Постанова № 50502366, 09.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/12125/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-Західна залізниця», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2014 № 0002722204 та від 05.06.2014 № 0004872204, від 05.06.2014 № 0004882204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2014, з урахуванням ухвали від 31.10.2014, скасовано вказану вище постанову та ухвалено нову про задоволення позову в частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 скасовано постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду, а справу направлено на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015 року позовні вимоги задоволено частково, та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014 року №0002722204 в частині визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем - 1 311 714 грн. та за штрафною санкцією - 327 929 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник апелянта до судового засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, якою встановлено порушення вимог: пп.133.1.3 пп.133.1, пп.135.5.13 п.135.5 ст.135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток від неосновної діяльності за 2012 рік у розмірі 1 903 154,00 грн.; пп.8.7.1 п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат від неосновної діяльності за 2010 рік на 37 415 358,00 грн.; п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004; п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

В результаті виявлених порушень, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 01.04.2014 року №0002722204, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 378 943,00 грн. (1 903 154,00 грн. - основний платіж, 475 789, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 05.06.2014 року №0004872204, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 72 080,00 грн., та №0004882204, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 7 367,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

За результатами адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення від 05.06.2014 року №0004872204 та від 05.06.2014 року №0004882204 скасовано, а тому з урахуванням положень ст.60 ПК України вважаються відкликаними, відповідно не відносяться до предмету спору.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.03.2015 року, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у даній справі зазначив, що судами попередніх інстанцій не проаналізовано питання застосування відповідальності податковим повідомленням-рішенням №0002722204 від 01.04.2014 в розрізі із виявленими під час проведення перевірки правопорушеннями.

Відтак, дослідженню підлягають питання та обставини правомірності формування валових витрат та доходу спірного періоду від здійснення діяльності по забезпеченню пасажирів постільною білизною, та в подальшому, з укладанням договору комісії, передачі такої білизни у використання ВЧ-1 та обліку комісійної винагороди.

Приписами пп.133.1.3 п.133.1 ст.135 ПК України встановлено, що платниками податку з числа резидентів є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту.

Відповідно до пп.135.5.13 п.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу.

Згідно акту перевірки від 13.03.2014 №1264/2658-22-04-1123535206, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено з огляду на заниження показника по рядку 03 Декларації від неосновної діяльності за 2012 рік, а саме з операцій продажу необоротних активів (реалізації товарів без податку на додану вартість).

Основною діяльністю державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є обслуговування та надання послуг пасажирам.

Переліком робіт і послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 № 316, передбачено, що до робіт і послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, відносяться - продаж проїзних документів, виконання робіт та надання послуг з обслуговування пасажирів на станціях, вокзалах та в пасажирських поїздах.

Проте продаж білизни, змінного інвентарю та надання послуг стороннім юридичним особам не є основним видом діяльності підрозділу залізниці, а тому доходи від такої діяльності підлягають відображенню в податкових деклараціях від неосновного виду діяльності.

Відповідно до п.6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252, суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити: продаж на вимогу громадян проїзних документів на поїзди, в яких є вільні місця, до будь-якої станції призначення, де поїзд зупиняється, та прийом багажу до перевезення до будь-якої станції, відкритої для багажних операцій; видачу пасажирам за окрему плату, що справляється згідно з пунктом 63 цього Порядку, комплекту постільної білизни у всіх вагонах пасажирських та швидких поїздів (крім загальних вагонів).

Пунктом 63 Порядку визначено, що постільні речі у пасажирському вагоні (матрац, подушка, наволочка, ковдра, простирадло та рушник) видаються провідником вагона у разі сплати пасажиром за його власним бажанням у квиткових касах за користування такими речами.

Як видно з матеріалів справи, між державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (комісіонер) та ТОВ «Розвиток-21 сторіччя» (комітент) укладено договір комісії від 28.11.2011 №ПЗ/Л-116815/НЮ, за яким комісіонер зобов'язується за винагороду, за дорученням та за рахунок комітента, від свого імені надати комплекс послуг, а саме: стягнення плати з пасажира за користування комплектом постільної білизни в пасажирських поїздах при оформленні проїзних документів за цінами (тарифами) встановленими комітентом, а також прийняти від комітента комплектів постільної білизни, видачу комплектів безпосередньо кінцевому споживачу - пасажиру, в подальшому збирання використаної (невикористаної) постільної білизни і повернення її комітенту.

