Вирок № 50473625, 01.04.2010, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 1-61/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2010 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Височин Ю.В.,

за участю прокурора Рифи Н.В. захисника ОСОБА_1 ОСОБА_2, представників потерпілої ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, 11,05.1990 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, офіційно не працюючого, проживаючого та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду від 15.05.2006 року за ч.3 ст. 185 КК України до 3-х років і 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року за ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 та ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі та звільненого умовно-достроково згідно постанови Прилуцького міського суду Чернігівської області від 21.04.2009 року на невідбуту частину призначеного покарання строком 2 роки 5 місяців 5 днів;

та

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, неодруженого (розлученого), батька неповнолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого ПП "Технологія-плюс" різноробочим, проживаючого та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, -

в с т а н о в и в :

07.07.2009 року, близько 02.00 години ночі, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували поруч з супермаркетом "Сільпо", який розташований по вулиці Київський Шлях 76 в м. Бориспіль Київської області, де разом проводили свій вільний час та вживали спиртні напої. Після чого пройшлися по вул. Київський шлях в м. Борисполі та звернули увагу на транспортні засоби, що були залишені на ніч біля одного з будинків на вказаній вулиці. В цей час у ОСОБА_6 виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою прокататися по місту. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6, вступив в попередню змову з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 запропонувавши останнім спільно незаконно заволодіти транспортним засобом, на що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дали свою згоду. Після цього вони повернулись до супермаркету "Сільпо", де ще раз вжили спільно спиртні напої, та цього ж дня, близько 03.00 години ночі, ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_1, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом прийшли до будинку №89 по вулиці Київський Шлях в м. Бориспіль, поблизу якого знаходились належні громадянам транспортні засоби.

На даній ділянці місцевості ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 помітили припаркований автомобіль ВАЗ 21093, н.з. АА4693ВО, яким, як встановлено органами досудового слідства в подальшому, володіє на праві власності ОСОБА_7, і яким в подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 запропонували ОСОБА_1 незаконно заволодіти, на що ОСОБА_1 також погодився.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та повторно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_6Б та ОСОБА_1, які також перебували в стані алкогольного спяніння, разом з ОСОБА_6 розбили невстановленими предметами скло правої задньої дверці автомобілю ВАЗ 21093, н.з. АА4693ВО, та відчинивши двері проник до салону автомобіля. ОСОБА_1 в цей час знаходився поруч з автомобілем і діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спостерігав за навколишньою обстановкою, з метою попередження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про появу сторонніх осіб та уникнення затримання.

Після цього, ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6, почергово сідали за кермо автомобіля ВАЗ 21093, н.з. АА4693ВО, спершу намагаючись його завести, а потім, зрозумівши, що завести вказаний транспортний засіб у них не вийшло, відштовхали останній до будинку №98 по вулиці Київський Шлях в м. Бориспіль Київської області, тим самим умисно та протиправно, тобто всупереч волі його власника та законного володільця, незаконно заволоділи належним ОСОБА_7 автомобілем ВАЗ 21093, н.з. АА4693ВО, з метою використання його для поїздок по вулицям міста Бориспіль.

Поблизу гаражів біля будинку №98 по вулиці Київський шлях в м. Бориспіль Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_1, шляхом пошкодження замку запалювання та з'єднання дротів запалювання, по черзі, намагались завести двигун вказаного транспортного засобу, але їм цього здійснити не вдалося з незалежних від них причин, а тому вони залишили автомобіль й пішли з місця події.

В результаті незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілій ОСОБА_7 була завдана матеріальна шкода на суму 185 гривень, що визначена у вартості розбитого автомобільного дверного скла та замка запалювання.

Такі дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст. 289 КК України, як заволодіння транспортним засобом, вчиненим повторно та за попередньою змовою групою осіб, а дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України, як заволодіння транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

Під час розгляду даної кримінальної справи потерпілою ОСОБА_7 заявила цивільний позов про стягнення солідарно з підсудних суми завданого матеріального збитку в розмірі 185 грн. та 18000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Згідно постанови суду від 22.03.2010 року матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_6 виділені в окреме провадження, оскільки останній в судові засідання не з'являвся з причин відбування покарання в Ірпінському виправному центрі за вчинений раніше злочин, а його доставка з цих підстав в судові засідання була неможливою, про що свідчили листи начальника центру (а.с. 43, 50, 65).

В судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині визнали повністю, щиро розкаялися у скоєному, цивільний позов ОСОБА_7 визнали в повному обсязі, та надали згоду на проведення судового розгляду в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України, оскільки вони не оспорюють фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному висновку. При цьому судом встановлено, що підсудні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій. Тому заслухавши думку підсудних, захисника ОСОБА_1, прокурора та представника потерпілої й розяснивши їм положення ст. 299 КПК України, про те що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються за виключенням документів, що характеризують особи підсудних, речові докази у справі, судові витрати та матеріали цивільного позову.

Підсудний ОСОБА_5 під час судового розгляду показав, що він приблизно 03.00 години 07.07.2009 року, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, прийшли до одного з багатоповерхових будинків по вул. Київський Шлях, м. Бориспіль. Біля будинку на автостоянці знаходилось кілька автомобілів. До цього вони разом вживали спиртні напої та попередньо побачивши декілька транспортних засобів домовились між собою про заволодіння одним з них для проїзду по м. Бориспіль. Спочатку пропозицію про викрадення автомобілю надав ОСОБА_6, а потім і він, на що інші погодились. Таким чином вони вирішили незаконно заволодіти автомобілем ВАЗ 2109 сірого кольору. ОСОБА_6 сказав ОСОБА_1, щоб останній спостерігав за навколишньою обстановкою на той випадок, якщо хтось з'явиться, а він та ОСОБА_6 намагались відчинити автомобіль. На думку ОСОБА_5 вони для відкриття використовували викрутки, але де вони взялись пояснити не зміг. Після того, як було розбито скло, вони проникли до транспортного засобу та по черзі намагались його завести, але зважаючи на те, що це в них не вийшло, в подальшому домовились відштовхати автомобіль від будинку на безпечну відстань, щоб спокійно його завести. Оскільки в подальшому завести транспортний засіб їм також не надалось можливим, під ранок вони залишити автомобіль та розійшлись по домівках. Вчинення своїх дій та їх значення розумів, визнав також, що вчинив злочин в стані алкогольного спяніння. Цивільний позов потерпілої визнав в повному обсязі, зазначив про намір відшкодувати збитки, однак зважаючи на матеріальне становище здійснити його на даний час не має можливості. Просив також відносно нього обрати покарання не повязане з реальним позбавленням волі, оскільки на його утриманні перебуває непрацездатна та хвора бабуся, яка проживає разом з ним. Іншої допомоги окрім нього у неї немає.

Підсудний ОСОБА_1 підтвердив покази ОСОБА_5 в частині обставин незаконного заволодіння транспортним засобом, та те, що такі дії вчинені ним ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в стані алкогольного спяніння та за попередньою змовою. Показав, що також приймав участь у заволодінні автомобіля потерпілої шляхом спостерігання за навколишньою обстановкою з метою виявлення сторонніх осіб та особистою присутністю в транспортному засобі з метою його заведення та відштовхування на безпечну відстань. Підтвердив те, що з метою заволодіння автомобілем ними було пошкодження заднє дверне скло та замок запалення. Крім того, зазначив, що суму матеріальної шкоди він відшкодував шляхом здійснення грошового переказу на суму 185 грн. на ім'я про що надав суду квитанцію. Суму моральної шкоди визнав в повному обсязі, щиро розкаявся просив врахувати те, що вчинив злочин вперше, працює та має неповнолітнього сина, відносно якого не позбавлений батьківських прав.

Незначні відхилення від показів підсудних на досудовому слідстві суд не вважає такими, які тягнуть за собою здійснення розгляду справи в повному обсязі, оскільки підсудні визнали обставини, які дають підстави для кваліфікації їхніх дій за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Враховуючи покази підсудних, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в інкримінованому органами досудового слідства злочині доведена повністю, а їхні дії за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфіковані правильно, оскільки ОСОБА_5 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом повторно, оскільки був раніше судимим під час умовно-дострокового звільнення за вчинений попередній злочин, та за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_1 вчинив те саме незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.

Щодо повторності злочину, то ОСОБА_5 вчинив злочин, маючи непогашену судимість за вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки новий злочин вчинено ОСОБА_5 під час умовно-достроково звільнення з місць позбавлення волі, невідбута частина покарання за які становить 2 роки 5 місяців 5 днів. Згідно постанови Прилуцького міського суду Чернігівської області від 21.04.2009 року ОСОБА_5 звільнено від невідбутої частини призначеного покарання умовно-достроково.

Призначаючи покарання підсудним судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, обставини його вчинення, дані про особи підсудних та обставини, що помякшують та обтяжують покарання, у звязку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Визнання вини підсудними, їх щире каяття у скоєному, активне сприяння ними розкриттю злочину, суд визнає обставинами, які помякшують їх відповідальність. Крім того, в якості помякшуючої відповідальність ОСОБА_1 обставини суд визнає також і з'явлення з повинною (а.с. 31-32, том 1).

Обставин, що обтяжують відповідальність підсудних по справі є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Санкцією ч.2 ст. 289 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна чи без такої.

Підсудні у обліків у лікаря нарколога та психіатра не перебувають.

Судом при призначенні покарання ОСОБА_1 враховує окрім обставин, які помякшують та обтяжують його відповідальність також те, що він характеризується за місцем проживання позитивно, є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, злочин вчинено ним вперше, працює та отримує постійний дохід, здійснив повне відшкодування матеріальної шкоди шляхом перерахування на ім'я ОСОБА_7 185 грн. поштовим переказом.

З цих підстав у суду достатні підстави для застосування до ОСОБА_1 вимог ст. 69 КК України та призначення йому покарання нижче від найнижчої межі у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Також, зважаючи на вказане вище, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. Іспитовий строк останньому слід встановити терміном 2 роки.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім для виправлення підсудного ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_5, враховано, що останній за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, немає постійного доходу, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі відбував покарання у місцях позбавлення волі та вчинив злочин в стані алкогольного спяніння.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує викладені вище обставини, і приходить до висновку про те, що виправлення останнього без застосування реального покарання у виді позбавлення волі є неможливим.

З цих підстав суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 81, ст. 71 КК України, до призначеного покарання слід приєднати частину невідбутого ОСОБА_5 покарання за вироком Оболонського суду м. Києва від 12.12.2006 року у виді 2 років 5 місяців 5 днів позбавлення волі у зв'язку з умовно-достроковим звільненням, оскільки під час невібутої частини кримінального покарання, підсудний вчинив новий злочин. З цих підстав суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Розв'язуючи заявлений ОСОБА_7 цивільний позов суд виходить з вимог ст.ст. 28 та 328 КПК України і, у цьому зв'язку, вважає доведеними вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, повязаної з неможливістю використання транспортного засобу потерпілою, яка є інвалідом, і не мала змоги нормально пересуватись за час перебування транспортного засобу в Бориспільському МВ ГУ МВС України в Київській області, як речового доказу. Крім того, вказані вимоги визнані підсудними в судовому засіданні. З цього приводу суд враховує, що підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 повинні нести солідарну відповідальність за збитки та шкоду завдані вчиненим ними злочином.

З цих підстав у суду є всі підстави для стягнення заявленої ОСОБА_7 моральної шкоди. Суд враховує, що при розгляді справи в суді ОСОБА_6, до виділення матеріалів відносно нього в окреме провадження визнавав свою вину та заявлений цивільний позов в повному обсязі також.

Сума матеріальних збитків відшкодуванню не підлягає, оскільки підсудний ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи перерахував 185 грн. матеріальної шкоди на ім'я ОСОБА_7 шляхом грошового переказу, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 57, том 2). З цього приводу суд приходить до висновку, що розмір завданої матеріальної шкоди відшкодований.

З викладених вище підстав цивільний позов потерпілої підлягає частковому задоволенню за вирахування суми матеріального збитку, який на момент завершення розгляду кримінальної справи є відшкодованим.

Згідно матеріалів кримінальної справи арешт на майно підсудних не накладався.

Відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

При вирішенні питання про речові докази, суд враховує вимоги КПК України, а тому транспортний засіб ВАЗ 21093, н.з. АА4693ВО, слід залишити у володінні власника ОСОБА_7 (а.с. 93, том 1, а.с. 19, том 2).

На досудовому слідстві проводилась дактилоскопічна експертиза, вартість якої в розмірі 486 грн. 77 коп. є судовими витратами, які підлягають стягненню з підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 солідарно (а.с. 60-71).

Керуючись ст.ст. 28, 322, 323, 324, 328 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому за цією статтею із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України, наступних обовязків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично зявлятися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на органи виконання покарань за місцем проживання засудженого.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити без зміни підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 81 та ч. 2 ст. 71 КК України приєднати до призначеного ОСОБА_5 покарання невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року строком 2 роки 5 місяців 5 днів шляхом частково приєднання, і остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (пяти) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_5 взяти під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання та взяття під варту.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою і до вступу вироку в законну силу утримувати останнього в Чернігівському слідчому ізоляторі №31.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1), ОСОБА_1 (с. Старе Бориспільського району Київської області по вул. Молодіжній, 36) на користь ОСОБА_7 18000 (вісімнадцять тисяч) грн.. на відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.

Речовий доказ: транспортний засіб: ВАЗ-2109, н.з. АА4693ВО, випуску 1998 року, колір сірий, номер кузова ХТА210930W2398972, який належить ОСОБА_7, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_8, 7 в м. Києві, - переданий під розписку потерпілій, - залишити у володінні ОСОБА_7.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1), ОСОБА_1 (с. Старе Бориспільського району Київської області по вул. Молодіжній, 36) на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (м. Київ, вул. Воздвиженська, 2) судові витрати щодо вартості проведеної дактилоскопічної експертизи в розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 77 коп. (Одержувач: НДЕКЦ МВС України, код ЗКПО: 25574713, р/р 35222002000460, банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 821018).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 15 діб через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції.

Суддя С.М.Вознюк