Ухвала суду № 50487937, 10.09.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/369/15 Справа № 2318/6936/12 Категорія: ч. 1 ст. 270 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Мазуренко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Швидкий Д. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого-судді суддів при секретарі Швидкого Д. М. Соломки І. А., Биби Ю. В. Бєлан О. В.з участю прокурораСуботіної С.А.,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

потерпілого ОСОБА_9,

представника потерпілого - адвоката Усатюк О.В.,

представника цивільного відповідача ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури м. Умані Коропа С.В., потерпілого ОСОБА_9 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Фурманки Уманського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано невинуватими та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України.

Прийнято рішення про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_7 - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1

Вирішено процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 588, 48 грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету,

в с т а н о в и л а :

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він, являючись монтажником по вікнах ПП «Світ вікон», 28.04.2012 року близько 14 години 30 хвилин перебуваючи на лоджії квартири АДРЕСА_2, під час проведення пожежно-небезпечних робіт з монтажу металевої профільної труби, не вжив всіх необхідних заходів пожежної безпеки і з власної необережності, внаслідок самовпевненості, припускаючи, що від його дій не настануть негативні наслідки у вигляді пожежі, здійснив порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, які виразились у неналежному встановленні захисних щитів, за допомогою електрозварювального апарату, провів монтажно-зварювальні роботи, від яких почали падати іскри, які потрапили в лоджію кв. 53 вказаного будинку, що належить ОСОБА_9, в результаті чого виникла пожежа на лоджії та в самій квартирі № 53, в ході якої була знищена лоджія та спальна кімната із речами, які знаходились там, та частково пошкоджені дві інші кімнати, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди згідно звіту № 14/06 від 15.05.2012 року «Про проведення оцінки рухомих речей, ушкоджених внаслідок пожежі в квартирі» на суму 142746 грн. та згідно висновку № 05/06/12 БУД «Будівельно-технічного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди спричиненої пошкодженням квартири в наслідок пожежі» становить 70476 грн., а тому злочином завдано збитку потерпілому ОСОБА_9 на загальну суму 213222 грн.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 270 КК України - порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно майнову шкоду у великому розмірі.

Судом першої інстанції виправдано ОСОБА_7 за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України.

Виправдовуючи обвинуваченого, суд виходив з тих міркувань, що зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, тому суд тлумачать їх на користь обвинуваченого.

При цьому, суд зазначив, що в даному провадженні відсутні будь-які посилання на конкретні нормативні акти по пожежній безпеці, які були порушені обвинуваченим, коли як стаття, за якою останній обвинувачується, є бланкетною, а тому в пред'явленому обвинуваченні мають бути вказані конкретні пункти та статті нормативних актів, які порушені винною особою.

Крім того, належним чином не обґрунтований розмір спричиненої майнової шкоди та причинний зв'язок між допущеними порушеннями вимог пожежної безпеки, якщо такі мали місце, і виникненням пожежі.

В поданих на вирок апеляційних скаргах:

- прокурор у кримінальному провадженні ставить питання про скасування судового рішення через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неповноту судового розгляду та ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_7 визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 270 КК України у виді 1 року виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітної плати в дохід держави, стягнувши при цьому з останнього процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 588,48 грн.

Як на підставу скасування виправдувального вироку вказує на невиконання судом першої інстанції вимог ст. 374 КПК України та постанови ПВСУ № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Зокрема, судом поверхнево досліджено обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а судове рішення побудоване на суперечливих, достатньо не перевірених доказах.

Вказує, що розмір матеріальної шкоди, яка була спричинена пожежею, підтверджується зібраними по справі органом досудового розслідування доказами, а саме проведеним будівельно-технічним дослідженням по визначенню матеріальної шкоди спричиненої пошкодженням квартири внаслідок пожежі.

Також, стверджує, що факт причетності ОСОБА_7 до виникнення пожежі підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, а також висновком по факту пожежі № 5/92 від 23.08.2015 року, відповідно до якого найбільш ймовірним джерелом запалювання являлися іскри утворені під час проведення електрозварювальних робіт та показаннями експерта, який проводив дану експертизу і підтвердив в суді її висновки.

Апелянт зазначає про безпідставність визнання судом неналежними доказами винуватості обвинуваченого протоколу очної ставки від 04.09.2012 року, яка проводилась відповідно до КПК України 1960 року та протоколу огляду місця пожежі від 22.05.2012 року.

При цьому, вказує на порушення судом законних прав та інтересів потерпілого в справі, оскільки судові дебати відбувалися за відсутності його представника - адвоката Усатюк О.В., від якої надійшло клопотання про відкладення розгляду провадження на іншу дату у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, при наявності твердої позиції потерпілого про неможливість проведення судових дебатів за відсутністю його представника.

Прокурор також посилається на те, що суд у вироку зазначив дві підстави виправдування обвинуваченого: відсутність у діях складу кримінального правопорушення та недоведеність вини у його скоєнні, хоча за своїм змістом, вказані обставини виключають одна одну.

Крім того, просив дослідити, в порядку ст. ч. 3 ст. 404 КПК України, докази обвинувачення, зокрема допитати потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, дослідити письмові докази, які досліджені судом першої інстанції;

- потерпілий ОСОБА_9 ставить питання про скасування судового рішення через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неповноту судового розгляду та ухвалення в провадженні нового вироку, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років. При цьому, просить заявлений ним цивільний позов задовольнити та стягнути: з цивільного відповідача ПП «Світ вікон» матеріальну шкоду в сумі 244044 грн. 80 коп.; з цивільного відповідача ПП «Світ вікон» та обвинуваченого ОСОБА_7 солідарно моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Також, просить призначити в провадженні повторну судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Черкаського відділення КНДІСЕ, на розв'язання якої поставити запитання: яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок пожежі, яка сталася 28.04.2012 року в квартирі АДРЕСА_2.

Вказує, на ті ж самі порушення, допущені судом першої інстанції, про які зазначає і прокурор в апеляційній скарзі та додає, що ОСОБА_7 при виконанні зварювальних робіт порушено п.п.8.1.1.7, 8.1.1.9, 8.1.1.17 Правил пожежної безпеки України. При цьому, він, згідно посвідчення № НОМЕР_1, має право саме на обслуговування обладнання для електрозварювальних робіт, а не проводити їх, тобто до зварювальних робіт була допущена особа, яка не мала на це права, а судом дана обставина не прийнята до уваги.

Крім того, стверджує, що представник цивільного відповідача ПП «Світ вікон» брав участь в судових засіданнях без належних на це повноважень, оскільки довіреність, яка була видана ОСОБА_20 була дійсна до 31.12.2013 року, а нова довіреність була оформлена лише 10.02.2015 року.

На думку потерпілого, судом вартість пошкоджених в результаті пожежі рухомих речей визначена 21545 грн. 40 коп., коли як згідно висновку експерта від 26.01.2014 року № 61/182 вона, станом на 28.04.2012 року, становить 152023 грн. 40 коп.

Обвинуваченим ОСОБА_7 та представником цивільного відповідача - директором ПП «Світ Вікон» ОСОБА_18 подані заперечення на апеляційні скарги потерпілого та прокурора.

Крім того, в.о. прокурора Уманського району 10.09.2015 року подані зміни до апеляційної скарги прокурора прокуратури м. Умані Коропа С.В., які апеляційною інстанцією до уваги не приймаються, оскільки вони подані поза межами строку встановленого ч. 3 ст. 403 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора та представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката Усатюк О.В. які підтримали апеляційні скарги в частині скасування судового рішення, просили його скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового провадження, думки обвинуваченого ОСОБА_7, його захисника ОСОБА_8 і представника цивільного відповідача ПП «Світ вікон» ОСОБА_11 про законність судового рішення, відсутність підстав для його скасування та безпідставність апеляційних вимог прокурора і потерпілого, заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_9 підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Підставою для скасування судового рішення, серед інших, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, як вбачається з вимог КПК України, послідовне і неухильне додержання на всіх стадіях кримінального судочинства норм кримінального процесуального законодавства України, якими передбачені права потерпілих від злочинів, є однією з важливих умов здійснення закріпленого ст. 55 Конституції України права громадян на судовий захист від протиправних посягань.

Як встановлено колегією суддів, вказаних вимог орган досудового розслідування та суд першої інстанції не дотримався, порушив права потерпілого ОСОБА_9, зокрема передбачені ст. 55 Конституції України та ст. 56 КПК України, у зв'язку з чим виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 не можна визнати законним, обґрунтованим та вмотивованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обов'язковим.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен місити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Крім того, з огляду на вимоги п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 вказаним вимогам не відповідає, оскільки він не містить належним чином сформульованого обвинувачення, а містить лише виклад фактичних обставин, які встановлені під час досудового розслідування, вказівку на підозру останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України та правову кваліфікацію його дій. Крім того, даний обвинувальний акт, на виконання вимог ч. 3 ст.291 КПК України, не підписаний прокурором, який його затвердив.

При цьому, як слідує з апеляційних вимог потерпілого ОСОБА_9, останньому кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, розмір якої органом досудового розслідування не встановлено.

Суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність висунутого обвинувачення щодо ОСОБА_7, не встановлення органом досудового розслідування суми завданої кримінальним правопорушенням шкоди та ухвалив виправдувальний вирок, чим порушив вимоги положень ст.370 КПК України і права потерпілого ОСОБА_9 гарантовані йому ст. 55 Конституції України та ст. 56 КПК України на справедливий судовий розгляд та відшкодування заподіяних йому кримінальним правопорушенням збитків.

В тому числі порушення права ОСОБА_9 полягало в тому, що він був позбавлений можливості, з метою реалізації наданих йому, як потерпілому, прав, передбачених ст. 56 КПК України, знати сутність обвинувачення пред'явленого ОСОБА_7 та підтримувати його в суді з метою подальшого відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Крім того, як встановлено колегією суддів, суд першої інстанції не дотримався вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» та ч. 1 ст. 364 КПК України і провів судові дебати за відсутності представника потерпілого - адвоката Усатюк О.В., чим саме допустив порушення прав потерпілого, який не має юридичної освіти, а звідси і спеціальних знань, на професійний захист, зокрема порушив ст. 56 КПК України щодо безпосередньої участі в справі представника потерпілого.

Так, згідно п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» та ст. 364 КПК України, у судових дебатах виступають, в тому числі, потерпілий та його представник. Якщо у провадженні беруть участь і потерпілий, і його представник, право на виголошення промови в судових дебатах надається їм обом. Ненадання слова в судових дебатах потерпілому або його представнику є підставою для скасування вироку.

Як вбачається з журналу судового засідання та архівної копії фонограми судового засідання, розгляд провадження 10.02.2015 року здійснювався за відсутності представника потерпілого - адвоката Усатюк О.В. Не зважаючи на письмові клопотання останньої та потерпілого ОСОБА_9 про відкладення розгляду справи на іншу дату, на чому потерпілий наполягав і в судовому засіданні, суд ухвалив продовжувати розгляд провадження за відсутності представника потерпілого і провів судові дебати, істотно порушуючи вимоги процесуального закону.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що диспозиція ст. 270 КК України за якою органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_7 є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи тільки частину із них, відсилає для встановлення змісту ознак злочину до інших нормативних актів, які не є законами про кримінальну відповідальність (інших законів, інструкцій, статутів, положень, стандартів, правил, вказівок тощо). Тому, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 має бути посилання на відповідні закони, інструкції, положення, тощо, чинні на час скоєння правопорушення.

З наведених вище підстав, з метою усунення допущених органом досудового розслідування та судом першої інстанції порушень вимог кримінального процесуального закону, виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 підлягає безумовному скасуванню і призначенню нового розгляду в суді першої інстанції.

Суду першої інстанції слід врахувати вказівки апеляційного суду, викладені в мотивувальній частині ухвали та, відповідно ч.3 п.3 ст. 314 КПК України, зі стадії підготовчого провадження повернути обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 405, п. 6 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора прокуратури м. Умані Коропа С.В., потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2015 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України - скасувати із-за істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суддів із стадії підготовчого судового провадження.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишити попередній.

Ухвала апеляційного суду у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :