала представник відповідача.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині поділу нерухомого майна, стягнення грошових коштів та судових витрат скасуванню з ухваленням в скасованій частині нового рішення, з наступних підстав.

За правилами ч. 1 п. 3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення в оскарженій частині суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є факт накопичення сторонами за час шлюбу коштів у сумі 70 тис. дол. США, що 12% житла було придбано ОСОБА_3 за рахунок коштів від продажу дошлюбного майна, та що неповнолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначене місце проживання з батьком ОСОБА_3, в спірній квартирі, що з позивача на користь відповідача стягуються аліменти, розмір який не в повному обсязі забезпечує фізичний, духовний розвиток та лікування дитини, а тому є підстави для відступу від рівності часток сторін.

Однак з висновками суду в межах оскарження колегія суддів погоджується частково.

За змістом ст.ст.69,70, 57ч.7 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу і у разі поділу їх частки є рівними; якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою власністю.

Та водночас за ст.ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2. (тепер ОСОБА_2) та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 24.04.1999 року. (а.с.4) Рішенням Суворовського районного суду від 29.01.2013 року шлюб між сторонами було розірвано за позовною заявою ОСОБА_5, поданою 15 листопада 2012 року. (а.с.6, а.с.3,21 у цив. справі № 2/523/464/13) Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з батьком, що сторонами не оспорюється. (а.с.5)

В період перебування у шлюбі сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_4, житловою площею 50 кв. м., корисною площею 77,1 кв. м., загальною площею 85,8 кв. м., за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 27 квітня 2002 року, зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 3343. (а.с.7,193) У відповідності з умовами договору купівлі-продажу спірну квартиру придбано ОСОБА_3 у попередніх співвласників за 29500 грн. З огляду на те, що письмовий і нотаріально посвідчений договір недійсним в частині ціни не визнавався посилання сторін на те, що спірну квартиру було придбано за іншу ціну правильно судом не взято до уваги. Належні та допустимі докази на спростування ціни вказаної в договорі сторонами не надано.

Водночас вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 разом з іншими членами його сім'ї (ОСОБА_6, ОСОБА_9.) на праві особистої власності належала частка в приватизованій трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради 18 березня 2002 року, за № 3-18055. 26 квітня 2002 року вказана приватизована квартира була продана сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_10., ОСОБА_2 за 10886 грн.(а.с.192) Від продажу особистого нерухомого майна (1\3 частки) відповідачем було отримано кошти у сумі 3628,67 грн. ( 10886:3) Спірна квартира була придбана сторонами на наступний день 27 квітня 2002 року за 29500 грн.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Враховуючи те, що спірна квартира була придбана на наступний день після продажу частки в квартирі належної відповідачу на праві особистої власності, то колегія суддів погоджується з висновками суду і доводами відповідача про те, що джерелом придбання спірної квартири були також його особисті кошти. Протилежні докази у справі відсутні. Виходячи із розміру особистої частки відповідача, яка становить 12% або 12/100 частин у спірній квартирі ( 3628,67:29500х100%), спільним подружнім майном сторін є тільки 88/100 частин квартири АДРЕСА_4, які і підлягають рівному ідеальному поділу між сторонами по ? частині ( в межах заявлених вимог). А відтак, частка позивача у спільній з відповідачем квартирі складає 44/100 частини, а частка відповідача 56/100 (з урахуванням його особистої частки 44/100+12/100), на які і слід визнати право власності Доводи представника позивача про те, що не доведеним є факт використання коштів від продажу особистого майна для придбання спірної квартири до уваги не беруться, оскільки сторони мають рівні обов'язки щодо доведення перед судом переконливості наданих доказів. Відповідачем на підтвердження своїх доводів надано копію договору купівлі-продажу стосовно проданого ним особистого майна напередодні придбання спірної квартири, тоді як позивачем не спростовано факту використання отриманих відповідачем коштів на придбання спірної квартири за договором купівлі-продажу, в якому він був стороною. А тому доводи відповідача колегія суддів визнає слушними, натомість заперечення позивача не переконливими.

Судом також встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2013 року неповнолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено місце проживання з батьком ОСОБА_3, в квартирі АДРЕСА_3. Крім того, вищевказаним рішенням встановлені наступні факти, а саме, що з дня припинення сторонами проживання однією сім'єю, їхній неповнолітній син ОСОБА_4 залишився проживати з батьком в спірній квартирі, де і проживає по теперішній час, знаходячись на утриманні та вихованні батька і бабусі, матері позивача, ОСОБА_6, що підтверджено довідкою № 197 від 21 лютого 2013 року, виданою КП «ЖКС «Північний» Суворовського району м. Одеси, та що водночас визнавалось сторонами по справі. (а.с.131-132) Крім того, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 червня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, стягнуто аліменти у розмірі 30% від прожиткового мінімуму, на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року, починаючи з 04 квітня 2014 року. (а.с.191 та згідно матеріалів цивільної справи № 523/5212/14-ц, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дитину, а.с.26-27)

У відповідності з п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду країни № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд може відступити від засад рівності часток подружжя та присудити більшу частку одному з подружжя за умов, що: з нею (ним) проживають діти, повнолітні син, дочка, які є непрацездатними; дана особа не отримує аліментів або їхній розмір є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, повнолітніх сина, дочки або другого з подружжя, або у випадках, коли один з подружжя не вносив достатньої кількості матеріальних коштів до сімейного бюджету чи не бажав працювати незважаючи на те, що мав можливість для цього, витрачав майно подружжя для задоволення виключно або переважно для своїх особистих потреб, укладав від імені подружжя матеріально обтяжливі зобов'язання, знищив чи пошкодив спільне майно зі своєї вини тощо.

