Постанова № 50486840, 08.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р.Справа № 923/47/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Шитря О.М.

за участю представників сторін:

від ПАТ «Херсонрибгосп» - Скобелкін С.В. - за довіреністю;

від прокуратури - Закернична І.П. - прокурор відділу прокуратури Одеської області;

від Голопристанської РДА - не з'явився;

від Бехтерської сільради - Коваленко А.І. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонрибгосп»

на рішення господарського суду Херсонської області від 25 травня 2015 року

по справі №923/47/15

за позовом Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Голопристанської районної державної адміністрації

до

- Бехтерської сільської ради;

- Публічного акціонерного товариства «Херсонрибгосп»

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею та зобов'язання повернути земельну ділянку

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 08.09.2015р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

15.01.2015р. Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Голопристанської районної державної адміністрації до Бехтерської сільської ради (надалі - відповідач, Бехтерська сільрада) та Публічного акціонерного товариства «Херсонрибгосп» (надалі - відповідач, ПАТ «Херсонрибгосп»), в якому просив суд:

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею І-ХС №000067 від 17.03.1998р., виданий Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству;

- зобов'язати ПАТ «Херсонрибгосп» повернути земельну ділянку площею 145,8га, яка знаходиться на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, до земель державної власності, шляхом складання акту приймання-передачі з Голопристанською райдержадміністрацією.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішення №23 від 10.03.1998р. (зазначене підставою видачі Держакту) про надання Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству (правонаступником якого є ПАТ «Херсонрибгосп»), Бехтерською сільрадою народних депутатів не приймалося, за №23 від 10.03.1998р. значиться рішення виконкому Бехтерської сільради «Про відміну рішення №6 від 13.01.1998р. «Про виплату компенсації за використання особистого легкового транспорту голові сільської ради Позднякову В.З.». Проведеною прокуратурою перевіркою також було встановлено відсутність землевпорядної документації (проекту відведення земельної ділянки).

Враховуючи відсутність землевпорядної документації (проекту відведення земельної ділянки), що підтверджується відповідними відомостями Держкомзему, відсутність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання в постійне користування земельної ділянки площею 145,8га на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству (правонаступником якого є ПАТ «Херсонрибгосп»), останнє не набуло відповідного права, а отже, державний акт № I-1 №000067 від 17.03.1998р. має бути визнаний недійсним, як такий, що суперечить положенням ст.ст.3, 19 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990р. (в редакції, чинній на 1998 рік), ст.25, п.34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на 1998 рік).

16.02.2015р. та 17.03.2015р. Бехтерська сільрада та ПАТ «Херсонрибгосп», відповідно, подали місцевому господарському суду відзиви на позовну заяву, в яких просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

17.03.2015р. ПАТ «Херсонрибгосп» подало суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності з посиланням на те, що Голопристанська РДА ще 12.10.2010р. зверталась до суду з аналогічним позовом про втрату чинності державного акту на право постійного користування землею (ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. позову заяву повернуто позивачу (справа №2-а-5491/10/2170). Таким чином позивач з жовтня 2010 року беззаперечно знав про існування оскарженого держакта від 17.03.1998р. та мав можливість безперешкодного його оскарження в суді в межах позовної давності.

12.05.2015р. голова Голопристанської РДА подав місцевому господарському суду клопотання, в якому зазначив, що Голопристанська РДА з позовом не згодна, позов не підтримує та просить справу розглянути без її участі.

15.05.2015р. заступник прокурора Херсонської області надав суду додаткові правові обґрунтування позовних вимог, в яких зазначив, що Бехтерська сільрада не тільки не приймала рішення №23 від 10.03.1998р. про надання у постійне користування спірної земельної ділянки, а у відповідності до норм ст.ст.19,77,79 ЗК України (в редакції, чинній станом на 1998р.) не мала відповідного права, оскільки набуття права постійного користування землями водного фонду (до яких відноситься спірна земельна ділянка) відноситься до виключної компетенції районних, міських рад народних депутатів.

15.05.2015р. Бехтерська сільрада подала суду першої інстанції письмові пояснення, в яких зазначила, що обґрунтованими є доводи прокурора щодо відсутності рішення уповноваженого органу про надання Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству в постійне користування земельної ділянки площею 145,8га на території Бехтерської сільради Голопристанського району Херсонської області.

25.05.2015р. заступник прокурора Херсонської області подав місцевому господарському суду додаткові пояснення щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, в яких зазначив, що заява задоволенню не підлягає, оскільки до проведення прокурорської перевірки у серпні 2014р. Голопристанській РДА не було відомо про те, що рішення №23 від 1998 року Бехтерською сільрадою не приймалося, а отже позивач був позбавлений можливості витребувати спірну земельну ділянку із незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2015р. (суддя Пінтеліна Т.Г.) позовні вимоги задоволено повністю - визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею І-ХС №000067 від 17.03.1998р.; зобов'язано ПАТ «Херсонрибгосп» повернути земельну ділянку площею 145,8га яка знаходиться на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області с.Новочорномор'є, до земель державної власності, шляхом складання акту приймання-передачі з Голопристанською районною державною адміністрацією; стягнуто в доход спеціального фонду державного бюджету з Бехтерської сільської ради та ПАТ «Херсонрибгосп» по 1218грн. з кожного судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідно до листа Бехтерської сільської ради від 22.09.2011р. №02-13/459 землевпорядна документація щодо надання земельної ділянки загальною площею 145,8га у постійне користування Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству відсутня. Відповідно до архівної довідки Голопристанської РДА від 10.01.2014р. №01-52/Б-2 в протоколах сесії архівного фонду Бехтерської сільради рішення «Про вилучення та надання земельних ділянок» від 10.03.1998р. №23 відсутнє. У листі від 16.10.2014р. №01-10/2737 відділ Держземагентства у Голопристанському районі Херсонської області зазначив, що технічна документація щодо відведення земельної ділянки загальною площею 145,8га у користування ПАТ «Херсонрибгосп» не передавалась. У наданих суду Переліках рішень сесії та виконкому Бехтерської сільської ради за 1998р. відсутні питання щодо відведення, погодження проекту відведення або надання у постійне користування земель державної власності Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству. ПАТ «Херсонрибгосп» не надало до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень в частині дійсного дотримання ним порядку отримання у постійне користування земельної ділянки загальною площею 145,8 га із земель водного фонду за межами с.Бехтери. Спірна земельна ділянка на території Бехтерської сільської ради, знаходиться за межами села і відноситься до категорії земель водного фонду. Отже, прийняття рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування було віднесено до компетенції Голопристанської районної ради, а не Бехтерської сільської ради (ст.19 ЗК України в редакції, чинній станом на 1998р.). ПАТ «Херсонрибгосп» не надало суду будь-яких документів, які б свідчили про дотримання ним встановленого ст.19 ЗК України порядку отримання земельної ділянки у користування - заяви, проекту відведення земельної ділянки, погодження проекту відведення тощо. Таким чином, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею №І-ХС 000067 від 17.03.1998р., виданого Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству (правонаступником якого є ПАТ «Херсонрибгосп») підлягають задоволенню.

В частині заяви ПАТ «Херсонрибгосп» про застосування строку позовної давності місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. До проведення перевірки прокуратурою у серпні 2014 року Голопристанській РДА не було відомо про те, що рішення №23 від 1998 року, на підставі якого начебто видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 145,8га, Бехтерською сільською радою народних депутатів не приймалося, і відповідно, була позбавлена можливості витребувати вказану земельну ділянку із незаконного володіння. Таким чином, строк позовної давності для звернення прокурора до суду у даному спорі не сплив. Зазначена позиція щодо визначення початку перебігу строку позовної давності для прокурора викладена у судових рішеннях у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності, зокрема постанова Вищого господарського суду України від 11.12.2013р. у справі №923/661/13 та Постанові Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Не погодившись з рішенням суду від 25.05.2015р., ПАТ «Херсонрибгосп» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, оскільки при ухваленні рішення господарським судом Херсонської області були порушені та неправильно застосовані норми процесуального і матеріального права, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «Херсонрибгосп» зазначає наступне:

- позов, датований 15.01.2015р., подано неповноважною посадовою особою та від імені припиненої юридичної особи, оскільки наказом Генерального прокурора України від 05.12.2014р. №158-ш у структурі та штатному розписі прокуратури Херсонської області Херсонська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері була ліквідована, з одночасним зачисленням штатної чисельності цього структурного підрозділу до резерву Генеральної прокуратури України. Відповідно до пункту 2 цього ж наказу у штатному розписі прокуратури Херсонської області встановлено посади з аналогічними функціями та обсягом повноважень;

- ПАТ «Херсонрибгосп» просило суд застосувати позовну давність до заявлених вимог з підстав звернення Голопристанської РДА з аналогічним позовом у жовті 2010 року. Проте, розглянувши справу у відсутності позивача та при наявності письмової заяви Голопристанської РДА від 05.05.2015р. про незгоду з позовом і його не підтримання, суд на власний розсуд визначив, що до серпня 2014 року Голопристанській райдержадміністрації нібито не було відомо про порушення її прав;

- вимагаючи від ПАТ «Херсонрибгосп» повернення земельної ділянки, прокурор і суд не обґрунтували законність позову у цій частині нормами матеріального права та залишили без уваги фактичні обставини відносно того, що Голопристанська РДА протиправно вилучила спірну ділянку у скаржника ще у 2009 році;

- за межами оцінки судом також залишився той факт, що Новочорноморська РМС з озером та прилеглою земельною ділянкою загальною площею 145,8га разом з господарськими об'єктами нерухомого майна у відповідності до положень ст.5 ЗУ «Про приватизацію державного майна» та ст.191 ЦК України були отримані апелянтом від держави в ході приватизації. При цьому наявне на спірній земельній ділянці нерухоме майно входить до статутного фонду ПАТ «Херсонрибгосп» та має обтяження;

- не відповідають дійсності висновки прокурора і суду про порушення з боку ПАТ «Херсонрибгосп» інтересів держави та завдання скаржником шкоди. Позовна заява і рішення суду не містять у собі даних про протиправну поведінку господарського товариства, вину особи, яка завдала шкоду, розмір завданої шкоди та методику її обчислення.

Разом з апеляційною скаргою ПАТ «Херсонрибгосп» подало суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2015р. відновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

03.08.2015р. та 04.09.2015р. Бехтерська сільрада та прокуратура Херсонської області, відповідно, надіслали суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Бехтерської сільради та прокурор заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Голопристанська РДА свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направила.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 17.03.1998р. Бехтерською сільською радою народних депутатів було видано Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству (правонаступником якого наразі є ПАТ «Херсонрибгосп») Державний акт на право постійного користування землею І-ХС № 000067 стосовно земельної ділянки площею 145,8га.

Підставою видачі вищезазначеного Державного акту вказано рішення Бехтерської сільської ради народних депутатів №23 від 10.03.1998р.

Як вбачається з матеріалів справи, Херсонською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у серпні 2014 року було проведено перевірку (в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів), в ході якої встановлено, що рішення №23 від 10.03.1998р. про надання Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству Бехтерською сільською радою народних депутатів не приймалося.

Відповідно до переліків рішень сесій Бехтерської сільської ради за період з 01.01.1998р. по 01.04.1998р. (наданих прокуратурі на запит Архівним відділом Голопристанської РДА) питання про надання Херсонському бласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству в постійне користування земельної ділянки площею 145,8га на території Бехтерської сільради Голопристанського району Херсонської області на сесійному засіданні ради не розглядалося, а за №23 від 10.03.1998р. було прийнято рішення виконавчого комітету Бехтерської сільської ради «Про відміну рішення за №6 від 13.01.1998р. «Про виплату компенсації за використання особистого легкового автотранспорту голові сільської ради Позднякову В.З.».

Як вбачається з листа Бехтерської сільради від 22.09.2011р. №02-13/459 (копія якого наявна в матеріалах справи), землевпорядна документація щодо надання земельної ділянки загальною площею 145,8 га у постійне користування Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству відсутня, докази зворотнього відповідачем не надані.

Відповідно до відомостей, які містяться у листі Відділу Держземагентства у Голопристанському районі Херсонської області від 16.10.2014р. № 01-10/2737, спірна земельна ділянка площею 145,8га розташована в адміністративних межах Бехтерської сільської ради та відноситься до земель водного фонду; технічна документація щодо відведення земельної ділянки загальною площею 145,8 га у користування ПАТ «Херсонрибгосп» не передавалась.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду наступного.

Згідно із ст. 25, п.34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній станом на 1998 рік) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції, чинній станом на 1998 рік) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Згідно із ст.19 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції, чинній станом на 1998 рік) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів. Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки: із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті. Верховна Рада України надає земельні ділянки у разі, коли для вилучення цих земель установлено особливий порядок (стаття 32). Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Відведення земельних ділянок для потреб громадян провадиться за кошти державного, республіканського (Республіки Крим) та місцевих бюджетів на замовлення сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель. Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів. Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів. Обласна, Київська, Севастопольська міська Рада народних депутатів вирішує у місячний строк питання про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання земель провадиться Верховною Радою України, подає проектні матеріали і свій висновок до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали і вносить у місячний строк свої пропозиції до Верховної Ради України.

Згідно із нормами ст.22 ЗК України від 18.12.1990р. (в редакції, чинній станом на 1998 рік)право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.7, 1.9, 1.10, 3.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993р. №28 (яка була чинною станом на 1998 рік) право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державними актами: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею, форми яких затверджені Верховною Радою України. Право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) оформляється договором за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів. На земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки. Розробку технічної документації по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Технічна документація при складанні державних актів включає: при складанні державних актів на право постійного користування землею, що видаються підприємствам, установам і організаціям на земельні ділянки, якими вони користуються: виписку з рішення відповідного органу про надання земельної ділянки; журнали і абриси геодезичних вимірювань; каталог координат окружної межі землекористування; план земельної ділянки; відомість обчислення площ; експлікацію земельних угідь; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами. Технічна документація по складанню державних актів зберігається у відділах земельних ресурсів районних державних адміністрацій, міських (міст обласного підпорядкування) відділах земельних ресурсів, управліннях земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.

Протягом строку розгляду справи ПАТ «Херсонрибгосп» не надало до суду акту встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Крім того, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, ПАТ «Херсонрибгосп» не заперечувало та не спростовувало того факту, що рішення Бехтерської сільради №23 від 10.03.1998р., на підставі якого був виданий оскаржений Державний акт на право постійного користування землею, Бехтерською сільрадою не приймалося.

Таким чином, враховуючи відсутність землевпорядної документації (проекту відведення земельної ділянки), відсутність повноважень у Бехтерської сільради на розпорядження спірною земельною ділянкою (яка відноситься до земель водного фонду) та відсутність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання в постійне користування земельної ділянки площею 145,8 га на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству (правонаступником якого є ПАТ «Херсонрибгосп»), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним державного акту №I-ХС №000067 від 17.03.1998р. на право постійного користування землею.

Згідно із ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Наразі право розпорядження землями державної власності унормовано ст.122 Земельного кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже наразі Голопристанська РДА є органом виконавчої влади, якому належить повноваження розпорядження землями водного фонду державної власності, відтак уособлює власника спірної земельної ділянки та саме позивачу належить право її витребовування із незаконного володіння.

ПАТ «Херсонрибгосп» є незаконним користувачем земельної ділянки площею 145,8га, оскільки володіє нею виходячи з правонаступництва відносно Херсонського обласного державного сільськогосподарського рибоводного підприємства та на підставі виданого останньому Державного акту на право постійного користування землею, визнаного судом недійсним з огляду відсутності рішення компетентного органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в постійне користування.

А відтак, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки до земель державної власності.

Суд апеляційної інстанції цілком погоджується з висновком першої інстанції про відхилення клопотання ПАТ «Херсонрибгосп» про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску заявником строку позовної давності з огляду на наступне.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться п.п. 1.1, 1.5, 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України). З урахуванням приписів частини другої статті 1 ЦК України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються (якщо інше не встановлено законом) до правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням державними органами щодо підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення правил здійснення підприємницької діяльності (зокрема, й вимог конкурентного законодавства). Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VI). Крім того, якщо відносини, які виникають між юридичними або фізичними особами з одного боку і державними та іншими органами - з іншого, мають цивільно-правовий або господарсько-правовий характер, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодуванням матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо), то у вирішенні відповідних спорів також застосовується позовна давність - загальна або спеціальна, у залежності від змісту позовних вимог. За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року. У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Голопристанська РДА довідалася про особу, яка порушила її право розпоряджатись земельною ділянкою державної власності тільки після того, як прокурорською перевіркою була виявлена відсутність серед рішень Бехтерської сільської ради рішення №23 від 10.03.1998р., яким би було вирішено питання про передачу спірної земельної ділянки у постійне користування Херсонському обласному державному сільськогосподарському рибоводному підприємству.

