Ухвала суду № 50489289, 09.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 рокусправа № 804/6690/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Олефіренко Н.А. Білак С.В.

секретар Фірсік Д.Ю.

за участі позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача Атрошенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 р. в справі № 804/6690/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2015 р. № 0005981703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 9727,02 грн., в тому числі за основним платежем - 7782,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1945,61 грн., від 15.05.2015 р. № 0005951703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 7296 грн., в тому числі за основним платежем - 5836,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1459,20 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.05.2015 р. № 0005961703 в сумі 675,13 грн. та вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 03.04.2015 р. № Ф-0004221703 на суму 13502,51 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає про необґрунтоване неврахування судом першої інстанції його доводів та наданих доказів, прийняття в якості єдиного доказу акту перевірки.

Крім того, вказує, що при проведенні розрахунків через термінал суми продажу проводилась через касовий апарат, а після проведення транзакції по терміналу на касовому апараті помилково натискалась кнопка «готівка» замість «оплата картою», тому вважає, що дана помилка жодним чином не вплинула на правильність ведення податкового обліку, оскільки суми, які проведені через платіжний термінал, включені до складу оподатковуваного доходу за 2014 рік. Доказом є сума залишків товарно-матеріальних цінностей на 01.01.2015 р., яка складає 116,3 тис.грн., що підтверджено актом перевірки. Відсутність заниження з боку позивача оподатковуваного доходу обумовлює й відсутність порушень п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість.

Також зазначає, що з боку позивача відсутнє порушення, передбачене абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який регулює нарахування єдиного внеску на суми оплати тимчасової непрацездатності, інших допомог та компенсацій, проте випадки невірного нарахування або не нарахування єдиного внеску на вищевказані суми допомоги та компенсацій в акті перевірки не описані, а судом не надана правова оцінка його доводам в цій частині. Відсутність підстав для нарахування єдиного внеску обумовлює протиправність застосування штрафних санкцій та формування вимоги. Також зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій підписано не тією особою, якою прийнято.

В судовому засіданні позивач та його представники апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт № 1084/04-07-17-03.2576706794 від 03.04.2015 р., яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині неведения книги обліку доходів та витрат за період діяльності з 01.01.2012 р. по 31.03.2013 р.; п. п. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 5836,80 грн. за 2014 р.; абз.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 13502,51 грн. за 2014 р.; п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 7782,41 грн., в т.ч. за травень 2014 р. на суму 287,39 грн., червень 2014 р. на суму 389,88 грн., липень 2014 р. на суму 725,97 грн., серпень 2014 р. на суму 809,22 грн., вересень 2014 р. на суму 810,18 грн., жовтень 2014 р. на суму 1029,68 грн., за листопад 2014 р. на суму 1258,37 грн., за грудень 2014 р. на суму 2471,72 грн.

03.04.2015 р. податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004221703 на суму у розмірі 13502,51 грн.

15.05.2015 р. податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0005981703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у розмірі 35351,40 грн. (за основним платежем - 28281,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7070,28 грн.);

- №0000881701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9728,02 грн., (за основним платежем - 7782,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1945,61 грн.);

- №0005951703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 7296,00 грн. (за основним платежем - 5836,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1459,20 грн.).

Також, 15.05.2015 р. відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005961703, яким на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 675,13 грн. за наслідками донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму у розмірі 13502,51 грн.

Суд першої інстанції внаслідок дослідження акту перевірки та первинних документів, наданих позивачем, дійшов висновку, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій та формування вимоги, є правомірним через доведеність встановлених в ході перевірки порушень.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 03.03.2006 р., ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200150098 від 14.11.2013 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Нікопольською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та салати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складно акт № 1084/04-07-17-03.2576706794 від 03.04.2015 р., за висновками якої встановлено наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині неведения книги обліку доходів та витрат за період діяльності з 01.01.2012 р. по 31.03.2013 р.; пп. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 5836,80 грн. за 2014 р.; абз.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 13502,51 грн. за 2014 р.; п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 7782,41 грн., в тому числі за травень 2014 р. на суму 287,39 грн., червень 2014 р. на суму 389,88 грн., липень 2014 р. на суму 725,97 грн., серпень 2014 р. на суму 809,22 грн., вересень 2014 р. на суму 810,18 грн., жовтень 2014 р. на суму 1029,68 грн., за листопад 2014 р. на суму 1258,37 грн., за грудень 2014 р. на суму 2471,72 грн. (а.с. 10-38 т.1).

На підставі вказаного акту відповідачем 15.05.2015 р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0005951703 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 7296 грн., в тому числі за основним платежем - 5836,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1459,20 грн. (а.с. 74 т.1); № 0005981703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 9727,02 грн., в тому числі за основним платежем - 7782,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1945,61 грн. (а.с. 73 т.1).

Крім того, відповідачем сформовано вимогу № 0004221703 від 03.04.2015 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 13502,51 грн., а також прийнято рішення № 0005961703 від 15.05.2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 675,13 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували наступні висновки, викладені в акті перевірки.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 38912,09 грн. за 2014 рік в результаті заниження валового доходу. Визначення загального оподаткованого доходу здійснено на підставі поданих до контролюючого органу податкових декларацій від 28.01.2013 р. №9085977405, від 09.04.2013 р. №9019025222, від 13.01.2014 р. №9086898166, від 14.01.2015 р. №9077671335 (за даними платника 1682852,67 грн., за даними перевірки 1721764,76 грн., розбіжність - 38912,09 грн.). В ході проведення перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу за перевіряємий період встановлено, що на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в період 08.05.2014 р. по 31.12.2014 р. надійшли грошові кошти як оплата вартості товарів через платіжний термінал на загальну суму 46694,50 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 7782,41 грн., які не були враховані у складі загального оподатковуваного доходу за 2014 р.

Перевіркою відображених у рядку 1 декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарі» показників за період з 14.11.2013 р. по 31.12.2014 р. у загальній сумі 356428,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Проведеною перевіркою відображених показників за період з 14.11.2013 р. по 31.12.2014 р. на підставі первинних документів встановлено заниження задекларованих фізичною особою-підприємцем показників у рядку 1 декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» всього на суму 7782,41 грн., в т.ч. за травень 2014 р. на суму 287,39 грн., червень 2014 р. на суму 389,88 грн., липень 2014 р. на суму 725,97 грн., серпень 2014 р. на суму 809,22 грн., вересень 2014 р. на суму 810,18 грн., жовтень 2014 р. на суму 1029,68 грн., за листопад 2014 р. на суму 1258,37 грн., за грудень 2014 р. на суму 2471,72 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 08.05.2014 р. по 31.12.2014 р. на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли грошові кошти як оплата вартості товарів через платіжний термінал на загальну суму 46694,50 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 7782,41 грн., які не враховані позивачем при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а сума податку на додану вартість - у складі податкового зобов'язання з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Позивач спростовує дане порушення тим, що при проведенні розрахунків через термінал суми продажу вибивались на касовому апараті, а після проведення транзакції по терміналу на касовому апараті помилково натискалась кнопка «Готівка», замість «Оплата картою». Також позивач вважає, шо дана помилка жодним чином не вплинула на правильність ведення податкового обліку, оскільки суми проведені через платіжний термінал включені до складу оподатковуваного доходу за 2014 рік, що підтверджується сумою залишків товарно-матеріальних цінностей на 01.01.2015 р., яка складає 116,3 тис.грн. Залишок товарних запасів підтверджується копіями актів інвентаризації та копіями видаткових, товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, відповідно до яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення (далі - Положення № 88).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Витрати підприємця можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. У свою чергу, фактичність витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 вказаного закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

У відповідності до норм Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 28.08.2013 р. № 417 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за № 1618/24150, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО).

Використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків;

здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Відтак, книга ОРО повинна містити інформацію щодо розрахункових операцій, проведених у готівковій та безготівковій формах.

У відповідності до ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті.

Відповідно до вимог п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Зазначені норми права та нормативно-правових актів дають підстави для висновку, що господарські операції, за рахунок яких платник податків зобов'язаний формує зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість є індивідуально визначеними та мають документуватись відповідними первинними документами.

Судом апеляційної інстанції досліджені книги обліку доходів та витрат, книги обліку розрахункових операцій, звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача.

При цьому колегією суддів встановлено, що в книгах обліку розрахункових операцій зазначені загальні суми службового внесення готівки за день, загальні суми службової видачі готівки, загальні суми розрахунків; в денних Z-звітах зазначені загальні суми продажу за день, які відповідають сумам готівки.

Дослідженням книги обліку доходів і витрат встановлено, що в книзі за кожний день позивачем зазначається загальна сума отриманого доходу від здійснення діяльності, загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, будь-які фактичних данних, які б свідчили про підтвердження доводів позивача щодо отримання на рахунок коштів у зв'язку з продажем товару за безготівковою оплатою, оплата за який помилково проведена через РРО як продаж товару за готівкові кошти, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на не встановлення у ході перевірки невідповідності сум залишків товарно-матеріальних цінностей, оскільки дана обставина жодним чином не спростовує висновків акту перевірки.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим неприйняття судом першої інстанції як належних доказів письмових пояснень продавців.

Позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялось клопотання про допит цих осіб в якості свідків, таке клопотання не заявлено в ході апеляційного розгляду справи, тому письмові пояснення цих осіб не є належним доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

Відтак, колегія судідв вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

Відповідно, відсутні правові підстави для скасування податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки доводи позивачу у спростування цих рішень фактично ґрунтуються на твердженнях щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідальність за порушення пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачена ч. 3 п. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Встановлення заниження чистого оподатковуваного доходу за 2014 р. на суму 38912,09 грн. обумовлює правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13502,51 грн. та застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 675,13 грн.

Доводи апелянта, що в його діях відсутнє порушення, передбачене абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який регулює нарахування єдиного внеску на суми оплати тимчасової непрацездатності, інших допомог та компенсацій, проте випадки невірного нарахування або не нарахування єдиного внеску на вищевказані суми допомоги та компенсацій в акті перевірки не описані, а судом не надана правова оцінка його доводам в цій частині, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку відповідачем некоректно зазначена норма Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», замість п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, зазначено абз. 2 п. 1 ст. 7.

Що стосується посилання позивача про неправильне зазначення посади, прізвища, ініціалів посадової особи, яка прийняла рішення, судова колегія вважає, що таке порушення не вплинуло на правильність прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 р. в справі № 804/6690/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 р. в справі № 804/6690/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 09.09.2015 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак