Постанова № 50488007, 15.09.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17311/14-к

Провадження №: 1-кп/752/661/15

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

15.09.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Дроздової Н.В.

при секретарі Нікітіній А.С.

за участі прокурора Кісілевича І.П.

захисника ОСОБА_1

провівши в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42013100000000192, від 11.12.2013 року, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

обвинуваченого за ч.1 ст. 375 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.1 ст. 375 КК України.

01.07.2015 р. ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам законодавства та просив призначити провадження до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_1 просив повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки вважав, що останній складено з порушенням норм ст. 291 КПК України.

Зазначив, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення суперечать одна одній, не відповідають наведеній правовій кваліфікації та формулюванню обвинувачення, не містять ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразились у постановленні суддею завідомо неправосудного рішення, вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 375 КК України. Субєктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом. Натомість в обвинувальному акті наведено висновок про необережну форму вини в діях ОСОБА_2, оскільки причиною винесення ОСОБА_2 неправосудного рішення в обвинувальному акті зазначено - неповне з'ясування усіх обставин справи, несумлінне ставлення до вимог доказування, що в свою чергу вказує на відсутність прямого умислу.

Крім того, захисник зазначив, що в обвинувальному акті викладено висновки про взаємну узгодженість дій позивача ОСОБА_3 та судді ОСОБА_2, тобто фактично йдеться про їх співучасть у вчиненні злочину. Проте, в обвинувальному акті прямо зазначено, що «позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди була розподілена згідно діючого автоматизованого порядку розподілу справ судді ОСОБА_2», що свідчить про випадкове отримання справи саме суддею ОСОБА_2 Тим більше, згідно матеріалів кримінального провадження та обвинувального акту ОСОБА_3 не є і ніколи не визнавався співучасником вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України. Вчинення вказаного злочину ОСОБА_2 у співучасті з ОСОБА_3 не зазначається в обвинувальному акті.

Крім цього, захисник відмітив, що у обвинувальному акті викладається однозначний висновок про винуватість ОСОБА_2, адже неодноразово у стверджувальній формі зазначається про те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 375 КК України. Такі твердження є порушенням презумпції невинуватості та вимог п 2 ст. 6 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року, ст. 62 Конституції України та ч. 5 ст. 17 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника, заперечував проти призначення вказаного кримінального провадження до розгляду, просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор заперечував щодо повернення обвинувального акту.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до наступного висновку.

Згідно п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення. Формулювання обвинувачення в свою чергу має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, а саме: подія злочину, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням.

У обвинувальному акті, в порушення вимог ст. 91 КПК України слідчим не вказані мотив і мета вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а також не розкрита форма вини та його суб'єктивне відношення до скоєного.

Також відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Презумпція невинуватості особи закріплена також у ч. 1 ст. 17 КПК України. Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477 - «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. З огляду вимог ч. 1 ст. 9 КПК України щодо презумпції невинуватості повинні дотримуватись не тільки суд, а й прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади, зокрема, і під час складання та затвердження обвинувального акту.

Перевіряючи складений обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК і не вдаючись до питань, які підлягають вирішенню під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що в порушення вимог, наведених у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення та його кваліфікації стверджується, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 375 КК України, що є тотожнім визнанню його винуватим у вчиненні означеного кримінального правопорушення до ухвалення судом обвинувального вироку, який набрав би законної сили.

Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування складений слідчим, в порушення вимог ст. 109, ст. 110 КПК України, оскільки він не відображає повних відомостей про прийняті процесуальні дії та рішення під час досудового розслідування, а в перелічених у реєстрі процесуальних рішеннях відсутні необхідні дані, зокрема відсутні відомості про повідомлення захисника обвинуваченого про завершення досудового розслідування та надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, що є порушенням вимог ст. 290 КПК України.

Зазначені недоліки виключають можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду, оскільки істотно порушують права підозрюваного і повинні бути усунуті в порядку, визначеному ст. 314 КПК України, тобто обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором в наступному під час судового розгляду засіданні можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженості окремих частин тексту обвинувального акта, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 291 КПК України,

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт за кримінальним провадженням №42013100000000192, від 11.12.2013 року, відносно ОСОБА_2, - повернути прокурору прокуратури Київської області для усунення виявлених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Н.В. Дроздова