Ухвала суду № 50502674, 01.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року Справа № 876/9126/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Кожана А.В.,

представника відповідача Андріїва М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес прогрес» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-прогрес» про стягнення заборгованості з рахунків,-

В С Т А Н О В И В :

22 липня 2014 року Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з ТзОВ «Бізнес-прогрес» грошові кошти в розмірі 54819, 41 грн., що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків в рахунок погашення податкових зобов'язань.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2014 року позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Бізнес-прогрес» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковим органом проведено перевірку, за результатами якої складено Акт від 19.10.2012 року. Акт складено з порушенням порядку оформлення податкових перевірок. Крім того, зазначає, що у відповідача відсутній податковий борг зі сплати земельного податку.

В поясненнях до апеляційної скарги від 20.11.2014 року апелянт покликається на те, що вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків, відкритих у банках, обслуговуючих відповідача, а так само за рахунок готівки, що йому належить, необхідно розглядати в спеціальному порядку, що визначений ст. 183-3 КАС України, за поданням податкового органу.

За таких обставин, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що «Бізнес - Прогрес» 16.12.2005 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). (а.с. 4, 5).

Відповідач взятий на облік платника податків 20.12.2005 року за № 00554, що підтверджується довідкою ДПІ у м. Трускавці від 30.11.2007 року № 175/29-0.

Суд першої інстанції встановив, що згідно довідки Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 09.07.2014 року № 5344/10/2500 сума податкового боргу відповідача станом 09.07.2014 року становить 54819, 41 грн.

Сума непогашеного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Прогрес» у розмірі 54819, 41 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або оренди плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9005680629 від 16.02.2012 року у розмірі 15135, 73 грн., № 9001857565 від 30.01.2013 року у розмірі 27163, 69 грн., № 900887444 від 20.02.2014 року у розмірі 11318, 20 грн., актом № 545/15-30/33923513 від 19.10.2012 року, податковими повідомленнями - рішеннями № 0003051503 від 19.10.2012 року, № 0003061503 від 19.10.2012 року.

Згідно довідки Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області у ТзОВ «Бізнес - Прогрес» наявні відкриті рахунки в фінансових установах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 20.1.34 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.54.1 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 ПК України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Згідно п.95,3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Податковий орган вживав заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, а саме: відповідно до статті 59 Податкового кодексу України відповідачу надіслано податкову вимогу №152 від 17.05.2012р.. Однак, вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем.

Згідно із пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач не надав доказів сплати податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків передбачає звернення податкового органу з поданням в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а лише в разі відмови в прийнятті подання заявник має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, підлягають відхиленню, адже вищенаведені положення Податкового кодексу України не встановлюють імперативної умови звернення в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, як обов'язкової передумови для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції, а тому оскаржене судове рішення є законними та обґрунтованими, а підстави для його скасування відсутні.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст.160, 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес прогрес» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі № 813/5186/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 07 вересня 2015 року.