Постанова № 50487763, 27.08.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року Справа №906/737/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі Баклан Н.С.

за участю представників сторін:

позивача - Остапенко В.М. (довіреність №14-109 від 18.04.2014 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 20 липня 2015 року у справі №906/737/15 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунальне підприємство "Малинтеплоенерго"

про стягнення 1971751,18 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області було частково задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Малинтеплоенерго" про стягнення 1971751,18 грн., зменшено розмір пені, що стягується з КП "Малинтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до 89106,32 грн., стягнуто на користь з відповідача на користь позивача 857693,54 грн. - основного боргу, 89106,32 грн. - пені, 76369,84 грн. - 3% річних, 401475,68 грн. - інфляційних втрат, а також 30443,61 грн. - судового збору, припинено провадження у справі в частині стягнення 8429,00 грн. - основного боргу, в решті позову - відмовлено.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати в частині зменшення розміру пені, що стягується з КП "Малинтеплоенерго" та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки господарський суд неправомірно зменшив розмір пені виходячи з інтересів відповідача, не з'ясувавши чи даний випадок є винятковим та причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання. Вказує на відсутність вини позивача в утворенні боргу, а важкий фінансовий стан відповідача не є, на його думку, винятковим випадком, в розумінні п.3 ст. 83 ГПК України, для зменшення неустойки.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд виходив із загальних засад паритетності та рівності інтересів обох сторін, врахувавши при цьому всі обставини справи, взявши до уваги майновий стан кожної з сторін та оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій з можливими збитками кредитора.

14 серпня 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 27 серпня 2015 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі і просить її задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

28 грудня 2012 року, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як продавцем, та КП "Малинтеплоенерго", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/2664-ТЕ-10, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриманий ним природний газ. (а.с.14-19)

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також п.7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п.6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

07 жовтня 2012 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу природного газу №13/2664-ТЕ-10, згідно якої змінено п.п.4.1. статті 4 Договору купівлі-продажу природного газу №13/2664-ТЕ-10 та визначено, що облік поставленого газу визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця." (а.с.20)

На виконання умов Договору №13/313190-БО-34 позивач, за актами приймання-передачі газу (підписаних сторонами та скріплених їх печатками) протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року поставив відповідачу природний газ для вироблення теплової енергії на суму 3347634,54 грн. (а.с.21-28)

24 жовтня 2014 року, між ГУ Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної держадміністрації, Фінансовим управлінням Малинського міськвиконкому, Управлінням ЖКГ Малинського виконкому Малинської міськради, КП "Малинтеплоенерго" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було укладено Договір №910/30 про організацію взаєморозрахунків, за яким між сторонами проведено взаєморозрахунки з державного бюджету на погашення заборгованості місцевих бюджетів у зв'язку з невідповідністю з різниці в тарифах на теплову енергію, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. (а.с.115-117)

За п.3 Договору №910/30, Державна казначейська служба України перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", у сумі 974753,00 грн. до ГУ Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.

ГУ Державної казначейської служби України у Хмельницькій області перераховує на рахунок Департаменту фінансів Хмельницької обласної держадміністрації кошти у сумі 974753,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надавалися населенню. (п.4 Договору).

Згідно п.5 Договору №910/30, Департамент фінансів Хмельницької облдержадміністрації перераховує кошти у сумі 974753,00 грн. на рахунок Фінуправління Малинського міськвиконкому для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надавалися населенню.

Відповідно п.6 Договору №910/30, Фінуправління Малинського міськвиконкому перераховує на рахунок Управлінням ЖКГ Малинського виконкому Малинської міськради, кошти у сумі 974753,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

За п.7 Договору №910/30, УЖКГ Малинського виконкому Малинської міськради перераховує на рахунок КП "Малинтеплоенерго" кошти у сумі 974753,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Положеннями п.8 Договору №910/30, КП "Малинтеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 974 753,00 грн., у тому числі, 162459,00 грн. податку на додану вартість, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором №13/2664-ТЕ-10 від 28 грудня 2012 року.

Відповідно до п.16 Договору сторони погодились, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

27 листопада 2014 року, відповідачем, платіжним дорученням №15, було перераховано позивачу кошти в сумі 974753,00 грн. за Договором №910/30 про організацію розрахунків. (а.с.118)

Крім того, відповідач частково самостійно здійснив оплату за отриманий газ і на 30 квітня 2015 року залишилась заборгованість у розмірі 866 392,54 грн. (а.с.29, 62, 92-93)

14 травня 2015 року, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до КП "Малинтеплоенерго" про стягнення 1971751,18 грн., з яких 953766,54 грн. - основного боргу, 244543,84 грн. - пені, 652118,45 грн. - інфляційних втрат, 121322,35 - 3% річних. (а.с.3-5)

18 травня 2015 року, відповідач, платіжним дорученням №44, перерахував позивачу кошти у розмірі 8 429,00 грн. як борг за отриманий природній газ. (а.с.94)

24 червня 2015 року, відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені. (а.с.63-64)

20 липня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області було частково задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Малинтеплоенерго" про стягнення 1 971 751,18 грн., зменшено розмір пені, що стягується з КП "Малинтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до 89106,32 грн., стягнуто на користь з відповідача на користь позивача 857693,54 грн. - основного боргу, 89106,32 грн. - пені, 76369,84 грн. - 3% річних, 401475,68 грн. - інфляційних втрат, а також 30443,61 грн. - судового збору, припинено провадження у справі в частині стягнення 8429,00 грн. - основного боргу, в решті позову - відмовлено. (а.с.122-125)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено з матеріалів справи, 28 грудня 2012 року, між сторонами спору було укладено Договір №13/2664-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов даного Договору №13/2664-ТЕ-10 від 28 грудня 2012 року, позивачем було поставлено та передано відповідачу у 2013 році, за актами прийому-передачі, природній газ на загальну суму 3347634,54 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу на суму 3347634,54 грн. в повному обсязі не виконав та допустив заборгованість перед позивачем станом на 30 квітня 2015 року у розмірі 866392,54 грн.

18 травня 2015 року, відповідачем, після звернення з позовною заявою, позивачу було сплачено ще 8429,00 грн. і таким чином, день розгляду спору борг відповідача перед позивачем склав 857693,54 грн., який не оскаржується сторонами.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 857693,54 грн. та необхідність припинення провадження у справі, на підставі ч.11 ст.80 ГПК України в частині стягнення боргу в розмірі 8429,00 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем, та відмову у позові в частині стягнення основного боргу у розмірі 87 374,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 121322,35 грн. - 3% річних та 652118,45 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Після укладення Договору №910/30 про організацію взаєморозрахунків (згідно п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), КП "Малинтеплоенерго" погасило заборгованість за спожитий природний газ по Договору №13/3021-ТЕ-10 від 28 грудня 2012 року, перерахувавши ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 953 766,54 грн.

Пунктом 14 Договору №910/30 сторони передбачили, що після його виконання, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Тобто, було змінено порядок і строк проведення розрахунків за поставлений природний газ, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої п.7.2. Договору на купівлю продаж природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахованих на суми, що були сплачені згідно договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №30 "Про деякі питання надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" від 29 січня 2014 року, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2. Договору поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до п.14 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України у справі 5011-35/1272-2012-42/527-2012 від 09 вересня 2014 року, у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 від 16 вересня 2014 року, у справі №5011-35/1271-2012 від 23 вересня 2014 року, від 5011-35/1534-2012-42/553-2012 від 30 вересня 2014 року, у справі №922/2339/13 від 30 вересня 2014 року.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат (а.с.10-13, 111-114) апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом про законність та обґрунтованість вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 76369,84 грн. - 3% річних та 401475,68 грн. - інфляційних втрат, по пері одно, з листопада 2013 року по лютий 2015 року, та відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 44952,51 грн. - 3% річних і 250642,77 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару, виходячи з умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача 244543,84 грн. - пені , по кожному періоду поставки відповідачу природного газу з січня по грудень 2013 року.

Судова колегія здійснивши перерахунок, нарахованих позивачем, пені, у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків по сплаті коштів за поставлений природній газ, встановивши факт прострочення заборгованості, також, погоджується з місцевим господарським судом про законність та обґрунтованість вимог в цій частині позову, і вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 178212,64 грн. - пені, та безпідставність вимог в частині стягнення пені у розмірі 66331,20 грн..

В свою чергу, відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені. (а.с.63-64)

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п.1 ст. 233 ГК України, суд вправі зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011року, роз'яснено, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахував інтереси сторін, об'єктивні обставини які призвели до виникнення боргу, а також ступінь виконання боржником зобов'язання по Договору та прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтями 549, 551, п.3 ст. 611 ЦК України, п.7.2 Договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції, виходячи із принципу розумності і співрозмірності, взявши до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, стягнення з відповідача додатково інфляційних втрат та 3% відсотків річних, важливість збереження підприємства відповідача, невідшкодування відповідачеві різниці в тарифах на теплову енергію, заборгованість бюджетних установ та організацій перед відповідачем за отримані ними комунальні послуги, вправі був скористатись наданим йому правом, відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені на 50%, а саме, до 89 106,32 грн.

Судова колегія вважає, що посилання позивача, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими, такими, що належним чином були досліджені ще судом першої інстанції при розгляді даного спору та не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в апеляційній інстанції.

Інші доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 20 липня 2015 року у справі №906/737/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/737/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.