Постанова № 504868, 05.02.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.02.2007

Справа №2-24/15924-2006А

За адміністративним позовом – Дочірнього підприємства фірми “CC Food Produkte” ( АР Крим, м. Алушта, вул.Красноармійська,56)

До відповідача - Державної податкової інспекції у м. Алушта (АР Крим, м.Алушта, вул. Леніна,22-а)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Г.Г.Колосова

При секретарі Капустіної І.М.

За участю представників:

Від позивача – Щедрін А.П., представник, дов. у справі, Віденко В.Д., представник, дов у справі.

Від відповідача – Патраш В.І., гол. держ.подат.інспектор, дов. у справі.

Обставини справи:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до ДПІ у м. Алушті про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000392301/3 від 21.08.2006р. на суму 8040 грн., № 0000402301/3 від 21.08.2006р. на суму 109581 грн., № 0006072301/0 від 21.08.2006р. на суму 14500 грн.

Ухвалою від 16.10.2006р. справа № 2-24/15924-2006А за позовом Дочірнього підприємства (ДП) фірми “CC Food Produkte”, м. Алушта до ДПІ у м. Алушта роз`єднана на адміністративний позов Дочірнього підприємства (ДП) фірми “CC Food Produkte”, м. Алушта до ДПІ у м. Алушта про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0006072301/0 від 21.08.2006р. на суму 14500 грн. з присвоїнням справі № 2-24/17253-2006А та адміністративний позов Дочірнього підприємства (ДП) фірми “CC Food Produkte”, м. Алушта до ДПІ у м. Алушта про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000392301/3 від 21.08.2006р. на суму 8040 грн., № 0000402301/3 від 21.08.2006р. на суму 109581 грн. з присвоїнням справі № 2-24/15924-2006А.

У судове засідання 05.12.2006р. позивач надав уточнення позовних вимог, у якому просить податкові повідомлення-рішення № 0000392301/3 від 21.08.2006р. на суму 8040 грн., № 0000402301/3 від 21.08.2006р. на суму 109581 грн. скасувати (т. 1, а.с. 134).

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченнях на позов та у судових засіданнях ( том 1 а.с. 43-47, 74-75).

Згідно з п. 6 ч. 3 розділу V11 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

Вказаних вимог від сторін не надходило.

Суд вважає можливим проведення судового процесу без здійснення фіксування судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

Дочірнє підприємство фірма “CC Food Produkte” зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Алуштинської міської ради народних депутатів, свідоцтво про державну реєстрацію № 04055736Ю0010458 від 05.12.2003р.

Позивач взятий на податковий облік 03.02.2004р. за № 20 ДПІ у м. Алушті та є платником податку на додану вартість.

З 30.01.2006р. по 10.02.2006р. з перервами в роботі на вихідні дні ДПІ у м. Алушті проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП фірми “CC Food Produkte” за період з 01.01.2005р по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт № 231/23/32651743 від 15.02.2006р. (т. 1, а.с. 22-40).

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення форми “Р” № 0000392301/3 від 21.08.2006р., яким ДП фірмі “CC Food Produkte” донараховано 8040 грн., у тому числі податок на прибуток в сумі 6700 грн. і штрафні санкції в сумі 1340 грн. на підставі п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.07.1997р. № 283/97-ВР (т. 1, а.с. 13).

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить скасувати вказане податкове повідомлення-рішення, оскільки вважає, що воно винесене з порушенням чинного законодавства.

При проведенні перевірки встановлено, що в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283\97-ВР від 22.05.1997р. ( із змінами та доповненнями) підприємством було завищено валові витрати у 1 півріччі 2005 року на 1,9 тис. грн.. та за 9 місяців 2005р. наростаючим підсумком на 2,3 тис. грн.. Вказане порушення сталося внаслідок включення до складу валових витрат на придбання послуг мобільного зв’язку, а саме:

-07.05.2005р. авансовий звіт № 1 від Умерова К.З. на суму 156грн.-придбання картки мобільного зв’язку. Товарний чек № 007455 від 06.05.2005р.

-14.05.2005р. авансовий звіт № 2 від Умерова К.З. на суму 156грн.-придбання картки мобільного зв’язку. Товарний чек № 007462 від 13.05.2005р.

-31.05.2005р. авансовий звіт № 5 від Умерова К.З. на суму 160грн.- придбання картки мобільного зв’язку. Товарний чек б\н від 30.05.2005р.

-29.06.2005р. банківська виписка № 401 на суму 1460грн.-придбання картки мобільного зв’язку та мобільних аксесуарів у СПД Боркунова С.Ю. Накладна б\н від 30.06.2005р.

-31.07.2005р. авансовий звіт № 1 від Умерова К.З. на суму 90грн.-придбання картки мобільного зв’язку. Товарний чек № 570355 та № 570356 від 30.05.2005р.

-31.07.2005р. авансовий звіт № 2 від Умерова К.З. на суму 260грн.-придбання картки мобільного зв’язку та мобільних аксесуарів.

Позивач вважає, що затрати на придбання послуг мобільного зв`язку обгрунтовано включені ним у склад валових витрат. Крім того, він посилається на те, що п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не заборонює включати вказані затрати у склад валових витрат.

Доводи позивача суд не приймає до уваги у зв`язку з наступним.

На балансі позивача мобільні телефони не числяться, що також підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Тобто, суд дійшов висновку про те, що це затрати на потреби, не пов`язані з веденням господарської діяльності.

Згідно з п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції закону від 22.07.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (Закон № 283) не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Тобто, за винятком витрат на оплату праці та витрат сум внесків на соціальні заходи фінансування особистих потреб фізичних осіб не повинно включатись до складу валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у цій частині висновки ДПІ у м. Алушта обгрунтовані.

Крім того, при проведенні перевірки ДПІ у м. Алушта також встановлено, що у порушення п.1.32 ст. 1 та п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334\94-ВР підприємством було завищено валові витрати у 1 кварталі 2005 на 1,8 тис. грн., за 1 півріччя 2005 р. на 1,9 тис. грн.. та за 9 місяців 2005р наростаючим підсумком на 24,8 тис. грн. Вказане порушення сталося внаслідок включення до складу валових витрат витрати на придбання товарів, не призначених для використання господарської діяльності підприємства, а саме:

-а\з № 8 від 08.02.2005р. від Умерова К.З. на суму 1944грн., в т.ч. ПДВ-324грн. –придбання паркету у постачальника ДП „Генеральна лінія”.Товарний чек № 0249 від 08.02.2005р.

-а\з № 6 від 26.01.2005р. від Умерова К.З. на суму 188,14грн., в т.ч. ПДВ-31,36грн.-придбання плитки обличковуваної у постачальника ВАТ „Кримелектромашторг”Товарний чек № 1124 від 26.01.2005р.

-а\з № 5 від від 31.05.2005р. від Умерова К.З. на суму 128,70грн., в т.ч. ПДВ -21,45грн.-придбання дошки „дуб натуральний” у постачальника ПП „Стілнул”. Накладна № СТК-317124 від 26.05.2005р.

-Банківська виписка № 544 від 15.08.2005р. на суму 22085,32грн., в т.ч. ПДВ- 3680,89грн.-придбання металочерепиці у постачальника ПП „Лагода”. Накладна № 2208 від 22.08.2005р.

-платіжне доручення № 19 від 21.09.2005р. на суму 4144,84грн., в т.ч. ПДВ-690,81грн.- придбання листа оцинкованого у постачальника ПП ПКФ „Інтерпромконтакт”.Накладна № с-2267 від 23.09.2005р.

платіжне доручення № 20 від 21.09.005р. на суму 1297,62грн., в т.ч. ПДВ 216,27грн. придбання плитки для даху у постачальника ДП „Генеральна лінія”. Накладна № 554 від 23.09.2005р.

Усього на загальну суму ПДВ 4964,78грн.

У позовній заяві позивач посилається на те, що згідно п.п.8.7.1 Закону № 283 платники податку мають право на протязі звітного періоду віднести до валових витрат витрати пов’язані з поліпшенням основних фондів, в тому числі орендованих основних фондів в сумі, яка не перевищує 10% балансової вартості орендованих фондів. Вартість орендованих основних фондів за договором оренди складає 461553,4грн., відповідно 10% складає 46155,34грн., що значно більше за суму, яка виключена перевіряючими.

Таким чином, витрати, як вважає позивач, правомірно включені до складу валових витрат та податок на додану вартість правомірно включений до складу податкового кредиту.

Крім того, позивач посилається на те, що вказані будівельні матеріали були використані при проведенні ремонтних робіт господарським засобом, акти на списання матеріалів залучені до матеріалів справи.

Факт використання вказаних матеріалів позивач вважає підтвердженим також показаннями свідка Гресенко К.Г., який працює головним інженером позивача.

До того ж позивач посилається на лист № 8\8 -719 від 08.07.2004р. Державного комітету України з будівництва та архітектури. Цей лист виданий на підставі Сумісного наказу № 273\5 від 21.06.2002р. Держкомстату України та Держбуду України „Про затвердження типових форм первинних документів обліку у будівництві”. Однак у самому наказі, у „Поясненнях по заповненню „Акту прийомки виконаних підрядних робіт” (типової форми № КБ-2 в) п.3 вказано, що у разі виконання робіт господарським засобом по поточному ремонту складання вказаної форми не є обов’язковим, те саме вказано в п. 3 „Пояснень по заповненню „Довідки про вартість виконаних підрядних робіт” ( типовий форми № КБ-3).