Згідно п.6 договору комісії від 28.11.2011 року №ПЗ/Л-116815/НЮ за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду, яка складає 4% від загальної суми коштів, належних до перерахування комітенту.

Згідно ч.3 ст.1013 ЦК України, за виконання доручення з продажу товарів комітент повинен виплатити комісіонеру плату - комісійну винагороду. Розмір та порядок її виплати встановлюються у договорі комісії.

Відповідно до ст.124 ЦК України, комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії. Комісіонер же має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Судом встановлено, Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» отриманий дохід від забезпечення пасажирів постільною білизною, як від основного виду діяльності, внесено до декларації у рядок 02 Доходи від реалізації товарів.

Згідно пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Також, в силу приписів пп.135.5.13 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей146 і 147 цього Кодексу.

Відтак, сума комісійної винагороди включається до доходів (у комісіонера) і витрат (у комітента) з урахуванням того, що дохід від наданих послуг, у тому числі винагорода комісіонера (повіреного, агента тощо), згідно з пп. 135.4.1 ПКУ відноситься до складу доходів від операційної діяльності. А тому, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства, вартість реалізованих за договором комісії товарів комітент відображає у рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)», також відображає дохід, отриманий як комісійна винагорода.

Отже, з урахуванням договору комісії від 28.11.2011 №ПЗ/Л-116815/НЮ позивач не ніс витрат на закупівлю, зберігання, сортування, прання, чистку білизни, проте забезпечував видачу пасажирам за окрему плату постільної білизни, що є обов'язком залізниці та складовою частиною основного виду діяльності, на здійснення якого залучено ресурсний потенціал підприємства - державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», який отримував за це комісійну винагороду, та відповідно до пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України відносив її до складу доходів від такої основної діяльності. Враховуючи, вказане позивачем правомірно внесено дохід до декларації у рядок 02 Доходи від реалізації товарів, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань із податку на прибуток, а саме за надання комісійних послуг в сумі за основним платежем - 591 440 грн. та за штрафною санкцією - 147 860 грн. є неправомірним.

Стосовно нарахування відповідачем податкових зобов'язань із податку на прибуток за основним платежем - 1 311 714 грн., та за штрафною санкцією - 327 929 грн. , згідно розрахунку, то як видно з матеріалів справи, відокремленим підрозділом ДТГО «Південно-Західна залізниця» у 2012 році реалізовано залишки постільної білизни ТОВ «Розвиток 21 сторіччя».

Згідно Переліку робіт і послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 № 316, продаж білизни та змінного інвентарю не відноситься до основної діяльності підрозділу залізниці.

Враховуючи вказане, та те, що оскільки купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей не є основним видом діяльності відокремленого підрозділу вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", тому податкові наслідки від такої господарської операції несе саме відокремлений підрозділ.

Відповідно до ст.135.1 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, відповідно до підпункту 135.5.13 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів.

Відповідно, доходи від такої діяльності підлягають відображенню в податкових деклараціях як від неосновного виду діяльності.

Вказане зумовило до заниження показника в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік з операцій продажу необоротних активів. Враховуючи вищезазначене, донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток в сумі за основним платежем - 1 311 714 грн. та за штрафною санкцією - 327 929 грн. є правомірним.

Судова колегія при апеляційному розгляді даної справи вказує на те, що позовні вимоги в частині щодо нарахування податкових зобов'язань із податку на прибуток, а саме за надання комісійних послуг: за основним платежем - 591 440 грн. та за штрафною санкцією - 147 860 грн. є неправомірним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень в частині даного спору, з урахуванням обставин справи, не знайшли свого підтвердження, а податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014 року №0002722204 в частині визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем - 591 440 грн. та за штрафною санкцією - 147 860 грн. є неправомірним, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги в частині є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Водночас, в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції помилково вказав на скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014 року №0002722204 в частині нарахування податкових зобов'язань із податку на прибуток за основним платежем - 1 311 714 грн., та за штрафною санкцією - 327 929 грн., що необґрунтовано, та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не повністю обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, та є підставою для скасування оскаржуваного рішення від 15.07.2015 року.

Відтак, з урахуванням ст.202 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог в частині.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015 року - скасувати, та прийняти нову, якою задовольнити частково позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 01.04.2014 року №0002722204 в частині визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем - 591 440 грн. та за штрафною санкцією - 147 860 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.