Ухвала суду № 50494898, 16.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/2618/15-ц Номер провадження 22-ц/775/566/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - Канурної О.Д.,

суддів - Соломахи Л.І., Санікової О.С.

при секретарі - Дімурі І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля», Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля», Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля», Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 13500 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Добропіллявугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 грн.

В інших вимогах відмовлено.

Стягнуто в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля», Державного підприємства «Добропіллявугілля» судовий збір на користь держави в розмірі 243,60 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля» і оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Державне підприємство «Добропіллявугілля» і оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

В судове засідання апеляційного суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля» не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 1 за № 656 (а.с. 91).

В судове засідання апеляційного суду представник Державного підприємства «Добропіллявугілля не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 1 за № 741 (а.с. 95).

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля», Державного підприємства «Добропіллявугілля» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 18.02.1997 року по 20.10.2014 року працював на ДП «Добропіллявугілля» шахта «Білицька» на різних посадах, зокрема гірним майстером, начальником підземної дільниці. 01 листопада 2011 року ДП «Добропіллявугілля» реорганізовано через приєднання до орендаря ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля».

Під час виконання трудових обов'язків на шахті «Білицька» 02 липня 2007 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму. Відповідно до висновку МСЕК від 16.10.2007 року ОСОБА_1 вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності.

20 лютого 2014 року під час виконання трудових обов'язків на шахті «Білицька» з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму. Згідно з висновком МСЕК від 03.03.2015 року ОСОБА_1 вперше було встановлено 40% втрати професійної працездатності, за сукупністю травм встановлено 65% втрати професійної працездатності, встановлена третя група інвалідності.

Позивач неодноразово проходив лікування у різних медичних закладах з приводу отриманих травм.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що умови праці позивача на шахті не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними та стали причиною втрати професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності ОСОБА_1

Доводи апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля», Державного підприємства «Добропіллявугілля» про те, що укладаючи з відповідачем трудовий договір, позивачу під розпис було роз'яснено про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я і при цьому позивач усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та наслідки, є безпідставними, оскільки як вбачається із частини 2 статті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що для оцінки психологічного стану позивача, глибини його душевних страждань, перенесеного стресу у зв'язку з виробничою травмою, необхідно висновок судово-психологічної експертизи, є безпідставними, оскільки пунктом 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, передбачено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначив залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, тяжкості ушкодження здоров'я з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами) передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки, зробленої судом першої інстанції, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

З урахуванням наведенного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначився з характером виниклих спірних правовідносин та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року і задоволення апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля» і Державного підприємства «Добропіллявугілля» немає.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля», відхилити.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді