Постанова № 50486403, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/27563/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року № 910/27563/14 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Провідна"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД"

про стягнення 155 821,75грн.

за участю представників сторін:

позивача-Різунов Р.С. за довіреністю

відповідача 1-не з'явився

відповідача 2- не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/27563/14 від 05.06.2015р. відмовлено ПрАТ "Страхова Компанія "Провідна" у задоволенні позову до ПАТ «Просто-страхування», ТОВ "ТБ САД" про стягнення 155 821,75 грн..

Не погоджуючись з рішенням позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційні вимоги, вважає рішення таким що підлягає скасуванню.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З'ясувавши думку позивача, враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, наявність поштових повідомлень про отримання сторонами у справі ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду за заздалегідь, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 23.12.2013р. між ПрАТ "СК "Провідна" (позивач) та Підприємством "Лукойл - Україна" як страхувальником, було укладено договір страхування № 11/1153720/9069/13/2017, згідно умов якого об'єктом страхування стало майно страхувальника, а саме автозаправні станції, належні останньому на праві власності.

07.03.2014р. в н/п Оброшине Львівської області, сталася ДТП за участю транспортного засобу "ЗІЛ" д.н.з ВС 4120 ЕЕ, під керуванням Цір В.М., відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ "Просто - страхування", згідно полісу № АС/9543499.

Винуватець ДТП своїми діями, завдав шкоди застрахованому позивачем майну, а саме здійснив наїзд на паливну колонку, пошкодивши її.

Відповідно до постанови Городоцького районного суду Львівської області № 3/441/210/2014 від 10.04.2014р., встановлено вину гр. Цір В.М у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який на момент ДТП був працівником ТОВ "ТБ "Сад ( відповідач 2).

Відповідно до звіту від 20.05.2014 № 41575, позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування за пошкоджений об'єкт у розмірі 155 821,75 грн. згідно платіжного доручення № 0032013 від 16.07.2014р.

Згідно полісу № АС/9543499 франшизу встановлено у розмірі 0,00 грн., ліміт відповідальності встановлено 50 000,00 грн.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів 155 821,75 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судовий збір у розмірі 3 116,44 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до договору страхування наземного транспорту № 11/1153720/9069/13 від 23.12.2013р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 155 821,75 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування " та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталося ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відмовляючи у задоволенні позову в цілому, господарський суд виходив з того, що У Висновку про вартість майнового збитку, зазначено, про те, що вивчення об'єкту оцінки проводилось виключно по наданих Замовником (AT "Провідна") фотодокументах та по даним складеного позивачем Акту огляду та опису основних пошкоджень.(ст. 7 Звіту). При цьому фотокопії на підставі яких проводилась оцінка є взагалі непридатними для встановлення та оцінки розміру та характеру збитків. У акті огляду не йдеться про пошкодження деталей, а лише про необхідність їх діагностики, позивачем не надані Акти діагностики обладнання, а отже належні докази їх пошкодження в матеріалах справи відсутні. Беручи до уваги те, що звіт наданий позивачем є не повним та таким, що частково складений з порушенням вимог законодавства, а також враховуючи не виконання позивачем вимог суду, в частині надання документів, необхідних для належного проведення судової експертизи та встановлення розміру матеріального збитку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було надано достатніх та належних письмових доказів, в підтвердження визначення розміру страхового відшкодування, яке підлягає сплаті, а тому його позовні вимоги про стягнення з відповідачів 155 821,75 грн. не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти рішення, позивач вказує на те, що розмір збитку та виплата коштів підтверджується страховим актом та платіжним дорученням, складених на підставі звіту про оцінку пошкодженого майна, дані докази є достатніми для визначення розміру завданого збитку. Розпорядником витребуваних судом документів та власником пошкодженого майна є ПІІ «Лукойл», тому позивач не мав можливості надати документи для проведення експертизи, а клопотання позивача про їх витребування саме у власника залишене без задоволення. За таких обставин, суд неправомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року N 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо). Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року N 6 певна зношеність пошкодженої речі за позовами про відшкодування шкоди враховується лише у тому випадку, коли для відновлення попереднього стану речі були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих із виробництва однорідних виробів.

Вважається, що положення цієї норми на підставі ст. 8 ЦК України можуть застосовуватися при відшкодуванні шкоди не лише страховиком, а й іншими особами, які несуть відповідальність за її заподіяння.

Іноді позивачі для підтвердження розміру шкоди надають висновки спеціалістів, звіти про оцінку та інші документи, складені суб'єктами оціночної діяльності, та суди задовольняють позовні вимоги на підставі саме цих доказів.

Вважається, що така практика не суперечить вимогам чинного законодавства. Отже, якщо позивач для підтвердження розміру шкоди надає висновок спеціаліста, а відповідач, заперечуючи проти цього розміру, не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач від доведення обставин, на які посилався. У будь-якому випадку судам слід мати на увазі, що обов'язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві, а експертиза може бути призначена судом лише за заявою осіб, які беруть участь у справі. У разі ненадання позивачем належних доказів на підтвердження розміру шкоди, у задоволенні позову може бути взагалі відмовлено.

Між тим, колегія суддів погоджується з доводами господарського суду про те, що ненадання позивачем необхідних документів для визначення реального розміру відшкодування, задоволення позовних вимог є неможливим.

Посилаючись на те, що надані до позовної заяви документи є достатніми для задоволення позову, позивач не враховує того факту, що звіт складений на припущеннях, що підтверджується висновками спеціаліста (а.с.30-31), без підпису особи що його склала, без посилань на кваліфікаційне свідоцтво оцінювача. Крім того, документи позивача долучені в якості доказів розміру відшкодування не містять ринкової вартості пошкодженого обладнання, без посилань на офіційні сайти виробників чи постачальників даного виду обладнання, тощо.

Зауваження позивача відносно неможливості надати документи для проведення судової експертизи, акти діагностики, акти здачі обладнання в експлуатацію, не приймаються до уваги, оскільки даний вид документів повинен був передувати укладанню договору страхування між позивачем та ПІІ «Лукойл».

За таких обставин, сума що підлягає відшкодуванню в порядку регресу є недоведеною.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року у справі № 910/27563/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м.Києва .

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови підписаний 11.09.2015

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала