Ухвала суду № 50502786, 08.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3751/14

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївського підприємства «Термінал-Укрхарчозбутсировина» до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2014 року № 0022161501,-

В С Т А Н О В И В:

10.12.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2014 року № 0022161501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 31 331 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15 665,50 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року позов товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївського підприємства «Термінал-Укрхарчозбутсировина» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено завищення товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЛЗТА «Маршал», у зв'язку з чим і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Податковий орган зазначив, що суд першої інстанції, вирішуючи справу, повинен був врахувати не лише наявність у позивача первинних документів, а й встановити достовірність інформації, зазначеної в них, на чому наполягав відповідач.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.11.2014 року по 12.11.2014 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 30 від 19.11.2014 р. № 926/14-03-15-01/13857469, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення 03.12.2014 року № 0022161501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 31 331 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15 665,50 грн.

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 р. на суму 31331 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що за наслідками проведеної перевірки позивачу зменшено суму податкового кредиту за липень 2014 року на 31331 грн. Податковий орган встановив, що у вказаному періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ЛЗТА «Маршал», однак, вказаний контрагент не звітував до ДПІ в липні 2014 р. і згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" - "Аналітична система" у зобов'язаннях позивача встановлено відхилення по даному контрагенту на суму 31331 грн. Тобто ТОВ «ЛЗТА «Маршал» не було включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 31331 грн. по операціям з ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина», та, відповідно, не було сплачено вказану суму до бюджету.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина», зважаючи на наступне:

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті/перерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного/податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного/податкового періоду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Згідно п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом/виготовленням та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, між позивачем та ТОВ "ЛЗТА "Маршал" було укладено договір поставки від 04.07.2014 р. № 0407/2014, за яким контрагент поставляв товар позивачу, доставка товару здійснювалась за рахунок контрагента перевізником "Ночной экспресс".

В свою чергу, кількість, асортимент товару та технічні умови якого зазначається у Рахунках.

Поставку та отримання товару за вищезазначеним договором підтверджено податковою накладною, видатковою накладною, рахунком на оплату та банківською випискою про оплату товару в безготівковій формі, транспортування товару підтверджено товарно-транспортною накладною (а. с. 120-128).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що фактичне придбання позивачем матеріалів у ТОВ "ЛЗТА "Маршал" підтверджується наданими підприємством первинними документами, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Слід зазначити, що наявність розбіжностей у показниках податкової звітності позивача та ТОВ "ЛЗТА "Маршал" не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, оскільки чинним законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків. Сам по собі факт розбіжностей не може виступати доказом порушення платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

При цьому, на думку суду, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідного показника у податковій звітності з податку на додану вартість у липні 2014 року, тобто віднесення сум ПДВ по операціям з ТОВ "ЛЗТА "Маршал" до складу податкового кредиту, а можливі порушення, допущені його контрагентом під час декларування відповідних показників не можуть виступати підставою для притягнення до відповідальності ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина».

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

До того ж відповідачем не надано жодних доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від його контрагента, не проведення платежів з ними, в тому числі оплату податку на додану вартість, не використання товарів в господарській діяльності платника податків.

Суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованими посилання відповідача у поданих запереченнях на те, що податкова накладна підписана не уповноваженою особою та містить недостовірну інформацію.

Відповідно до п. 201. ч. 1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що правила складання первинного документа встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Правила складання податкової накладної визначені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міндоходів від 14.01.2014 р. № 10.

Відповідно до абзацу 2 п. 2.13 глави II Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписуванні первинні документи) на здійснення господарської операції.

Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача підписані уповноваженою наказом по підприємству особою у відповідності до вимог податкового законодавства.

З огляду на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що припущення відповідача відносно того, що ТОВ «ЛЗТА «Маршал» не може здійснити поставку товару не ґрунтуються на аналізі господарської операції.

В свою чергу, придбання позивачем товару у ТОВ «ЛЗТА «Маршал» підтверджується наданими позивачем первинними документами, а тому колегія суддів вважає, що позивачем було доведено суду наявність всіх необхідних умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності придбання товару, наявності податкових накладних на підтвердження придбання такого товару та інших первинних документів, сплати відповідної суми ПДВ.

Крім того, слід зазначити, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року по справі № 814/3339/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 року, було задоволено позов ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2014 року № 00198661501, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 31331 грн. по господарським операціям з ТОВ «ЛЗТА «Маршал». Зазначені рішення набрали законної сили.

Судовими рішеннями встановлено, що факт придбання позивачем товару у ТОВ «ЛЗТА «Маршал» підтверджується первинними документами, а тому висновки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області щодо завищення ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» від'ємного значення з податку на додану вартість є необґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на встановлення судовими рішеннями правомірності формування позивачем показників від'ємного значення з податку на додану вартість у липні 2014 року по ТОВ «ЛЗТА «Маршал», колегія суддів вважає необґрунтованим та протиправним зменшення податковим органом розміру бюджетного відшкодування позивача з тих самих підстав.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.12.2014 року № 0022161501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 31 331 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15 665,50 грн.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв