Постанова № 50486699, 09.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа № 914/1036/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П. Матущака О.І.

при секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 25.06.2015 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2015 року

у справі № 914/1036/15

за позовом: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Вільхівці-Лази

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення

за участю представників:

від позивача: Безушко О.І. - довіреність № 6704 від 29.12.2014 року;

від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець; ОСОБА_3 - довіреність № 705 від 12.05.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2015 року у справі № 914/1036/15 (суддя Березяк Н.) позов Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова задоволено. Суд виніс рішення, яким зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - приміщеннями загальною площею 99,5 кв.м., розташованим на території в/м №6 в будівлі АДРЕСА_1 шляхом виселення та повернути зазначене майно за актом приймання-передачі Квартирно-експлуатаційному відділу м.Львова.

Не погоджуючись з даним рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу б/н від 25.06.2015 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2015 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що у встановлений договором термін він не отримав повідомлення від орендодавця про його припинення, а відтак вважає договір продовженим на тих самих умовах на новий термін.

Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2004 року між Військовою частиною А-4324 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 7. Згідно умов договору орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування приміщення площею 94,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 терміном на 10 років до 25.12.2014 року .

01.01.2007 року відповідно до додаткового договору №7-1/2007/КЕВ було змінено орендодавця на Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова.

08.10.2014 року відповідач звернувся до позивача із заявою б/н від 07.10.2014 року про продовження терміну дії договору оренди від 25.12.2004 року на новий строк.

КЕВ м.Львова було направлено пакет документів до Головного КЕУ ЗС України, як органу управління військовим майном, що надає дозвіл на укладення та продовження дії договорів оренди нерухомого військового майна.

Листом Головного КЕУ ЗС України №303/1/6/36 від 09.01.2015 року відмовлено у продовженні договору оренди нерухомого військового майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з підстав: конкурс на право укладення договору оренди в порядку затвердженому чинним законодавством України, не проводився; відсутні відповідні висновки ФДМ України та Головного КЕУ ЗС України, як уповноваженого військового управління, що надає дозвіл на укладення договорів оренди; договір оренди було укладено з порушенням ч. 2 ст. 793 та ст. 794 ЦК України.

19.01.2015 року листом №304 позивач повідомив відповідача про припинення дії договору оренди та необхідність повернення орендованого майна.

13.03.2015 року позивач повторно листом № 1133 від 13.03.2015 року повідомив відповідача про необхідність звільнення приміщення та повернення його орендодавцю по Акту здачі-приймання.

Зазначені вимоги були залишені без відповіді та належного реагування.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди, умови якого передбачали передачу у строкове платне користування на підставі акту приймання- передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря.

Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 8.1 договору останній був укладений строком на 10 років. Термін дії з 25.12.2014 р. до 25.12.2014 р.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 8.7 договору оренди, чинність договору припиняється в наслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У ч. 4 ст. 291 ГК України зазначено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ч. 1 ст. 764 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать в тому числі будинки та споруди.

Статтею 2 вищевказаного Закону визначено, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном.

Нормами ст.7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" визначено, що порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України; передача військового майна в оренду юридичним та фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі. Умови та порядок проведення конкурсів визначається Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

У відповідності до п. 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору.

В п. 8.6. договору сторони погодили, що у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін при припиненні або зміні цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на такий самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Судом встановлено, що орендодавцем було направлено орендарю повідомлення від № 304 від 19.01.2015 року щодо звільнення приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди. Дане повідомлення було отримано відповідачем 22.01.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Посилання апелянта на те, що він не отримував повідомлення № 304 від 19.01.2015 року про припинення дії договору, оскільки за адресою на яку було відправлено зазначене повідомлення останній не проживає, судом оцінюється критично.

Адже, як вбачається з матеріалів справи повідомлення № 304 від 19.01.2015 року про припинення дії договору було направлено на адресу відповідача: АДРЕСА_2.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місце реєстрації ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_2.

Також, колегія суддів зазначає, що в договорі оренди орендар зазначив адресу ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_3.

Отже, орендар був належним чином та у встановлений строк повідомлений про те, що чинність договору припинена внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а майно в термін до 01.02.2015 року повинно бути повернуто за актом приймання-передавання.

Крім того, своїм листом №303/1/6/36 від 09.01.2015 року Головне КЕУ ЗС України, яке відповідно до Закону є органом, що здійснює управління військовим майном, відмовило у продовженні дії договору з підстав: конкурс на право укладення договору оренди в порядку затвердженому чинним законодавством України, не проводився; відсутні відповідні висновки ФДМ України та Головного КЕУ ЗС України, як уповноваженого військового управління, що надає дозвіл на укладення договорів оренди; договір оренди було укладено з порушенням ч. 2 ст. 793 та ст. 794 ЦК України.

Відповідно до п.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріали справи не містять доказів повернення об'єкта оренди після припинення терміну дії договору оренди. А відтак, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги та зобов'язав Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - приміщеннями загальною площею 99,5 кв.м., на території в/м №6 в будівлі АДРЕСА_1 шляхом виселення та повернути зазначене майно за актом приймання-передачі Квартирно-експлуатаційному відділу м.Львова.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2015 року є законне і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2015 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 14.09.2015 року.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.