Рішення № 50491479, 10.09.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 149/2172/14-ц Провадження № 22-ц/772/1941/2015Головуючий в суді першої інстанції Вергелес В. О.Категорія 48 Доповідач Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 10 вересня 2015 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Медяного В.М.,

Суддів : Зайцева А.Ю., Денишенко Т.О.,

При секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Посилається на те, що з 02.09.2000 року по 01.07.2014 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та мають неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, спільно проживати однією сім'єю вони почали ще з 1995 року. Під час шлюбу ними, крім недобудованого будинку, який в подальшому вони спільно добудовували, було придбано автомобіль, який зареєстрований за ОСОБА_3 та інше майно, яке знаходиться у будинку. За придбаний автомобіль вони спільно до 2011 року сплачували взятий у банку кредит. Він отримував доходи від виконання ремонтно-будівельних робіт, а також надавав послуги по перевезенню пасажирів. Всього ними спільно було набуто майна на суму 104869,27 грн. В 2014 році між ним та ОСОБА_3 погіршилися особисті стосунки і вона вигнала його з будинку, в якому вони спільно проживали та будівництво якого завершували разом. Так як іншого житла у нього не було, він змушений був проживати в автомобілі.

28 липня 2014 року ОСОБА_3 таємно від нього заволоділа автомобілем та не бажає добровільно його повернути ОСОБА_2, у зв'язку з чим він змушений був звернутися до правоохоронних органів.

ОСОБА_3 не бажає добровільно розподілити спільне майно подружжя, а тому він вимушений звернутися з позовом до суду та просив ухвалити рішення, яким визнати спільним майном подружжя автомобіль вартістю 54919,27 грн. та перераховане ним майно, загальною вартістю 49950 грн., яке знаходиться в будинку по АДРЕСА_1. Також просив розподілити спільне майно подружжя, виділивши йому автомобіль, а перераховане ним майно, яке знаходиться в будинку - виділити ОСОБА_3 Крім цього, просив стягнути з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки в спільному майні подружжя в сумі 2484,64 грн. та витребувати у ОСОБА_3 і передати йому зазначений автомобіль.

В свою чергу ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Посилається на те, що дійсно з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі та придбали перераховане ним майно, що є спільним майном подружжя. Разом з тим, заперечує посилання позивача на те, що вона неправомірно заволоділа вказаним автомобілем, оскільки даний автомобіль зареєстрований за нею. При цьому, її колишній чоловік механічно пошкодив автомобіль, в зв'язку з цим він перебуває в технічно несправному стані і непридатний для використання. Крім цього, даний автомобіль необхідний для забезпечення нормальної життєдіяльності її сім»ї та розвитку дитини. Також вона особисто повертає кошти взяті в позику для погашення заборгованості по кредиту для купівлі автомобіля.

Просила ухвалити рішення, яким розподілити спільне майно подружжя, виділивши їй автомобіль, а ОСОБА_2 перераховане майно, яке знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано спільним майном подружжя наступне майно:

автомобіль ЗАЗ TF698P, державний номер НОМЕР_1, 2009 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_6, вартістю 68504,92 грн.;

холодильник "LG" 2009 року випуску, вартістю 3800 грн.;

кухонний гарнітур довжиною 7 метрів, 2009 року випуску, вартістю 15000 грн.;

меблеву прихожу, тумбу та стіл для комп'ютера, 2010 року випуску, вартістю 6800 грн.;

електроплиту, 2008 року випуску, вартістю 1800 грн.;

газову робочу поверхню (вбудовану) "Ардо", 2008 року випуску, вартістю 700 грн.;

газовий котел "Vaillant", б/к, вартістю 2700 грн.;

ноутбук "Тоshiba", 2012 року випуску, вартістю 300 грн.;

ванну акрилову, 2008 року випуску, вартістю 1800 грн.;

душову кабіну, 2008 року випуску, вартістю 4500 грн.;

ТV-тюнер (супутниковий реверс) ,"SkyGate@Net", 2011 р.в., вартістю 750 грн.;

м'який куточок (диван та два крісла), 2009 року випуску, вартістю 7000 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Розподілено спільне майно подружжя, виділивши:

ОСОБА_3 - автомобіль ЗАЗ TF698P, державний номер НОМЕР_1, 2009 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_6, вартістю 68504,92 грн.

ОСОБА_2 - холодильник "LG" 2009 року випуску, вартістю 3800 грн.;

кухонний гарнітур довжиною 7 метрів, 2009 року випуску, вартістю 15000 грн.;

меблеву прихожу, тумбу та стіл для комп'ютера, 2010 року випуску, вартістю 6800 грн.;

електроплиту, 2008 року випуску, вартістю 1800 грн.;

газову робочу поверхню (вбудовану) "Ардо", 2008 року випуску, вартістю 700 грн.;

газовий котел "Vaillant", б/к, вартістю 2700 грн.;

ноутбук "Тоshiba", 2012 року випуску, вартістю 300 грн.;

ванну акрилову, 2008 року випуску, вартістю 1800 грн.;

душову кабіну, 2008 року випуску, вартістю 4500 грн.;

ТV-тюнер (супутниковий реверс) ,"SkyGate@Net", 2011 р.в., вартістю 750 грн.;

м'який куточок (диван та два крісла), 2009 року випуску, вартістю 7000 грн.,

а всього загальною вартістю 49950 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки в спільному майні подружжя в сумі 9277,46 грн.

Судові витрати понесені сторонами при зверненні до суду з позовами залишено за сторонами у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 67,93 гривень судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 67,93 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 13.05.2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити. Просив виділити йому автомобіль ЗАЗ TF698P, державний номер НОМЕР_1, 2009 року випуску, вартістю 68504,92 грн., а ОСОБА_3 інше майно вартістю 49950 грн.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції скаржник позивач-відповідач у справі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала та заперечила проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просила рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін у справі, колегія суддів вважає, що вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 02.09.2000 року по 01.07.2014 року сторони у справі перебували між собою у зареєстрованому шлюбі та мають неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, спільно проживати однією сім'єю вони почали ще з 1995 року.

Під час перебування у шлюбі сторони у справі набули наступне майно: автомобіль ЗАЗ TF698P, державний номер НОМЕР_1, 2009 року випуску, вартістю 68504,92 грн., холодильник "LG" 2009 року випуску, вартістю 3800 гривень; кухонний гарнітур довжиною 7 метрів, 2009 року випуску, вартістю 15000 гривень; меблеву прихожу, тумбу та стіл для комп'ютера, 2010 року випуску, вартістю 6800 гривень; електроплиту, 2008 року випуску, 1800 гривень; газову робочу поверхню (вбудована) "Ардо," 2008 року випуску, вартістю 700 гривень; газовий котел "Vaillant," б/к, вартістю 2700 гривень; ноутбук "Toshiba", 2012 року випуску, вартістю 300 гривень; ванну акрилову, 2008 року випуску, вартістю 1800 гривень; душову кабіну, 2008року випуску, вартістю 4500 гривень; TV- тюнер (супутниковий реверс) ,"SkyGate@Net", 2011 року випуску, вартістю 750 гривень: м'який куточок (диван та два крісла), 2009 року випуску, вартістю 7000 гривень, на суму 49950 гривень, в сього майна на загальну суму 118454,92 грн.

Грошова компенсація від різниці у вартості майна від запропонованим сторонами варіантів поділу становить 9277,46 грн. Дані обставини в судовому засіданні визнані сторонами у справі та їх представниками.

Задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що спільне сумісне майно подружжя, набуте ними під час шлюбу, необхідно поділити в порядку запропонованому ОСОБА_3 у зустрічній позовній заяві.

При цьому суд виходив також з того, що ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив, що він не в змозі сплати грошову компенсацію у випадку присудження йому судом автомобіля, а тому задоволення позовних вимог про поділ майна за варіантом запропонованим ОСОБА_2, призведе до порушення законних прав та інтересів ОСОБА_3

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції через неповне з'ясування судом обставини, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та відповідно неправильного застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції на виконання вимог частини 4 статті 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, належним чином не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення ними процесуальних дій та відповідно не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, судом встановлено та підтверджується належними доказами у справі те, що сторони у справі за час перебування у зареєстрованому шлюбі набули вище перераховане майно загальною вартістю 118454,92 грн., яке відповідно до вимог ст.ст. 60,61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.

Частиною 1 статті 74 СК України передбачено, що якщо жінка або чоловік, проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене договором між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року, роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Частиною 1 ст. 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Колегія суддів переконана, що суд першої інстанції визначаючи у своєму рішенні спосіб поділу спільного майна подружжя в натурі не навів обґрунтованих та переконливих мотивів з яких він виходив, не мотивував які саме інтереси дружини, чоловіка та неповнолітньої дитини сторін прийняті ним до уваги при визначені способу поділу майна. Також судом не з'ясовано питання відповідності такого поділу інтересам неповнолітньої дитини сторін у справі - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Встановлено, що сторони у справі погодили між собою перелік та вартість спільно набутого під час шлюбу рухомого майна, що є предметом поділу.

Разом з тим, сторони у справі не погодилися лише щодо варіантів поділу даного майна, оскільки кожен з них бажає виділити йому автомобіль.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл майна подружжя не враховано ті обставини, що після придбання в 2010 році сторонами автомобіля ЗАЗ ТР696Р, д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2 у вечірній та нічний час займався перевезенням пасажирів в режимі таксі по липень 2014 року та проїхав майже 230000 км. Однак, на даний час він не має можливості таксувати в зв'язку із відсутністю автомобіля.

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 немає посвідчення водія, а тому не вправі керувати автомобілем.

Також встановлено, що ОСОБА_2 свого житла немає та проживає у найманих квартирах.

Судом при вирішенні питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не враховано, що виділене судом ОСОБА_2 майно (меблі та побутова техніка) у нього немає фактичної можливості куди забрати, а тому колегія суддів вважає за недоцільне виділення ОСОБА_2 майна, яке він немає можливості використовувати, оскільки воно знаходиться в будинку в якому проживає ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою, а ОСОБА_3 - майна, яке вона також не може використовувати за призначенням, оскільки немає посвідчення водія.

При цьому судом першої інстанції також не враховано, що при такому поділі майна порушуються інтереси неповнолітньої дочки сторін у справі, оскільки меблі та побутова техніка потрібні їй для забезпечення комфортного проживання у будинку.

Ухвалюючи рішення про поділ майна подружжя, судом прийнято до уваги усне запевнення ОСОБА_3 про те, що вона фінансово спроможна сплатити грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки подружжя та придбати собі меблі, побутову техніку та інше.

На виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, сприяючи сторонам у здійсненні їхніх прав, в судовому засіданні колегія суддів запропонувала сторонам у справі попередньо внести на депозитний рахунок суду відповідну грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки в спільному майні подружжя в сумі 9277,46 грн.

ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок НОМЕР_8 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області згідно квитанції № 102 від 10.09.2015 року грошову суму в розмірі 9277,46 грн.

Також ОСОБА_3 внесено на депозитний рахунок НОМЕР_8 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області згідно квитанції № OS25796738 від 08.09.2015 року грошову суму в розмірі 9277,46 грн.

Таким чином колегією суддів встановлено, що обоє із сторін у справі виявили бажання внести на депозитний рахунок суду відповідну грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки в спільному майні подружжя в сумі 9277,46 грн.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при визначенні способу поділу спільного майна подружжя суд враховує інтереси неповнолітніх дітей, інтереси другого з подружжя, що заслуговують на увагу.

Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги вище вказаних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, оскільки при поділі майна подружжя не врахував інтереси неповнолітньої дочки сторін у справі.

Крім цього, встановлено, що суд у своєму рішенні не розподілив умивальник скляний для ванни, 2008 року випуску, вартістю 1500 грн., хоча врахував його вартість при поділі майна, яка включена до суми 49 950 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі, яким позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково, визнати спільним майном подружжя автомобіль ЗАЗ TF698P, державний номер НОМЕР_1, 2009 р.в., зареєстрований за ОСОБА_3 та вище перераховане сторонами у справі майно загальною вартістю 49950 грн., яке знаходиться в будинку по АДРЕСА_1. Колегія суддів переконана в доцільності розподілу спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_2 автомобіль ЗАЗ TF698P, державний номер НОМЕР_1, 2009 р.в., а ОСОБА_3 вище перераховане сторонами у справі інше майно загальною вартістю 49950 грн., яке знаходиться в будинку по АДРЕСА_1, у тому числі умивальник скляний для ванни, 2008 р.в., вартістю 1500 грн., який помилково судом першої інстанції не включений в перелік майна, що підлягає розподілу.

У зв'язку з тим, що обоє із сторін у справі показали свою спроможність та внесли на депозитний рахунок суду грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки в спільному майні подружжя в сумі 9277,46 грн., тому у зв'язку з таким розподілом майна подружжя колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 дану грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки в спільному майні подружжя та повернути ОСОБА_3 кошти в сумі 9277,46 гривень, внесені нею на депозитний згідно квитанції від 08.09.2015 року.

Також колегія суддів вважає, що судові витрати понесені сторонами при зверненні до суду з позовами слід залишити за сторонами у справі, а також стягнути з кожного із сторін на користь держави по 67,93 гривень судового збору.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_2 в частині витребування у ОСОБА_3 та передання йому автомобіля ЗАЗ TF698P, д.н. НОМЕР_1, 2009 р.в., який зареєстрований за ОСОБА_3 відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, з підстав незаконного заволодіння останньою даним автомобілем, оскільки дана вимога є необґрунтованою та передчасною, так як спірний автомобіль є спільним майном подружжя і саме за ОСОБА_3 він зареєстрований на праві власності. Крім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на відмінну від свого позову не ставить питання про витребування та передачі йому автомобіля.

Відповідно до ч. 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до вимог частин 1-4 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.

Згідно частин 1-2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до вимог частин 1-3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя наступне майно:

автомобіль ЗАЗ TF698P, державний номер НОМЕР_1, 2009 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_6, зареєстрований за ОСОБА_3 Хмільницьким ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області, відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, вартістю 68504,92 гривень.

холодильник "LG" 2009 року випуску, вартістю 3800 гривень;

кухонний гарнітур довжиною 7 метрів, 2009 року випуску, вартістю 15000 гривень;

меблеву прихожу, тумбу та стіл для комп'ютера, 2010 року випуску, вартістю 6800 гривень;

електроплиту, 2008 року випуску, вартістю 1800 гривень;

газову робочу поверхню (вбудовану) "Ардо", 2008 року випуску, вартістю 700 гривень;

газовий котел "Vaillant", б/к, вартістю 2700 гривень;

ноутбук "Тоshiba", 2012 року випуску, вартістю 300 гривень;

ванну акрилову, 2008 року випуску, вартістю 1800 гривень;

душову кабіну, 2008 року випуску, вартістю 4500 гривень;

умивальник скляний для ванни, 2008 року випуску, вартістю 1500 гривень;

ТV-тюнер (супутниковий реверс) ,"SkyGate@Net", 2011 року випуску, вартістю 750 гривень;

м'який куточок (диван та два крісла), 2009 року випуску, вартістю 7000 гривень.

Розподілити спільне майно подружжя, виділивши:

ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3:

автомобіль ЗАЗ TF698P, державний номер НОМЕР_1, 2009 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_6, зареєстрований за ОСОБА_3 Хмільницьким ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області, відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, вартістю 68504,92 гривень.

ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4:

холодильник "LG" 2009 року випуску, вартістю 3800 гривень;

кухонний гарнітур довжиною 7 метрів, 2009 року випуску, вартістю 15000 гривень;

меблеву прихожу, тумбу та стіл для комп'ютера, 2010 року випуску, вартістю 6800 гривень;

електроплиту, 2008 року випуску, вартістю 1800 гривень;

газову робочу поверхню (вбудовану) "Ардо", 2008 року випуску, вартістю 700 гривень;

газовий котел "Vaillant", б/к, вартістю 2700 гривень;

ноутбук "Тоshiba", 2012 року випуску, вартістю 300 гривень;

ванну акрилову, 2008 року випуску, вартістю 1800 гривень;

душову кабіну, 2008 року випуску, вартістю 4500 гривень;

умивальник скляний для ванни, 2008 року випуску, вартістю 1500 гривень;

ТV-тюнер (супутниковий реверс) ,"SkyGate@Net", 2011 року випуску, вартістю 750 гривень;

м'який куточок (диван та два крісла), 2009 року випуску, вартістю 7000 гривень,

а всього загальною вартістю 49950 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки в спільному майні подружжя в сумі 9277,46 гривень, яка знаходиться на депозитному рахунку НОМЕР_8 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області згідно квитанції № 102 від 10.09.2015 року.

Повернути ОСОБА_3 кошти в сумі 9277,46 гривень, внесені нею на депозитний рахунок НОМЕР_8 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області згідно квитанції № OS25796738 від 08.09.2015 року.

Судові витрати понесені сторонами при зверненні до суду з позовами залишити за сторонами у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 67,93 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 67,93 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ А.Ю.Зайцев

/підпис/ Т.О.Денишенко

Згідно з оригіналом:

Суддя: В.М. Медяний