Рішення № 50492264, 17.09.2015, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2522/15-ц

Справа № 2/226/1144/2015

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Димитровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в обгрунтування якого вказала, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 Згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для побудови індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно, посвідченого Красноармійською нотаріальною конторою від 27.09.1960 року, за реєстровим № 9861, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, (колишня адреса: АДРЕСА_2), належав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. У вказаному будинку були зареєстровані та проживали: власник будинку - ОСОБА_4, його дружина - ОСОБА_5, 1928 року народження, прийомний син подружжя - ОСОБА_6, 1961 року народження, інвалід І групи, за яким не було оформлено опіки. Наприкінці 1999 року до неї звернувся ОСОБА_4, який вже був похилого віку та за станом здоров'я не міг доглядати за собою, з проханням піклуватися за ним та його дружиною та сином, які за станом здоров'я не могли самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки. При цьому ОСОБА_4 пояснив, що окрім дружини та сина у нього нікого немає, та, якщо вона буде піклуватися за його сім'єю, то він передасть їй у власність будинок, вона зможе їм розпоряджатися після його смерті та смерті членів його сім'ї. Крім ОСОБА_4 пенсійні грошові кошти ні його дружина, ні його син не отримували. Вона повинна була доглядати за всіма членами його сім'ї, годувати їх щодня, прибирати в будинку та на подвір'ї, слідкувати за їх охайністю, та, у разі необхідності - ремонтувати будинок. Якщо грошей у ОСОБА_4 не було достатньо, інші затрати вона покладала на себе, виконуючи опікунські обов'язки. Вона погодилась з умовами, запропонованими ОСОБА_4, та з грудня 1999 року щоденно допомагала його сім'ї, по 2-3 дні на тиждень мешкала у вказаному будинку разом з ними, оскільки після роботи до пізньої ночі виконувала обумовлен обов'язки. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, та ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 З ІНФОРМАЦІЯ_5 вона переїхала проживати за адресою: АДРЕСА_2, оскільки ОСОБА_6 зовсім не рухався, йому був потрібен постійний догляд, та їй було важко проживати за двома адресами. З дати смерті ОСОБА_4 його дружина та син були повністю на її забезпеченні, так як ніхто з них не отримував ніякої державної допомоги. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 помер. Після його смерті вона залишилася проживати у спірному будинку, тобто добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, сплачуючи комунальні послуги, слідкуючи за станом будинку та городиною. Документи про право власності на будинок їй особисто, ще до смерті передав ОСОБА_4, оскільки вони фактично уклали договір довічного утримання, згідно якого відчужувач передав їй у власність свій житловий будинок, взамін чого вона, як набувач, зобов'язалася забезпечувати відчужувача та членів його сім'ї утриманням та доглядом довічно, що вона виконала в повному обсязі. Вона особисто займалася похованням ОСОБА_4 та членів його родини - дружини і сина, а також оформлювала документи про смерть вказаних осіб. Тому позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за набувальною давністю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 також підтримав заявлені позовні вимоги свого довірителя у повному обсязі.

Представник відповідача Димитровської міської ради до суду не з'явився, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність, не заперечуючи проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши позивача, його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Ново-Економічної міської ради депутатів трудящих від 20.03.1959 року ОСОБА_4 була надана земельна ділянка площею 600 кв.м для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.35).

14.04.1959 року між виконкомом Ново-Економічної міської Ради депутатів трудящих та ОСОБА_4 було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно за адресою: АДРЕСА_2. Даний договір посвідчений державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори 27.09.1960 року, реєстр.№ 9861 (а.с.29-30).

Відповідно до записів з домової книга за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.24-27).

Відповідно до інформації виконавчого комітету Димитровської міської ради від 24.07.2015 року за указом Президії Верховної Ради УРСР від 06.03.1972 року № 422 міста Димитров і Новоекономічне Красноармійської міської ради Донецької області об'єднані в одне місто Димитров.

Згідно за інформацією комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради від 14.07.2015 року житловий будинок АДРЕСА_2 (колишній АДРЕСА_2) належав ОСОБА_4 згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно, посвідченого Красноармійською нотаріальною конторою 27.09.1960 року, за реєстровим № 9861.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 74 роки помер ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 75 років померла ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 43 роки помер ОСОБА_6.

Дані обставини встановлені на підставі свідоцтв про смерть вказаних осіб (а.с.20-22).

Згідно за технічним паспортом, виготовленим за станом на 21.08.2015 року, за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться житловий будинок загальною площею 53,1 кв.м, у тому числі житловою - 35,2 кв.м, з відповідними господарськими будівлями та спорудами. У графі власник вказаний ОСОБА_4

Відповідно до інформації Димитровської державної нотаріальної контори від 26.08.2015 року, отриманої на підставі даних Інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 26.08.2015 року, на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкова справа не відкривалася, заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувалися; на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, спадкова справа не відкривалася, заповіти від імені ОСОБА_5 не посвідчувалися; на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, спадкова справа не відкривалася, заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувалися.

Відповідно до акту та довідки, складених головою квартального комітету № 3 за участю сусідів, позивач ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, з 2004 року по теперішній час (а.с.8, 9).

Допитані у суді свідки підтвердили цей факт.

Так, свідок ОСОБА_7, 1946 року народження, мешканка будинку АДРЕСА_3, суду пояснила, що за вказаною адресою вона проживає з 1977 року. Позивача ОСОБА_1 знає понад 20 років. У будинку АДРЕСА_2 проживав з сім'єю ОСОБА_4, який помер у 2001 року. Ще до смерті дяді Міши ОСОБА_1 з'явилася у його родині у зв'язку з доглядом за старими та їх хворим сином ОСОБА_8, який був інвалідом першої групи і останні 10 років перед смертю не рухався. Оскільки дружина господаря ОСОБА_5 була зі складним характером, ніхто з сусідів не бажав за ними доглядати. Окрім дяді Міши ніхто у його родині пенсії не отримував. Позивач поховала їх всіх, а за життя доглядала, кормила, несла витрати, сплачувала за операцію ОСОБА_6, оформляла йому пенсію, доглядала за городом та будинком. ОСОБА_9 померла у 2004 році, а ОСОБА_6 - у 2005 році. Позивач остаточно стала проживати в будинку ОСОБА_4 після смерті тьоті ОСОБА_9, оскільки ОСОБА_6 потребував постійного догляду. Зараз у будинку ОСОБА_4 мешкає позивач з чоловіком і сином.

Свідок ОСОБА_10, 1939 року народження, мешканка будинку АДРЕСА_4, суду пояснила, що з нею по сусідству у будинку № 55 проживала сім'я ОСОБА_4, зараз в цьому будинку мешкає позивач з сім'єю. ОСОБА_4 помер у 2001 році, а в 2004 році померла його дружина ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 стала доглядати ОСОБА_5 з сином ОСОБА_8, який є інвалідом. ОСОБА_5 домовилася з ОСОБА_1 про те, що остання буде їх доглядати, а вона за це віддасть ОСОБА_5 будинок. Позивач усіх ОСОБА_5 поховала. Позивач стала постійно проживати у будинку ОСОБА_5 з часу, коли вона стала одна доглядати ОСОБА_6, тобто з 2004 року.

Згідно за ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із ст.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила про набувальну давність можуть поширюватися також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто відлік цього строку може починатися з 1 січня 2001 року.

Аналіз досліджених у суді доказів вказує на відкрите, постійне та безперервне володіння позивачем спірним будинком більше 10 років, а саме: з 2004 рік по теперішній час, у який вона вселилася ще за життя ОСОБА_6, який помер у 2005 році, з дозволу і за проханням власника житлового приміщення ОСОБА_4

Тому, суд вважає, що є всі підстави для задоволення вимог позивача щодо набуття нею права власності на спірне домоволодіння за набувальною давністю.

На підставі ст.344 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, право власності на житловий будинок загальною площею 53,1 кв.м, у тому числі житловою - 35,2 кв.м, розташований в АДРЕСА_2, який залишився після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.09.2015 року.

Суддя Ж.Є.Редько