Ухвала суду № 50482178, 16.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/351/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2575/15Головуючий у 1-й інстанції Заколодяжна О.А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді : Абрамова П.С.

Суддів: Лобова О.А., Акопян В.І.

при секретарі : Фадейкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на заочне рішення Гадяцького районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 березня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», відділення № 2 філії «Полтавське РУ» про стягнення коштів за депозитом

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що між нею та банком 12 грудня 2014 року було укладено договір - заяву про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на один місяць в іноземній валюті з 12.12.2014 року по 12.01.2015 року в сумі 2100 доларів США. Після закінчення строку, незважаючи на звернення позивача, банк депозитні кошти не повернув. Прохав з урахуванням змінених позовних вимог стягнути з відповідача на його користь заборгованість за депозитом 1 899,46 доларів США, що в еквіваленті становить 52 739 грн.

Заочним рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 заборгованість за депозитом в сумі 52 739 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилається на те, що при ухваленні рішення було допущено неправильне, неповне та не всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, рішення постановлено з невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія судів приходить до висновку про її відхилення.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, місцевий суд вірно встановив фактичні обставини, що 12 грудня 2014 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Відділення № 2 Філії «Полтавське РУ» та ОСОБА_2 було укладено договір-заяву № 331832/267682/1-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на один місяць в іноземній валюті з 12.12.2014 року по 12.01.2015 року в сумі 2 100 доларів США.

Сторонами були визначені всі істотні умови договору, зокрема: предмет договору, строк дії договору, обов»язки та відповідальність сторін. Зокрема, строк дії вкладу було встановлено до 12.01.2015 року.

Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення банківського вкладу, сплати відсотків за користування у встановлені строки.

На виконання договору позивач вніс на рахунок банку кошти в розмірі 2100 доларів США..

Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав. Відповідно довідки Філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси і Кредит» від 10.02.2015 року № 31 залишок на рахунку станом на 10.02.2015 року становить 1 899,46 доларів США (а.с. 11).

Курс долара США Національного банку України до гривні на 02.03.2015 року становив 27,763120 грн. за 1 долар США (а.с. 20).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, місцевий суд виходячи з положень вимог ст.ст. 1058, 1060, 525, 526 ЦК України, положень укладеного між сторонами договору, вірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором банківського вкладу - 52 739 грн.

Колегія суддів погоджується з висновкам місцевого суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги, що банк виконав свої умови, повернувши позивачу грошові кошти на його поточний рахунок оскільки відповідачем не забезпечено право позивача на отримання цих коштів.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

П. 5.1 Умов передбачено, що у випадку закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у Договорі -заяві, кошти з Строкового вкладного рахунку повертаються Вкладникові шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дія Договору припиняється.

Строк дії договору встановлено до 12.01.2015 року. ОСОБА_2 звернувся до банку з заявою про повернення вкладу.

Відповідно 12.01.2015 року закінчується і дія укладеного між сторонами договору.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договору банківського вкладу дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання банку перед вкладником за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, встановлений договором банківського вкладу.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх у договір банківського рахунку.

Отже, 13 січня 2015 року між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору банківського рахунка.

Згідно зі ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження (ч. 1 ст. 1071 цього Кодексу).

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунка грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Місцевим судом встановлено , що кошти позивачем не отримано внаслідок їх невидачі банком, а не з інших причин.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Доводи апеляційної скарги про те, що як на момент виникнення спору так і на даний час діють постанови НБУ, якими обмежено порядок видачі грошових коштів, в тому числі й з депозитних (вкладних) рахунків, колегія суддів не бере до уваги, оскільки будь-які розпорядження НБУ, викладені в постановах чи інших процесуальних документах є за своїм характером підзаконними нормативними актами та не можуть суперечити закону або змінювати його зміст. В разі, якщо підзаконні нормативно-правові акти не відповідають нормі Закону, то їх застосування до вирішення спірних правовідносин є недопустимим.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив справу по суті згідно із законом, його висновки щодо незаконністі відмови у видачі грошових коштів позивачу та наявність підстав для їх стягнення в судовому порядку є обґрунтованими.

За таких обставин підстави для змін чи скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - відхилити.

Заочне рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис) П.С. Абрамов

Судді: (підписи) О.А. Лобов

В.І, Акопян

З оригіналом згідно: