Ухвала суду № 50489258, 09.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 рокусправа № 808/4445/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000532302, № 0000522302 від 22.03.2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення рішення винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 22.03.2013 за № 0000532302 та № 0000522302.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 09.09.2015 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.

Заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань з'ясування обставин, які не були досліджені під час позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового

законодавства з ПДВ за період з 01.08.2010 по 31.10.2011 та з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у серпні 2011 року за результатами якої складено акт №2/22-12/24912705 від 12.03.2012.

Так вищевказаним актом встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Вказане порушення відбулось в зв'язку з тим, що позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 85 942 грн. 25 коп., що

призвело до завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування всього на суму у розмірі 48 245 грн. 73 коп.

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Встановлено, що між ТОВ "Інтер-Запоріжжя" та ТОВ "Куйбишевська птахофабрика" 29.10.2009 було укладено договір оренди транспортного засобу (т. 1 а.с. 49-51).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано такі первинні документи: акт приймання передачі № 1 від 29.10.2009 року (т. 1 а.с. 52), акт здачі - прийому робіт № КП-0003105 від 21.07.2010 року (т. 1 а.с. 204), податкова накладна № 0000306 від 31.07.2010 року (т. 1 а.с. 205).

Також встановлено, що 01.07.2010 року між ТОВ "Інтер-Запоріжжя" та ТОВ "Сервісна компанія "Формула" укладено договір № СКФ/СК/ПО/40014758 купівлі-продажу товарів з використання пластикових старт - карт (т. 1 а.с. 193-202). Умови цього договору передбачають заправку транспортних засобів позивача на відповідних автозаправних станціях.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано наступні первинні документи: видаткова накладна № MDB-000801 від 31.07.2010 року (т. 1 а.с. 192), виписка банку № 28991106622 від 14.09.2010 року (т. 1 а.с. 203).

16.12.2009 року між ТОВ "Інтер-Запоріжжя" та ТОВ "Торговий дім Альпіна" укладено договір поставки № 43 (т. 1 а.с. 66-67), відповідно до умов якого ТОВ "Торговий дім Альпіна" зобов'язується передати позивачеві нафтопродукти для заправки транспортних засобів позивача на відповідній автозаправній станції.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано наступні первинні документи:видаткові накладні № 3201 від 10.09.2010 року, № 3350 від 22.09.2010 року (т. 1 а.с. 184-185), відомості № РН 3201 від 10.09.2010 року, № 3350 від 29.09.2010 року, № РН 3350 від 22.09.2010 року (т. 1 а.с. 183, 186-191).

23.09.2010 між ТОВ "Інтер- Запоріжжя" та ПрАТ Туристко-оздоровчий комплекс "Судак" було підписано акт виконаних робіт (т. 1 а.с. 103), згідно якого ПрАТ Туристко-оздоровчий комплекс "Судак" здійснював для ТОВ "Інтер-Запоріжжя" послуги з проведення VI Міжнародної конференції по птахівництву . Перерахування коштів за надані послуги було здійснено відповідно до рахунку-фактури № 698 від 10.09.2010 року (т. 1 ас. 104).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Кормові ресурси" слід зазначити, що господарські відносини з вказаним контрагентом підтверджуються наступними документами: договором поставки № 04/10-09 від 20.10.2009 року (т. 1 а.с. 146-147); специфікації № 1, № 2 від 21.10.2009 (т. 1 а.с. 148-149); видатковими накладними № РН-0000272 від 09.11.2010 року, № РН-0000281 від 24.11.2010 року (т.1 а.с. 150, 152); рахуноками-фактурами № СФ- 0000368 від 09.11.2010, видаткові накладні № РН-0000272 від 09.11.2010, , рахунок - фактура № СФ-0000385 від 24.11. 2010, податкова накладна від 09.11.2010, податкова накладна від 24.11.2010, видаткова накладна № РН-0000272 від 09.11.2010, рахунок - фактура № СФ-0000368 від 09.11.2010 року, № СФ-0000385 від 24.11.2010 року (т.1 а.с. 151, 153); податкові накладні № 0000228 від 09.11.2010 року, № 0000237 від 24.11.2010 року (т. 1 а.с. 154, 155).

30.08.2013 між ТОВ "Інтер-Запоріжжя" здійснило заміну автошин на службовому транспортному засобі 275/50R20 Pirelli Scorpion Ice&Snow, про що свідчать видані ТОВ "ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС" видаткова накладна № 93 від 30.08.2010 року (т. 1 а.с. 106) та податкова накладна № 3008403 від 30.08.2010 року (т. 1 а.с. 105).

Крім того, встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ "Агро-Ера" соняшникову олію, що підтверджується такими первинними документами: видатковими накладними № РН-0000725 від 25.08.2010 року, № РН-0000742 від 30.08.2010 року (т. 1 а.с. 135-136); рахунком-фактурою № СФ-0000706 від 25.08.2010 року (т. 1 а.с. 135); податковими накладними № 734 від 25.08.2010 року, № 750 від 30.08.2010 року (т. 1 а.с. 140-141); товарно-транспортними накладними № 017899 від 25.08.2010 року, № 01 АА від 30.08.2010 року (т. 1 а.с. 138-139); банківськими виписками по рахунку № 156 та № 162 (т. 1 а.с. 142-145).

Встановлено, що на виконання умов договору № ДГ-0000221 від 30.07.2010 року ТОВ "Інтер-Запоріжжя" було придбано у ТОВ "НВО "Радуга" соняшниковий жмих, що підтверджується такими документами: видатковою накладною № РН-0000588 від 30.07.2010 року (т. 1 а.с. 162); рахунком-фактурою № СЧ-0000533 від 30.07.2010 року (т. 1 а.с. 163); податковою накладною № 629 від 30.07.2010 року (т. 1 а.с. 164); товарно-транспортною накладною № 000147 від 30.07.2010 року (т. 1 а.с. 165); випискою по рахунку № 145 (т. 1 а.с. 166-167).

01 лютого 2010 рокі між ТОВ "Інтер-Запоріжжя" та ТОВ "Агросвіт" було укладено договір на виконання послуг по перевезенню вантажів № 1-01-02.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури № СФ-72 від 19.08.2010 року, № СФ-73 від 26.08.2010 року, № СФ-75 від 30.08.2010 року (т. 1 а.с. 112, 121, 129); акти здачі-прийняття робіт № ОУ-1-19-08 від 19.08.2010 року, № ОУ-1-26-08 від 26.08.2010 року, № ОУ-1-30-08 від 30.08.2010 року (т. 1 а.с. 111, 120, 128); податкові накладні № 11908 від 19.08.2010 року, № 12608 від 26.08.2010 року, № 13008 від 30.08.2010 року (т. 1 а.с. 114, 123, 131); товарно-транспортні накладні № РН-0000055, № РН- 0000054 від 16.08.2010 року, № РН-0000068 від 19.08.2010 року, № РН-0000080 від 26.08.2010 року, № РН-0000101, 3 РН-0000097 від 30.08.2010 року, (т. 1 а.с. 76-81); виписками по рахунку № 161, № 159, № 164 (т.1 а.с. 115-117, 124-125, 132-134).

Також встановлено, що на виконання умов договору № 110111з від 11.01.2011 року ТОВ "Інтер-Запоріжжя" було придбано у ТОВ "Агромарин-М" висівки пшеничні, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000023 від 13.02.2011 року, № РН- 0000051 від 19.01.2011 року (т. 1 а.с. 168, 170); рахунками-фактурами № СФ-0000023 від 13.02.2011 року та № СФ-0000051 від 19.01.2011 року (т. 1 а.с. 169, 171); товарно-транспортними накладними № 059148 від 13.01.2011 року та № 059148 від 18.01.2011 року (т. 1 а.с. 172-173); податковими накладними № 23 від 13.01.2011 року, № 51 від 19.01.2011 року (т. 1 а.с. 174-175), випискою по рахунку № 10 (т. 1 а.с. 176-180).

Так, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції вірно вважав, що відповідачем не правомірно зроблені висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення "першої події" та наявність податкової накладної.

Крім того, Податковим кодексом України встановлено перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача документів, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, тому позивачем цілком правомірно включено суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується належними доказами.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання відповідача на ту обставину, щодо відсутності товарно-транспортних накладних, за якими перевозився товар, оскільки статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3), але даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, а не отримувача товару та зберігається і знаходиться у них, копія отримувачу товару не надається.

Товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили "Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи" №228/253 від 07.08.1996 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху, складського оприбуткування, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаною роботи, відповідно до термінів та понять закріплених в "Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в України", затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Отже, з аналізу вищевказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарна - транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006р.); не являється документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

В акті перевірки податковим органом жодним чином не спростовано достовірність первинних документів, які складались позивачем з його контрагентами під час здійснення господарських операцій.

Викладені обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. Суми податку на додану вартість, які включені в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень п. 36.1, 36.5, 38.1, 44.1, 47.1, 49.2 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку позивачем при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, та він не зобов'язаний нести відповідальність за дії інших осіб.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не правомірно винесено податкові повідомлення - рішення від 22.03.2013 року № 0000532302, від 22.03.2013 року № 0000522302.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень- рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай