Постанова № 50486007, 08.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 року Справа № 904/3053/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Вечірка І.О.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережок С.І. (дов. № 14-96 від 18.04.14 р.);

від відповідача: Кондратенко Д.А.(дов. № 124юр від 30.12.14 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2015 р. у справі № 904/3053/15

за позовом: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ

до: публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» м. Дніпропетровськ

про: стягнення 576 964,60 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 08.06.2015 р. у справі № 904/3053/15 (суддя Дубінін І.Ю.) частково задоволено позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ до публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» м. Дніпропетровськ про стягнення 576 964,60 грн.

Вказаним рішенням припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 470 536,14 грн.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" м.Дніпропетровськ на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ 46 865 грн. 22 коп. пені, 7 824 грн. 48 коп. 3% річних, 51 738 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 11 540 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

22.06.2015 р. на примусове виконання рішення видано наказ. (а.сє. 118)

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

ПАТ «Дніпрогаз» просить змінити оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 46 865,22 грн. шляхом зменшення суми пені до 10 % від заявлених вимог, оскільки вважає рішення незаконним і необґрунтованим в частині стягнення пені через порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідач зазначає, що він здійснив оплату основного боргу у повному обсязі, тобто на момент порушення провадження по справі боргу за договором № 13-117-В від 04.01.2013 р. в розмірі 470 536,14 грн. не існувало.

Скаржник вважає, що висновки суду про те, що клопотання відповідача про відмову в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних за поставлений природний газ не підлягає задоволенню тому, що ПАТ «Дніпрогаз» не надало належних доказів в обґрунтування викладених у клопотанні обставин. суперечить фактичним обставинам справ, оскільки представник ПАТ «Дніпрогаз» в якості доказів зазначених обставин послався на додатки, які були долучені 30.04.2015 р. до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву за вих.. № 294/17/1-02.

Крім того, відповідач зазначає, що в рішенні суду не дано правової оцінки контррозрахунку 3 % річних відповідача та обставинам зазначеним у відзиві на позовну заяву, що свідчить про неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи.

Скаржник звертає увагу суду на те, що ПАТ «Дніпрогаз» має значні збитки від діяльності, які складають більше 125 мільйонів гривень. Суд першої інстанції не взяв до уваги тяжке фінансове становище відповідача, яке на переконання скаржника є підставою для зменшення суми пені, в той час як остання є досить значною порівняно з понесеними позивачем збитками, особливо з урахуванням повного погашення відповідачем боргу до порушення провадження по справі.

Розпорядженням голови суду від 31.08.2015 р. № 715, у зв'язку з перебуванням судді Кощеєва І.М. у відпустці, змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні 01.09.2015 р. оголошено перерву до 08.09.2015 р. до 11 год. 50 хвилн.

В судовому засіданні 08.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерне компанія" (Продавець) та Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" (Покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-117-В від 04.01. 2013 р.

Згідно п. 1.1. договору та додаткової угоди № 10 до договору Продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 - 2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору та додаткової угоди № 10 до договору, продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 336,034 тис. куб. м., у тому числі:

- у 2013 році - 83,753 тис. куб. м.;

- у 2014 році - до 93,281 тис. куб. м.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У відповідності до п. 5.2. договору та додаткової угоди № 9 до договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розділ і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- додаток на додану вартість за ставкою - 20%.

До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 198,70 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 238,44 грн.

До сплати ціна за 1000 куб. м. газу - 6216,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1243,34 грн., всього з ПДВ - 7460,04 грн.

Згідно п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору та додаткової угоди № 10 до договору).

На виконання умов договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 953 704,28 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу, які додаються до позовної заяви (а.с. 57 - 80).

Позивач звернувся до господарського суду з позовом та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий природний газ за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-117-В від 04.01.2013 року у сумі 470 536,14 грн., оскільки зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу відповідач виконав частково, за поставлений газ розрахувався у розмірі 483 168,14 грн., а саме:

- 31 травня 2013 року в розмірі 77 174,62 грн.;

- 06 червня 2014 року в розмірі 405 993,52 грн.

08.06.2015р. позивачем надано до суду інформацію про те, що після пред'явлення позову відповідачем здійснено оплату основного боргу у повному обсязі, що підтверджується довідкою про стан заборгованості ПАТ "Дніпрогаз" № 14/2-100 від 22.05.15р., яка знаходиться в матеріалах справи. (а.с. 104)

Оскільки відповідачем повністю сплачено суму заборгованості після звернення позивача з позовом до суду, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 470 536,14 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 7 824,48 грн. та інфляційні втрати у сумі 51 738,76 грн., згідно розрахунку (а.с. 36 - 44).

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові і не мають характеру штрафних санкцій.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Перевіривши розрахунки позивача колегія суддів вважає, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню інфляційні втрати у сумі 51 738,76, а 3% річних в сумі 7 824 грн. 48 коп.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 7.2. договору, позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 46 865,22 грн., згідно розрахунку (а.с. 36 - 44).

Відповідачем було зроблено контррозрахунок нарахування йому пені та 3 % річних. Скаржник вважає, що пеню слід стягнути в сумі 46 648 грн. 41 коп., оскільки відповідач розрахувався частково за поставлений газ 31.05.2013 р. в розмірі 77 174 грн. 62 коп. і 06.06.2014 р. в розмірі 405 993 грн. 52 коп.

Колегія суддів перевірила контррозрахунок пені і вважає, що він зроблений не вірно, оскільки позивач, нараховуючи пеню, врахував часткову сплату відповідачем заборгованість за поставлений газ 31.05.2013 р. в розмірі 77 174 грн. 62 коп. і 06.06.2014 р. в розмірі 405 993 грн. 52 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим в частині нарахування пені, інфляційних і 3 % річних.

В апеляційній скарзі скаржник просить змінити рішення суду першої інстанції щодо стягнення пені шляхом зменшення пені до 10 % від заявлених вимог.

Колегія суддів відмовляє скаржнику в частині зменшення пені до 10 %, так як, згідно ч. 1, 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, але це не є обов'язок суду, крім цього скаржник не звертався до суду першої інстанції з таким клопотанням.

Згідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тяжке фінснове становище відповідача не є підставою для зменшення пені.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 103-105, ч. 3 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2015 р. у справі № 904/3053/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 14.09.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С.Євстигнеєв

І.О. Вечірко