Вбачається, що позивач на момент розгляду справи справно сплачує аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, у розмірі визначеному рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 червня 2014 року, а саме у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму та окремо надає дитині кишенькові гроші шляхом перерахування на банківську картку. (а.с.146-158) Доказів навмисного ухилення від сплати аліментів, від участі у вихованні та забезпеченні фізичного, духовного розвитку або лікування дитини тощо матеріали справи не містять. Сторонами також не оспорюється, що позивач певний час була позбавлена можливості працювати у зв'язку з перебуванням у відпустці через вагітність і пологи. (а.с.280-281). Виходячи з встановленого, та з урахуванням відсутності доказів винної поведінки позивача стосовно дитини, у суду першої інстанції не було достатніх підстав здійснювати відступ від рівності часток подружжя. А тому колегія суддів з доводами відповідача та висновками суду в цій частині не погоджується, натомість доводи позивача в апеляційній скарзі в цій частині визнає слушними.

Із матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження наявності у спільній сумісній власності грошових коштів у розмірі 70 тис. дол. США позивачем надано виписки із відкритих в АБ "ПОРТО-ФРАНКО" на ім'я ОСОБА_5 рахунків: № НОМЕР_3 "Вклади на вимогу" у національній валюті України, відкритий 16.11.2009 року (а.с.6;), та № НОМЕР_4 "Поточні рахунки резидентів" у доларах США, відкритий 18.06.2003 року (а.с.65). Вбачається, що з рахунку в національній валюті останнє зняття коштів відбулося 12 липня 2010 року, а з рахунку в іноземній валюті 13 листопада 2012 року. Договір № 012/1388/057 від 02 березня 2011 року про надання в користування індивідуального депозитного сейфу діяв в період з 02 березня 2011 року по 02 березня 2012 року. (а.с.135-137) Докази продовження терміну дії договору шляхом підписання додаткової угоди в матеріалах справи відсутні. Позов про розірвання шлюбу позивачем подано 15.11.2012р. На момент розірвання шлюбу наявних грошових коштів, які б підлягали поділу між сторонами, на вказаних вище рахунках або в депозитному сейфі, судом виявлено не було. За дослідженою апеляційним судом справою № 2/523/464/13 ( про розірвання шлюбу) у позовній заяві та в рішенні суду від 29 січня 2013 року, ухваленому за відсутності сторін, відомості про час припинення ведення сторонами спільного господарства відсутні. Оглянуті апеляційним судом цивільні справи по спору між сторонами про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини містять суперечливі відомості щодо моменту припинення ведення сторонами спільного господарства, і тому не можуть бути покладені в основу судового рішення.

У відповідності з п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду країни № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Разом з тим, за ст. 60 ч. 4 ЦПК України суду заборонено ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів не може погодитись з приблизним визначенням розміру спільних грошових коштів у сумі 70 тис. дол. США (розрахунковим шляхом) з урахуванням понесених подружжям затрат на придбання предметів побуту, на харчування, одяг та поїздку в Тайланд. Відповідачем не доведено, що позивач на свій розсуд проти його волі і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби використовувала грошові кошти або приховала їх від поділу. А тому позовні вимоги ОСОБА_3 щодо поділу начебто прихованих від нього позивачем грошових коштів у сумі 70 тис. дол. США колегія суддів визнає недоведеними.

За таких обставин, колегія прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині поділу спільного нерухомого майна, стягнення грошових коштів та судових витрат належить скасувати, і ухвалити в скасованій нове рішення.

У зв'язку зі скасуванням частини судового рішення, відповідно до правил ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог сторін, перерозподілу підлягають і судові витрати, понесені у суді першої інстанції та судові витрати на стадії апеляційного провадження (відстрочені при відкритті апеляційного провадження). З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені судові витрати у сумі 1377,78 грн., та на користь держави у сумі 1443,33 грн., а з ОСОБА_2 стягнути на користь ОСОБА_3 компенсацію понесених судових витрат у сумі 767,34 грн., та на користь держави у сумі 383,67 грн.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2014 року в частині поділу нерухомого майна, стягнення грошових коштів та судових витрат скасувати і ухвалити в скасованій частині нове рішення.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_5) право власності на 44/100 частини квартири АДРЕСА_4, що складається з чотирьох кімнат житловою площею 50 кв. м., корисною площею 77,1 кв. м., загальною площею 85,8 кв. м.

Визнати за ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) право власності на 56/100 частин квартири АДРЕСА_4, що складається з чотирьох кімнат житловою площею 50 кв. м., корисною площею 77,1 кв. м., загальною площею 85,8 кв. м.

У задоволенні решти позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо поділу нерухомого майна та у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів (70 тис. дол. США) спільною сумісною власністю та про стягнення частини грошових коштів, набутих під час шлюбу, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_5) компенсацію понесених судових витрат у сумі 1377,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_5) на користь ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) компенсацію понесених судових витрат у сумі 767,34 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_5) на користь держави несплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір у сумі 383,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (іпн. № НОМЕР_2) на користь держави несплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір у сумі 1443,33 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. Дрішлюк Є.С. Сєвєрова