Ухвала суду № 50503004, 08.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р.Справа № 820/3948/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі № 820/3948/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНГ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАНГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.12.2014 року за №0005722201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНГ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.12.2014 року №0005722201.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНГ" (пр-т Курчатова, 10, кв. 119, м.Харків, 61108, код ЄДРОПУ 19465836) на користь Державного бюджету України (одержувач-УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ОКПО 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) судовий збір у розмірі 730 (сімсот тридцять грн.) 80 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. без змін.

Судове рішення в частині відмови в задоволення позовних вимог сторонами не оскаржується

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Представником позивача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 01.07.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 01.07.2014 року, за результатами якої складено акт № 7421/20-31-22-01-07/19465836 від 09.12.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНГ" вимог п.п. 135.5 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 26085 грн.

На підставі акту перевірки № 7421/20-31-22-01-07/19465836 від 09.12.2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 30.12.2014 року за №0005722201.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНГ" є обґрунтованим та доведеним.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 7421/20-31-22-01-07/19465836 від 09.12.2014 року, підставами для висновку про порушення вимог ст.135 Податкового кодексу України став висновок податкового органу про те, що позивачем не було надано документів, які б надавали підстави для відображення в рядку 06.5 податкових декларацій з податку на прибуток підприємств сум фактично повернутої поворотної фінансової допомоги за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року у розмірі 73500 грн. та за 2012 рік у розмірі 3000 грн.

Відповідно до п.п.135.5.5 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, в тому числі, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання. Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ "СВАНГ" та його засновником ОСОБА_1 були укладені договори позики (безвідсоткової) № 11 від 25.06.2009 року та № 15 від 13.04.2010 року, за якими позивачем отримані грошові кошти в розмірі 76500 грн. та 5000 грн. відповідно, шляхом внесення даних грошових коштів в касу позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими касовими ордерами № 43 від 25.06.2009 року та № 20 від 13.04.2010 року.

Крім того, позивач до 01.01.2011 року був платником єдиного податку за ставкою 6%, отримані ним поворотні фінансові допомоги в розмірі 76500 грн. та 5000 грн. були відображені в розрахунках сплати єдиного податку за 2009 рік та за 2010 рік. Зауважень щодо зазначених розрахунків контролюючим органом ані під час перевірки, ані під час розгляду справи надано не було.

У 2 кварталі 2011 року ТОВ "СВАНГ" було повернуто фінансову допомогу за Договором № 15 від 13.04.2010 року в розмірі 5000 грн. за видатковим касовим ордером від 10.06.2011 року, у зв'язку з чим позивачем правомірно відображені дані витрати в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року, зокрема, в додатку ІВ по рядку 06.5.35 "Сума фактично повернутої поворотної фінансової допомоги".

Крім того, суми фактично повернутої фінансової допомоги за Договором № 11 від 25.06.2009 року в розмірі 73 500 грн. та 3 000 грн. правомірно були відображені ТОВ "СВАНГ" в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року на підставі видаткових касових ордерів від 19.07.2011 року, від 29.07.2011 року, від 09.08.2011 року, від 22 08.2011 року, від 07.09.2011 року, від 27.09.2011 року, від 06.02.2012 року.

На підставі вищезазначеного колегія судів зазначає, що висновки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про порушення ТОВ "СВАНГ" п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України є необґрунтованими та недоведеними.

Разом з цим, як вбачається з акту перевірки № 7421/20-31-22-01-07/19465836 від 09.12.2014 року підставою для встановлення заниження податку на прибуток підприємства слугував висновок контролюючого органу про відсутність поставок товарів, робіт та укладання угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ "СВАНГ" та ТОВ "ПРІОРА-ІНВЕСТ" на підставі акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРІОРА-ІНВЕСТ" щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "ПРІОРА-ІНВЕСТ".

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНГ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРІОРА-ІНВЕСТ" (постачальник) укладено договір поставки №021213-2 від 02.12.2013 року. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується поставити покупцю масло регенероване, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною №63 від 15.12.2013 року та податковою накладною № 63 від 15.12.2013 року.

Приймання товару здійснювалось уповноваженою особою ТОВ "СВАНГ" ОСОБА_2, який перебуває на посаді директора позивача, що підтверджується наказом про його призначення, що наявне в матеріалах справи.

Перевезення товару здійснювалось на автотранспорті позивача та ТОВ "НАГОЯ", що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними №1, №2, №3, №4, №5, №6 від 15.12.2013 року, договором оренди автотранспорту від 11.12.2013 року, договором найму автомобіля від 22.10.2008 року, розпорядженнями про прийняття на роботу водія-експедитора від 01.04.2011 року, договором про надання експедиторських послуг №030111 від 03.01.2011 року.

У підтвердження наявності ресурсу для зберігання придбаного товару, позивачем надано до матеріалів справи договір оренди №4 від 01.01.2013 року, відповідно до якого позивач (орендар) прийняв у тимчасове платне користування контейнер металевий трьохтонний та ємності, що знаходяться на АЗС за адресою м.Харків, вул. Ізмайлівська, 11-А.

Позивачем у підтвердження подальшої реалізації ТОВ "Завод промислових мастил" придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІОРА-ІНВЕСТ" продукції надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРІОРА-ІНВЕСТ" виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у свого контрагента відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Разом з цим колегія судів зазначає, що неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у контрагента позивача не є доказом факту нереальності придбання товару.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладеня суб'єктом господарювання правочину не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався тає такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та встановлено відсутність підстав для завищення податку на прибуток.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі № 820/3948/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.