Ухвала суду № 50502717, 03.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року Справа № 876/6315/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Держземагенства України у Львівській області, відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити по листках непрацездатності та середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Держземагенства України у Львівській області, відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 643-кт/а від 05.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області, визнання протиправним та скасування наказу головного управління Держземагенства України у Львівській області № 127-к від 05.11.2014 року «Про оголошення наказу Держземагенства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а «Про звільнення ОСОБА_1», визнання протиправними та скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом, поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області та на державній службі, зобов'язання Державного земельного агентства України виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу відсторонення його від посади начальника відділу, тобто з 16.07.2014 року по 06.10.2014 року включно, та з 13.11.2014 року до дати прийняття рішення судом по суті; відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., зобов'язання відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області виплатити по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Мотивуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про законність оскаржуваних наказів про відсторонення та звільнення позивача з роботи. Зокрема, зазначив, що його було незаконно звільнено з посади у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, на підставі якого його притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення. Однак відповідно до п. 71 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Отже притягнути особу до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення з посади можна лише за порушення обмежень щодо використання службового становища, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, одержання дарунків (пожертв), роботи близьких осіб і т.п. У Рішенні Конституційного суду України № 6-рп/2012 від 13 березня 2012 року у справі № 1-14/2012 вказано щодо встановлення вимог до осіб уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, виконання обмежень з метою запобігання конфлікту інтересів (статті 6-13, 15-17 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»). Законодавець та Конституційний суд України не відніс ст. 14 вищевказаного Закону (урегулювання конфлікту інтересів) до порушення обмежень. У пункті 7 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» також зазначено, що підставою припинення державної служби є притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобіганя і протидії корупції». Львівський окружний адміністративний суд у постанові вказав, що ОСОБА_1 порушено ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а саме пункт 4. Однак, у протоколі про вчинення адміністративного корупційного правопорушеня, передбаченого ст. 172-7 КУпАП від 25 червня 2014 року, та постановах судів про притягнення до адміністративної відповідальності про це не йдеться. Також суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач 7 жовтня 2014 року вийшов на роботу і його було допущено до виконання обов'язків. У період з 08.10.2014 року по 21.10.2014 року перебував на стаціонарному лікуванні, а з 21.10.2014 року по 12.11.2014 року - на амбулаторному лікуванні, про що було видано листки непрацездатності. Відтак, покликаючись на вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України, згідно якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), вважає, що Держземагенством України та структурними підрозділами порушено порядок звільнення із займаної посади. Крім того зазначив, що погодження начальником відділу Держземагенства у Сокальському районі ОСОБА_1 проектів землеустрою, технічних завдань та іншої технічної земельної документації, яку виготовлено ПП «Абрис», керівником якого є син позивача, безпосередньо пов'язано з отриманням прибутків цим підприємством, однак це не є конфліктом інтересів, що міг впливати на об'єктивність або неупередженість в ході прийняття рішень під час виконання службових повноважень.

Апелянт ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та дали пояснення аналогічні, викладеним у ній доводам.

Представник відповідача Головного управління Держземагенства у Львівській області Собко В.Б. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що її доводи є безпідставними. Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 1128-кт/а від 13.12.2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області та присвоєно йому 11 ранг державного службовця.

На підставі листа управління Служби безпеки України у Львівській області від 26.06.2014 року № 62/14/1-1917 та доповідної записки Управління запобігання та протидії корупції Держземагентства України, 16 липня 2014 року начальником Державного агентства земельних ресурсів України видано наказ № 318-кт/а про відсторонення ОСОБА_1 від посади до закінчення розгляду справи судом про корупційне правопорушення.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі № 454/1874/14-п, залишеною без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн..

Так, Сокальським районним судом встановлено, що погодження начальником відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області ОСОБА_1 проектів землеустрою, технічних завдань та іншої технічної земельної документації, що виготовляє ПП «Абрис», директором якого є син позивача, безпосередньо пов'язане з отриманням прибутків даного підприємства близької особи посадовця. Дані обставини свідчать про наявність конфлікту інтересів у начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі ОСОБА_1 під час погодження технічної земельної документації, яку виготовляє ПП «Абрис», що могло впливати на об'єктивність або неупередженість в ході прийняття рішень під час виконання службових повноважень.

Вищевказані судові рішення були направлені на адресу Державного агентства земельних ресурсів України та отримані ним 04 листопада 2014 року.

Згідно листів відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області, 08.10.2014 року позивач був присутній на робочому місці.

У період з 08.10.2014 року по 21.10.2014 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, з 22.10.2014 року по 08.11.2014 року - на амбулаторному лікуванні, що підтверджено листками непрацездатності.

05 листопада 2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України № 643- кт/а ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого позивача притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення згідно п. 7-1 ст. 36 КЗпП України та припинено державну службу у зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення відповідно до п. 7 ст. 30 Закону України «Про державну службу». Підстава: постанова Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі № 454/1874/14-п, постанова апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року у справі № 454/1874/14-п.

На підставі вищезазначеного наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 643-кт/а, 05.11.2014 року головним управлінням Держземагенства України у Львівській області видано наказ № 127-к «Про оголошення наказу Держземагенства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а «Про звільнення ОСОБА_1». Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що датою звільнення слід вважати 05 листопада 2014 року.

Листом Головного управління Держземагенства України у Львівській області від 06 листопада 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про його звільнення із займаної посади.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, то Дерземагенство правомірно звільнило його із займаної посади на підставі пункту 7-1 частини 1 статті 36 КЗпП

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про законність оскаржуваних наказів з таких підстав.

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-VI (далі - Закон № 3206-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 1 Закону №3206-VI конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Статтею 14 цього ж Закону встановлено, що особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини 1 статті 4 цього Закону зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Стаття 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі № 454/1874/14-п, яка набрала законної сили, встановлено, що позивач вчинив корупційне правопорушення щодо неповідомлення безпосереднього керівника у передбаченому законом випадку про наявність конфлікту інтересів.

Такі обставини в силу ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі.

Частиною 1 статті 36 КЗпП України передбачено в якості підстави припинення трудового договору набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

У такому випадку особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Припинення державної служби відповідно до пункту 7 частини першої цієї статті здійснюється у триденний строк з дня отримання органом, в якому працює державний службовець, копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно ст. 16 згаданого Закону на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Зокрема, у ст. 6 Закону № 3206-VI встановлено обмеження щодо використання службового становища, а саме у п. 4 вказано, що особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини 1 статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі, неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Відповідно до ст. 16 - 1 наведеного Закону державні службовці зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Тобто цим нормативним актом встановлено певні обмеження, спрямовані на належне виконання державними службовцями своїх обов'язків, спрямованих на реалізацію функцій держави.

Позивач, будучи керівником відділу, який приймав рішення щодо погодження проектної документації, розробленої підприємством, яким керував його син, допустив реальний конфлікт інтересів та не виконав встановлений законом обов'язок щодо повідомлення про це свого керівникам для усунення такого конфлікту, тобто порушив обмеження, передбачені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Враховуючи викладене, відповідач в силу закону був зобов'язаний в триденний термін його звільнити з посади.

Доводи позивача про незаконність його звільнення, оскільки таке було проведено під час тимчасової непрацездатності є безпідставними, оскільки згідно ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Верховний Суд України у постанові від 23 січня 2013 року (справа № 6-127цс12) зазначив, що «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст.ст. 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Враховуючи, що позивача звільнено зі служби на підставі п. 7 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», а не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, то норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом, то суд зазначає, що відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 4 ст. 22 Закону № 3723-XII відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України № 3206-VI особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для визнання його протиправним і скасування.

Суд першої інстанції також правильно відхилив позов про оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу, тобто з 16.07.2014 року по 06.10.2014 року включно, та з 13.11.2014 року до дати прийняття рішення судом по суті і зобов'язання відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області виплатити по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року, оскільки час, протягом якого працівник не працював унаслідок відсторонення, оплаті не підлягає на підставі ч. 1 ст. 94 КЗпП України, згідно якої заробітна плата працівникові виплачується за виконану ним роботу.

Абзацом 3 частини 1 статті 22 Закону № 3206-VI передбачено випадок, коли відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням, а саме - у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення.

Оскільки постановою Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі № 454/1874/14-п, що набрала законної сили, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, то у Державного агентства земельних ресурсів України відсутні підстави для виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу відсторонення його від посади до дати прийняття рішення судом по суті.

Що стосується виплати по листках непрацездатності, то відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-111 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Частиною 1 статті 29 вказаного Закону встановлено, що застраховані особи, зокрема, мають право, у разі настання страхового випадку, отримувати матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), зокрема, у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону).

Тобто, допомога по тимчасовій непрацездатності покликана компенсувати втрату заробітної плати (доходу), на яку застрахована особа вправі була розраховувати у разі ненастання страхового випадку.

З огляду на те, що на момент настання страхового випадку позивач був відсторонений від виконання службових обов'язків і йому не нараховувалася заробітна плата, листки непрацездатності за цей період оплаті не підлягають.

06 листопада 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Львівській області ОСОБА_1 було направлено лист, яким проінформовано позивача про те, що його звільнено із займаної посади відповідно до п. 71 ст. 36 КЗпП України і про те, що йому необхідно прибути до Головного управління Держземагенства України у Львівській області для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення.

Отже, порушення процедури припинення державної служби з боку відповідачів не було, тому відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 813/8368/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено 08 вересня 2015 року.