Постанова № 50486734, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/9299/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: не з'явився.

від відповідача: Крашеніннікова М.І. за дов. № 851/2014 від 24.12.2014.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015

у справі № 910/9299/15 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

про стягнення 28 989,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/9299/15 в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення 28 989,05 грн. відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

Також, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позов було подано з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2015 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 справу № 910/9299/15 прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 08.07.2015.

Але 08.07.2015 судове засідання по справі № 910/9299/15 не відбулось, у зв'язку з знеструмленням електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці сформовано новий склад колегії суддів у складі: головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято справу № 910/9299/15 до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2015.

В судовому засіданні 08.09.2015 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням заперечень на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/9299/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 08.09.2015 апелянт свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.03.2012 в м. Києві на Житомирському шосе - вул. Бударіна, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Шкода" д.н. НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб) під керуванням ОСОБА_3, автомобіля ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Шкода " д.н. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_5.

У зв'язку з даним ДТП, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 29 499,05 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_5 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві "ПРОСТО-страхування".

З матеріалів справи, а саме з довідки відділу ДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Святошинського районного суду міста Києва від 21.03.2012 у справі №3/2608/2013/12 вбачається, що 04.03.2012 в м. Києві на Житомирському шосе - вул. Бударіна, ОСОБА_5, керуючи автомобілем "Шкода " д.н. НОМЕР_3, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, стану покриття, погодних умов, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Шкода" д.н. НОМЕР_1, водій ОСОБА_3, після чого останній здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 21.03.2012 у справі №3/2608/2013/12 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення прав керування. Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Шкода" д.н. НОМЕР_1.

На підставі договору добровільного страхування автотранспорту № 250535650.12 від 30.12.2011 пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту з надання послуг по ремонту автомобіля №БН-0000207 від 25.04.2012, загальна вартість відновлювального ремонту, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Шкода" д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП склав 27 007,66 грн.

З страхових актів від 21.03.2012 та від 04.07.2012 вбачається, що позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 29 499,05 грн. на виконання актів з надання послуг по ремонту автомобіля від 25.04.2015 року №БН-0000207 та від 27.07.2012 року №БН-0001294.

Вказані кошти в розмірі 29 499,05 грн. позивачем було виплачено, що підтверджується платіжними дорученнями №2814 від 09.04.2012 на суму 27 007,66 грн. та №7215 від 19.07.2012 року на суму 2 491,39 грн., що містяться в матеріалах справи.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страхова виплата, яка була виплачена на виконання акту з надання послуг по ремонту автомобіля від 27.07.2012 №БН-0001294 платіжним дорученням №7215 від 19.07.2012 на суму 2 491,39 грн. була здійснена за пошкодження, які не відображені в звіті №32 про оцінку автомобіля "Шкода" д.н. НОМЕР_1, ні в ремонтній калькуляції №032/12Х (audatex). В акті з надання послуг по ремонту автомобіля від 27.07.2012 року №БН-0001294 зазначено ремонт та заміну деталей передньої частини автомобіля "Шкода" д.н. НОМЕР_1, в той час як із звіту №32 про оцінку пошкодженого автомобіля, ремонтної калькуляції №032/12Х, фотокарток та акту огляду транспортного засобу вбачається, що автомобіль "Шкода" д.н. НОМЕР_1 при ДТП яка сталась 04.03.2012 пошкоджень передньої частини не отримував.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів того, що страхова виплата, яка була виплачена платіжним дорученням №7215 від 19.07.2012 на суму 2 491,39 грн. була здійснена за пошкодження, які виникли саме за ДТП, яка сталась 04.03.2012 в м. Києві на Житомирському шосе - вул. Бударіна, у зв'язку з чим і відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу за страховою виплатою, яка була виплачена платіжним дорученням №2814 від 09.04.2012 на суму 27 007,66 грн. апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як визначено ст. 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що транспортним засобом - автомобілем "Шкода " д.н. НОМЕР_3 який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю "Шкода" д.н. НОМЕР_1, керував ОСОБА_5.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем "Шкода " д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку.

Таким чином, ОСОБА_5 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "Шкода" д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Згідно з ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом першої та другої інстанції встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_5 було укладено договір (поліс) № АА/6883570 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Шкода " д.н. НОМЕР_3, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.

Щодо твердження апелянта про те, що останнім не пропущено строк позовної давності, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 2 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Даний випадок встановлено ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як передбачено ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином, за регресними зобов'язаннями перебіг строку позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, а саме з дня виплати страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі №910/177/14.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страховий випадок настав 04.03.2012, виплата страхового відшкодування була здійснена 09.04.2012, а позов був поданий до суду 14.04.2015, тобто з пропуском строку позовної давності, а додані апелянтом до апеляційної скарги рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек від 09.04.2015 не спростовують висновків суду першої інстанції та з них не вбачається, що саме було відправлено апелянтом до місцевого господарського суду 09.04.2015.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подав клопотання про застосування строків позовної давності та просив місцевий господарський суд застосувати до спірних правовідносин положення щодо наслідків спливу строку позовної давності.

Клопотання про поновлення строків позовної давності від позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку з яким і погоджується апеляційний господарський суд про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач звернувся з позовом до суду лише 14.04.2015, тобто після спливу строку позовної давності, в позові про відшкодування шкоди в порядку регресу в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування за страховою виплатою, яка була виплачена платіжним дорученням №2814 від 09.04.2012 на суму 27 007,66 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/9299/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/9299/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/9299/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9299/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка