Ухвала суду № 50502680, 03.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року Справа № 876/47/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі № 2а-1393/11/1370 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів,-

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2011 року Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 у якому просило винести постанову про стягнення з громадянина ОСОБА_1 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 18 960,00 грн. на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова № 33219808700005, код платежу 12020200, код ЄДРПОУ 22406168, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апелянт свої вимоги мотивуює тим, що відповідачем не представлено, а судом не було витребувано дублікат квитанції з ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» ( «дата валютирования» про перерахування ОСОБА_1 податку з власників транспортних засобів до бюджету,з повідомленням чи скеровані ці кошти на рахунки Державного казначейства України); якщо не скеровані-повідомити причини). Оскільки Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області не має статусу контролюючого органу, а відповідно до п. 3 Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України від 10.04.02 № 335 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.06.02 за № 472/6760) під час реєстрації транспортного засобу на заяві власника ставиться відмітка із зазначенням номерів квитанцій про сплату вартості послуг, спеціальної продукції та обов'язкових платежів, а квитанції долучаються до реєстраційної справи (крім квитанцій про сплату податку з власників транспортних засобів, які повертаються власнику). У ДПІ у Франківському районі м. Львова квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів не зберігаються. А тому, суд зробив хибний висновок про те, що відповідачем виконаний обов'язок щодо сплати податку.

Представник Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2010 року Львівським ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області на ім'я відповідача здійснено першу реєстрацію в Україні транспортного засобу марки VOLKSWAGEN Т4 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1998 року випуску, що підтверджується листом Львівського ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області від 31.08.2010р. №9/2074, даними облікової картки вказаного транспортного засобу.

Відповідно до поданих позивачем документів, при здійсненні державної реєстрації автомобіля марки VOLKSWAGEN Т4 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1998 року випуску до бюджету не надійшла сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті при реєстрації транспортного засобу. Вказане підтверджується довідкою ДПІ у Франківському районі м. Львова від 04.01.2011 року №68/17-115.

Відповідно до розрахунку ДПІ у Франківському районі м. Львова сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка підлягала сплаті відповідачем при першій реєстрації автомобіля марки VOLKSWAGEN Т4 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1998 року випуску становить 18 960,00 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ обов'язок платника податків і зборів сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Відповідно до ч. 4 вказаної статті, обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється із сплатою податку і збору або його скасуванням, а також у разі смерті платника.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів належить до загальнодержавних податків.

Податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів, порядок його обчислення і сплати встановлюються Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 року № 1963-ХІІ(надалі Закон від 11.12.1991 року №1963-ХІІ).

Згідно з положенням ст. 5 Закону від 11.12.1991 року № 1963-ХІІ податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд. При цьому, фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Частиною 1 ст. 7 Закону від 11.12.1991 року №1963-ХІІ передбачено, що у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року N1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

Врахувавши вищенаведені норми законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язковими умовами здійснення першої реєстрації транспортних засобів є особисте подання до органу ВРЕР заяви про реєстрацію транспортного засобу, необхідних документів для вчинення реєстраційної дії, а також документів про сплату податку з власників транспортних засобів або документів, що дають право на користування пільгами.

В матеріалах справи міститься лист ЗАТ КБ «Приватбанк» в якому зазначено, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 18 960,00 грн., згідно квитанції ЗГРУ «Приватбанк», що знаходиться у матеріалах справи Львівського ВРЕР УДАІ.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі № 2а-1393/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст ухвали складений 08.09.2015 року.