Ухвала суду № 50502664, 09.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Справа № 876/6557/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ДПІ у Франківському районі м.Львова звернулось в суд з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_1, в якому просило стягнути грошові кошти в розмірі 292815,25 грн., що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, у рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року позов задоволено. Стягнено з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету грошові кошти в розмірі 292815,25 грн., що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, у рахунок погашення податкового боргу.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин приписи ст.ст.99, 100 КАС України щодо правових наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Судом першої інстанції також не надано належної правової оцінки помилковим висновкам податкового органу про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами здійснення відповідних господарських операцій, також не було підстав для донарахування податків з доходів фізичних осіб, у зв'язку своєчасним та правильним поданням податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та закрити провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому з врахуванням вищенаведеного суд відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом у сумі 292815,25 грн.

У структуру вказаного боргу входяться суми ПДВ та податку з доходів фізичних осіб, визначені податковим повідомленням-рішенням від 10 січня 2013 року № 0000051720, яким визначено зобов'язання з ПДВ у розмірі 115738 грн. та пеню в розмірі 25393,47 грн. (заборгованість з ПДВ становить 141131,48 грн.) та податковим повідомленням-рішенням від 10 січня 2013 року № 0000041720, яким визначено зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 128446,84 грн. та пеню в розмірі 26155,74 грн. (заборгованість з податку на доходи фізичних осіб становить 151683,77 грн., враховуючи переплату 2918,81 грн.), які є узгодженими, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року (яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі № 7966/13/876) в позові ФОП ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2013 року № 0000051720, № 0000041720 відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 25 березня 2014 року касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 відхилено, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі № 7966/13/876 залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкової заборгованості ФОП ОСОБА_1 є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, тому підлягає стягненню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп.14.1.175, 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

П.56.11 ст.56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2013 року ДПІ у Франківському районі м.Львова сформовано податкову вимогу № 3141-17 форми "Ф" на суму 292815,25 грн. та вручено платнику поштою 25 жовтня 2013 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач не надала доказів погашення податкового боргу.

Таким чином, вказані податкові зобов'язання є узгодженими, а тому відповідно до вимог Податкового кодексу України підлягають стягненню.

Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач у справі зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.20.1.18 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки відповідач добровільно не погасив спірну суму податкового боргу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення такого в судовому порядку.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин приписи ст.ст.99, 100 КАС України щодо правових наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки в силу вимог ст.102 ПК України з дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов'язаною зі стягненням такого боргу.

Колегія суддів вважає також безпідставними покликання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги висновки податкового органу про наявність підстав для донарахування позивачу ПДВ та податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку своєчасним та правильним поданням податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, оскільки ці обставини перевірялися судами при вирішенні спору щодо оскарження податкових повідомленнь-рішеннь від 10 січня 2013 року № 0000051720 та № 0000041720, таким дано належну правову оцінку, а факти, встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили, не потребує доведення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі № 813/1521/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

М.П. Кушнерик