Постанова № 50504949, 10.07.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/57/2015 Справа № 490/1723/15-а

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2015 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Нікулічевій А.С. з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про захист соціальних прав,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, просив зобов'язати відповідача виплатити компенсацію в розмірі середньої вартості путівки в Україні за період з 18 червня 1998 року по 30 серпня 2010 року. В обгрунтування позову позивач послався на ті обставини, що протягом спірного проміжку часу оспорював своє право на пільги та компенсації, встановлені ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Такий статус за ним (ОСОБА_1С.) визнавався двічі, а саме: 21 березня 1995 року, якого він позбавлений з 18 червня 1998 року, а також 30 серпня 2010 року - по теперішній час. За такого, оскільки протягом оспорюваного строку позивач не отримував пільг, установлених вищевказаним Законом, просив про відновлення порушеного права у визначений в позовній заяві спосіб.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, підтвердив викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача проти позову заперечувала з тих підстав, що протягом спірного проміжку часу позивач не мав права на отримання пільг, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки за ним не було визнано відповідного статусу, крім цього, на виконання вимог Закону позивач жодного разу не складав письмової заяви про надання йому безоплатної путівки для оздоровлення або про виплату компенсації її вартості, а тому позов задоволенню не підлягає.

В свою чергу, позивач пояснив суду те, що за відсутності документу, що підтверджує статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, працівники відповідача ніякого спілкування з ним не вели та заяв не приймали.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 1994 року заяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт перебування ОСОБА_1 в м. Чорнобиль у період з 30 березня по 24 квітня 1987 року.

Рішення суду набрало законної сили та на його підставі ОСОБА_1 21 березня 1995 року видане посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1987 році.

Разом з цим, як слідує з витягу із протоколу № 246 засідання комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18 червня 1998 року було прийняте рішення визнати видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 - безпідставною.

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в якому просив зобов'язати відповідача визнати за ним право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до другої категорії. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2008 року даний позов задоволений. Постанова набрала законної сили 22 січня 2008 року.

Рішеннями комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22 жовтня 2008 року (протокол № 15) та від 23 квітня 2009 року (протокол № 19) визнано те, що додатково представлені ОСОБА_1 документи не дають підстав для зміни рішення комісії від 18 червня 1998 року.

Поряд з цим, 30 серпня 2010 року на засіданні комісії головного управління праці та соціального захисту населення миколаївської облдержадміністрації по визначенню статусу осіб, постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (протокол № 8) було прийняте рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А.

Як слідує з постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, в подальшому на засіданні комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 20 вересня 2012 року (протокол № 51) знов було прийняте рішення про визнання безпідставною видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2. Дане рішення визнане протиправним та скасоване. Постанова набрала законної сили 26 вересня 2013 року.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про те, що в період з 18 червня 1998 року по 30 серпня 2010 року позивач був протиправно позбавлений статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого не з власної провини не отримував і не міг отримати пільг та компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто його права були порушені.

В силу п. 2 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 31 грудня 2009 року) особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: першочергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок чи одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 мав право на отримання зазначених пільг, але був протиправно їх позбавлений, порушене право позивача право на одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування підлягає захисту по суду шляхом покладення на департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації обов'язку виплатити позивачу компенсацію в розмірі середньої вартості путівки в України за період з 18 червня 1998 року по 30 серпня 2010 року.

Виходячи з соціального статусу та стану здоров'я позивача суд вважає, що строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права позивачем пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. При цьому позивач до звернення з даним адміністративним позовом до суду протягом майже десяти років відстоював свої законні права та інтереси в інших судах.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 9, 11, 158-163, 288 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов'язати департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі середньої вартості путівки в України за період з 18 червня 1998 року по 30 серпня 2010 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів.

Суддя О.В. Батченко