Дочірнім підприємством фірми “CC Food Produkte” вартість будівельних матеріалів, що витрачені на поточний ремонт, була віднесена у склад валових витрат підприємства у відповідних періодах. У положенні ( стандарті) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, п.15.4 вказано, що до складу витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду основних фондів, інших необоротних активів загально виробничого призначення. Обов’язковість складання типових форм № КБ-3 і № КБ-2в у Стандартах бухгалтерського обліку відсутня.

Доводи позивача суд не приймає до уваги у зв`язку з наступним.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334 господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд вважає, що позивач не довів факт використання будівельних матеріалів на поточний ремонт.

Документи про оприбуткування матеріалів на склад, передачу їх матеріально-відповідальній особі Сердюк М.В. відсутні.

Акти виконаних робіт позивач не надав.

Його доводи щодо того, що складання типових форм № КБ-3 та № КБ-2в при здійсненні поточного ремонту господарським засобом не обов`язкове, судом до уваги не приймаються.

Факт проведення ремонту міг бути підтверджений актом іншої форми, однак таких актів немає взагалі.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-XIV із змінами та доповненнями Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Свідок Гресенко К.Г., на показання якого посилається позивач, також не зміг пояснити, чи всі матеріали були використані при проведенні ремонту, а також не пояснив, чи саме ці матеріали були використані.

Свідок Тищенко Л.Л., головний державний податковий ревізор-інспектор, що проводив перевірку, також пояснив, що при проведенні перевірки позивачем не були показані хоча-б візуально усі матеріали, які були використані при ремонті.

Позивач документально не довів, що вказані товари використовувались ним у господарський діяльності.

Крім того, допрошений у судовому засіданні в якості свідка головний інженер ДП фірми “CC Food Produkte” Гресенко К.Г. також не зміг обґрунтовано довести що використання для господарських потреб будівельних матеріалів придбаних у квітні- вересні 2005року здійснювалось у січні 2006р.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення форми “Р” № 0000392301/3 від 21.08.2006р., яким ДП фірмі “CC Food Produkte” донараховано 8040 грн., у тому числі податок на прибуток в сумі 6700 грн. і штрафні санкції в сумі 1340 грн., задоволенню не підлягають, у позові у цій частині відмовлено.

На підставі акту № 231/23/32651743 від 15.02.2006р. винесено також податкове повідомлення-рішення форми “Р” № 0000402301/3 від 21.08.2006р., яким ДП фірмі “CC Food Produkte” донараховано 109581 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 73054 грн. і штрафні санкції в сумі 36527 грн. на підставі п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 68/97-ВР (т. 1, а.с. 14).

Це податкове повідомлення- рішення також не підлягає скасуванню за наступних підстав.

У порушення п.п.7.2.1 ,7.2.6, п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168\97-ВР від 03.04.1997р. ( із змінами та доповненнями ( Закон № 168) та п.12.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. ( із змінами та доповненнями) позивачем було завищено суму податкового кредиту у зв’язку із включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ з неправильно оформленими податковими накладними ( відсутні кількісні та вартісні показники).

Так, при оформленні податкових накладних № 43 від 31.01.2005р. на суму ПДВ 898,6грн., № 80 від 28.02.2005р. на суму ПДВ 1021,55грн., № 160 від 31.03.2005р. та № 473 від 31.07.2005р. на суму ПДВ 700,82грн. про постачання у січні, лютому, березні та липні 2005 року ПСП АФ „Зеленогірськ” відповідно, а також у серпні 2005року на суму ПДВ-1166,67грн. податкова накладна № 243 від 31.08.2005р. постачальник ВАТ „Широке” допущені порушення.

У позовній заяві позивач посилається на те, що у податкових накладних ПСП АФ „Зеленогірськ”, які видані при здійсненні передоплати за товар, неможливо вказати, яка кількість товару і за якою ціною буде придбана.

У поясненнях, що надані у судовому засіданні 20.11.2006р., позивач також пояснив, що при оформленні податкових накладних № 43 від 31.01.2005р. на суму ПДВ 898,6грн., № 80 від 28.02.2005р. на суму ПДВ 1021,55грн., № 160 від 31.03.2005р. та № 473 від 31.07.2005р. на суму ПДВ 700,82грн.порушення відсутні. Проте вказує, що оскільки при передоплаті невідомо, що саме, за якою ціною та у який кількості буде придбаний товар, тому ці дані не вказані у графах податкових накладних. Крім того, позивач вважає, що Закон України „Про державну податкову службу”, який визначив компетенцію податкових органів, не дає податковій службі права визнавати недійсними податкові накладні. (Том1 а.с. 100)

Відносно податкової накладної № 243 від 31.08.2005р. на суму ПДВ 1166,67грн. від ВАТ „Широке” позивач пояснює, що така накладна на підприємство не поступала, відсутня в реєстрах отриманих податкових накладних як за серпень 2005р, так і в наступних місяцях, тому вона не відображалась підприємством у складі податкового кредиту в деклараціях по ПДВ в цей період.

До матеріалів справи позивачем залучені копії податкових накладних, які засвідчені печаткою позивача, з яких вбачається, що порушення при оформленні є тільки у податковій накладній № 473 від 31.07.2005р. В інших накладних одиниці виміру товару, кількість та ціна вказані ( Том1 а.с. 108-111).

Однак, ДПІ у м. Алушта залучені до матеріалів справи належно засвідчені копії податкових накладних, що були у позивача на момент проведення перевірки, з яких вбачається, що вони оформлені з порушеннями. ( том 2 а.с 4-8).

Також у поясненнях та у попередніх судових засіданнях позивач визнавав, що у накладних не вказані ці відомості.

Крім того, посилання позивача на відсутність податкової накладної № 243 від 31.08.2005р. ( ПДВ 1166,67грн.) у реєстрах отриманих податкових накладних як за серпень 2005, так і за наступні місяці, судом до уваги не приймається.

ДПІ у м. Алушта надані до матеріалів справи копія реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень - грудень 2005 року, де у розділі 1 рядок 76 значиться податкова накладна за 31.08.2005р. № 243 від ВАТ „Широке” на суму ПДВ 1166,67грн. ( том 2 а.с.54).

Згідно з п.п. 7.2.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.6. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Такої ж думки дотримується Вищий Господарський суд України у листах від 23.11.2001р. № 01-8\1271 та від 14.02.2002р. № 01-8\157 „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про податки”, зокрема вказано, що відсутність хоча б одного з реквізитів у податковій накладній позбавляє покупця права на включення у податковий кредит витрат по сплаті податку на додану вартість на підставі такої накладної.

Таким чином сума завищення ПДВ по невірно складених накладних складає 4424,83грн.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо включення до податкового кредиту суми 4424,83грн. по невірно заповнених накладних задоволенню не підлягають, у цей частині відмовлено.

Крім того, актом перевірки ДПІ в м. Алушта № 231\23\32651743 від 15.02.2006р. встановлено, що ДП фірма “CC Food Produkte” придбало молоко та інші товари у приватного підприємця Лапшина В.Я. ( АРК, Красногвардійський район) та необґрунтовано включило до податкового кредиту суму ПДВ 63664,27грн.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 та п.11.21 ст. 11 Закону № 168 податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця Приватного підприємця Лапшина В.Я.

ДП фірми “CC Food Produkte” отримало податкові накладні від ПП Лапшина В.Я., у якого , згідно наданих до ДПІ декларацій по ПДВ не задекларовано податкових зобов’язань по податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168, крім інших обов’язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з ПДВ, передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Згідно з п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом. Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Відповідно до п.4 і п.6 Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997р. ( із змінами внесеними наказом № 224 від 30.06.2005р.)сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов’язань з поставки товарів продавця у реєстрі виданих податкових накладних, які складаються у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов’язань продавця згідно з вимогами п.7.3 ст. 7 Закону № 168.

Однак згідно даних ДПА в АРК встановлено, що Лапшин В.Я. звітує про відсутність господарської діяльності та податкових зобов’язань по ПДВ ( том 2 а.с. 9 ).

Таким чином до складу податкового кредиту ДП фірми “CC Food Produkte” необгрунтовано включені наступні податкові накладні на поставку сировини, обладнання та молока цільного, які надані ПП Лапшиним В.Я.: № 42 від 01.06.2005р. на суму ПДВ 608,33грн., № 215 від 01.08.2005р. на суму ПДВ 10500грн. № 240 від 01.08.2005р. на суму ПДВ 10500грн., № 1 від 01.08.2005р. на суму ПДВ 1915,33грн. та № 250 від 30.09.2005р. на суму ПДВ 40140,61грн., усього на загальну суму ПДВ 63644,27грн.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодекса адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що працівники органу державної податкової служби діяли на підставах, передбачених законодавством та у межах наданих їм повноважень, що підтверджено матеріалами справи.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі 09 лютого 2007року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 94,98,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

У позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.