Отже початок перебігу строку позовної давності припадає на вересень-жовтень 2014 року, коли в ході прокурорської перевірки були отримані відомості про видачу Бехтерською сільрадою Державного акту на землю без рішення відповідного органу місцевого самоврядування та за відсутності землевпорядної документації на земельну ділянку (т.2 а.с.30, 33-44).

Отже правильним є висновок місцевого господарського суду, що строк позовної давності в даному спорі не був пропущений, оскільки позов заявлений прокурором в інтересах держави в особі Голопристанської РДА, а обставина незаконного володіння ПАТ «Херсонрибгосп» спірною земельною ділянкою стала відома в ході прокурорської перевірки, призначеної постановою від 12.08.2014р.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Херсонрибгосп» про те, що позов подано неповноважною посадовою особою у зв'язку з ліквідацією прокуратури колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звільнений з цієї посади наказом Генерального прокурора України №116-к від 11.02.2015р., в той час як позовна заява по даній справи подана до суду 15.01.2015р. Крім того, зміст наказу №158-ш від 05.12.2014р. не обмежує право Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на звернення до суду з позовами.

Посилання скаржника на те, що ПАТ «Херсонрибгосп» просило суд застосувати позовну давність до заявлених вимог з підстав звернення Голопристанської РДА з аналогічним позовом у жовті 2010 року, колегія суддів не приймає до уваги.

Дослідивши зміст позовної заяви Голопистанської РДА, поданої останньою у 2010р. до Херсонського окружного адміністративного суду (т.1 а.с.76-77) колегією суддів встановлено, що Райдержадміністрація в обґрунтування позовних вимог не посилалась на відсутність рішення №23 від 10.03.1998р. про надання спірної земельної ділянки у постійне користування, а на інші обставини, та заявляла інші вимоги, не пов'язані із незаконністю володіння ПАТ «Херсонрибгосп» земельною ділянкою за Державним актом на право постійного користування землею від 17.03.1998р.

Письмова заява Голопристанської РДА від 05.05.2015р. про незгоду з позовом і його не підтримання також обґрунтовано не була прийнята господарським судом Херсонської області до уваги, оскільки вона не є заявою про відмову від позову у розумінні ч.1 ст.78 ГПК України.

Обставина вилучення Голопристанською РДА у ПАТ «Херсонрибгосп» у 2009р. спірної земельної ділянки не підлягає дослідженню, оскільки ніяким чином не стосується правомірності видачі Бехтерською сільрадою спірного Державного акту на право постійного користування землею у 1998 році.

Посилання скаржника на те, що Новочорноморська РМС з озером та прилеглою земельною ділянкою загальною площею 145,8га були отримані апелянтом від держави в ході приватизації колегія суддів також відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, процес приватизації Херсонського обласного державного сільськогосподарського рибоводного підприємства (правонаступником якого є ПАТ «Херсонрибгосп») розпочався 26.05.1998р. (наказ Фонду держмайна України №494 від 26.05.1998р.). Право власності або користування будь-якими землями державної або комунальної власності набувається лише в межах та на підставах і в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Таке право користування земельною ділянкою державної власності не могло бути надано ПАТ «Херсонрибгосп» у процесі приватизації, і не може посвідчуватись планом приватизації або іншими приватизаційними документами. Крім того, документи про приватизацію цілісного майнового комплексу Херсонського обласного державного сільськогосподарського рибоводного підприємства не містять посилань на державний акт на право постійного користування землею І-ХС № 000067 від 17.03.1998р.

Інші доводи апеляційної скарги ПАТ «Херсонрибгосп» у своїй сукупності не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати неспроможні, оскільки не впливають на результати вирішення спору по суті.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2015р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-103,105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2015р. у справі №923/47/15 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.09.2015р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.