Постанова № 50486988, 09.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа № 917/1847/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О. В.,

при секретарі Литвиновій К.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

3-ї особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці (вх.№4088П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2015р. по справі №917/1847/14,

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці, м.Кременчук,

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м.Кременчук,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Гребенюк М.О., м.Кременчук,

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про зобов'язання ПАТ "АвтоКраз" усунути порушення, вказані в акті позапланової перевірки №1059 від 26.06.2013р., шляхом надання УПФУ в м. Кременчуці нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії Гребенюку М.О. за період його роботи з 01.06.1995р. по 31.09.1998р. з урахуванням акту позапланової перевірки № 1059 від 26.06.2013 та вимог розпорядження УПФУ в м. Кременчуці від 28.08.2013р. №13415/02-21.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.11.2014 (суддя Кльопов І.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (головуючий Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І., Медуниця О.Є.), у даній справі позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015р. вищезгадані судові акти скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015р. зазначено, що судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не з'ясовано правовий статус відповідача у справі як юридичної особи; не залучено до участі у справі Гребенюка М.О., щодо якого відповідачем була видана довідка із зазначенням невірного розміру заробітної плати для обчислення пенсії.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.07.2015 року (суддя Киричук О.А.) у позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2015 року по справі №917/1847/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Гребенюк М.О., про зобов'язання вчинити дії, задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилаючись на п.2 ч.1 ст.64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначає, що в ході перевірки працівниками УПФУ в м.Кременчуці виявлено завищення заробітної плати в сумі 490 грн. 35 коп., про що зазначено в довідці №9569 від 12.08.2009р. За результатами перевірки відповідача зобов'язано надати нову довідку з урахуванням акту позапланової перевірки №1059. Керуючись ч.1 ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п.п.3, 5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та п.п.4,5 ст.20 Господарського кодексу України, апелянт вважає, що вимоги управління щодо видачі нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії Гребенюку М.О. мають бути виконаними відповідачем у повному обсязі. Також, апелянт зазначає, що позивачем розкрито поняття «нова довідка про заробітну плату».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2015р. по справі №917/1847/14 апеляційну скаргу було прийнято до провадження, її розгляд призначено на 09.09.2015р. о 10:30 год.

02.09.2015р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Гребенюка М.О., надійшла заява (вх.№12584), в якій просить суд апеляційну скаргу по справі №917/1847/14 розглянути без його участі.

09.09.2015р. від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№12827) на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2015р. по справі №917/1847/14 - залишити без змін.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2015р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваному рішенні, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.07.2013р. Управлінням Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області складено акт №1059 перевірки характеру виконуваної роботи та умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення та довідок про заробітну плату, в якому зазначено, що за результатами перевірки довідки №9569 від 12.08.2009р. про заробітну плату для обчислення пенсії гр. Гребенюка Миколи Олексійовича, за період з 01.06.1995р. по 31.09.1998р., встановлено завищення в сумі 490 грн.35 коп.(а.с.7-а.с.10).

Зокрема, в акті №1059 викладено види оплати праці та інші виплати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області видано розпорядження про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланової перевірки від 28.08.2013р. №13415/02-21, в якому зобов'язано ПАТ "АвтоКрАЗ" усунути виявлені порушення в десятиденний термін згідно з чинним законодавством шляхом подачі нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії до відділу пенсійного забезпечення (а.с.12-а.с.13).

Листом №394-58 від 18.10.2013р. ПАТ "АвтоКрАЗ" повідомило, що відповідно до п.38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємства, установ, організацій, фізичних осіб до оформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти і необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Вимога, викладена у розпорядженні від 28.08.2013р. №13415/02-21, є вимогою дооформити (оформити правильно) довідку про заробітну плату для обчислення пенсії. Оскільки довідка №9569 була видана 12.08.2009 року, строк її «дооформлення» є таким, що минув 13.11.2009 року. Крім того, ПАТ "АвтоКраз" зазначило, що не є підлеглим до УПФУ в м. Кременчуці Полтавської області підприємством та не може бути примушене виконувати розпорядження від 28.08.2013р. №13415/02-21, а тому підстави для виконання зазначеного розпорядження відсутні (а.с.14).

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до господарського суду Полтавською області з даним позовом.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади та входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.

Статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організації і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до частини 9 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-У розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Абзацем 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.207р. №877-У передбачено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Як встановлено в абзаці 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-У, суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом (ч.1 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р.№877-У).

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, з позовної заяви, позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовом щодо усунення відповідачем порушень вимог законодавства, визначив вимоги наступним чином - зобов'язати Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" усунути порушення, вказані в акті позапланової перевірки №1059 від 26.06.2013 року шляхом надання Управлінню Пенсійного фонду України в м. Кременчуці нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії Гребенюку М.О. за період його роботи з 01.06.1995 року по 31.09.1998 рік з урахуванням акту позапланової перевірки №1059 від 26.06.2013 року та вимог розпорядження УПФУ в м.Кременчуці від 28.08.2013 року №13415/02-21.

Апелянт посилається на те, що відповідач відмовляється виконувати розпорядження УПФУ в м. Кременчуці від 28.08.2013 року №13415/02-21.

Колегія суддів зазначає, що позивач не вказав, на підставі якої норми права відповідач зобов'язаний надати Управлінню Пенсійного фонду України в м.Кременчуці нову довідку про заробітну плату.

Крім того, позивач не обґрунтовував та не вимагав стягнення збитків, відшкодування завданої шкоди громадянину, а також застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій, що передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Щодо обраного позивачем способу захисту колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадян захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до змісту ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав -це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивач вважає, що ухилення від відшкодування завданих Пенсійному фонду України збитків негативно впливає на забезпечення своєчасного та повного фінансування виплати пенсій, що завдає шкоди інтересам держави, яка відповідно до статті 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.

Таким чином, позивачем не доведено існування обставин, з якими положення Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачають існування у відповідача обов'язку по усуненню порушень пенсійного законодавства шляхом надання нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не обґрунтував, яким чином обраний ним спосіб захисту призведе до відновлення його порушених прав та інтересів.

Отже, аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вимога позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" усунути порушення, вказані в акті позапланової перевірки №1059 від 26.06.2013 року, шляхом надання Управлінню Пенсійного фонду України в м.Кременчуці нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії Гребенюку М.О. за період його роботи з 01.06.1995 року по 31.09.1998 рік з урахуванням акту позапланової перевірки № 1059 від 26.06.2013 року та вимог розпорядження УПФУ в м. Кременчуці від 28.08.2013 року №13415/02-21 не встановлює для сторін будь-якого обов'язку, не породжує правових наслідків та заборон та не передбачена діючим законодавством, як спосіб захисту прав та інтересів, про що вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 5 ст. 54 ГПК України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2015 року по справі №917/1847/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2015р. по справі №917/1847/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.09.15р.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя О.В.Шевель