Рішення № 504714, 13.06.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2006

Справа №2-24/6516-2006

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “УТФК-ЛТД”, (95051, м. Сімферополь, вул. Калініна, 6).

До відповідача – Фермерського господарства “Калина”, Красногвардійський район, (Красногвардійський район, с. Удачне, вул. Гагаріна, 17).

Про стягнення 66950 грн.

Суддя Колосова Г.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Мальберг В.І. – юрисконсульт, довіреність № 3 від 01.01.2006р.

Від відповідача - Бабіч Л.Й. – представник, довіреність від 15.05.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 66950 грн., у тому числі 65000 заборгованості, оскільки відповідач не виконав зобов`язання з поставки сільгосппродукції, а також 1950 грн. неустойки.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути 65000 грн. боргу, 14125,04 грн. індексу інфляції та 1950 грн. – 3% річних за період з 01.03.2004р. по 31.12.2004р. (а.с. 32).

Вдруге уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути 65000 грн. боргу, 14125,04 грн. індексу інфляції та 3575 грн. – 3% річних.

У судовому засіданні 30.05.2006р. оголошувалась перерва.

Судове засідання продовжене 13.06.2006р.

Позивач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги не визнає за мотивами, які викладені у ньому.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжними дорученнями № 16 та № 17 від 27.02.2004р. перерахував відповідачу 30000 грн. та 35000 грн. відповідно, усього 65000 грн.(а.с. 19,20).

Факт перерахування грошових коштів підтверджений також банківськими виписками, та не заперечується відповідачем (а.с. 18).

Згідно з призначеннями платежу, вказані кошти були перераховані “на закупку сельскохозяйственной продукции согл. сч. б/н от 27.02.2004г.”

Як пояснив позивач у судовому засіданні, та як вказано у позовній заяві, 20.02.2004р. між ним та відповідачем був укладений усний договір про поставку сільськогосподарської продукції.

Відповідач у судовому засіданні та відзиві на позов пояснив, що договір контрактації сільськогосподарської продукції або договір поставки такої продукції між позивачем та відповідачем ні усно, ні письмово не укладався.

Згідно з поясненнями відповідача, існувала усна домовленість про сумісну діяльність позивача та відповідача на вирощування та переробку сільськогосподарської продукції, яка передбачала перерахування позивачем грошових коштів для ведення спільної діяльності та наступну передачу на протязі 3 років вирощеної продукції позивачу для переробки.

Також вказана домовленість передбачала відшкодування учасниками спільної діяльності своїх витрат за кінцевим результатом.

Вказані доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав докази досягнення сторонами вказаної домовленості за тими умовами, на які він посилається.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач не виконав умови договору та не поставив сільськогосподарську продукцію, а також не повернув грошові кошти у сумі 65000 грн. на підставі ст. 526, п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Уточнивши позовні вимоги у судовому засіданні 11.04.2006р., позивач просить стягнути збитки у розмірі 65000 грн. основного боргу, що виникли через невиконання договірних зобов`язань відповідачем (а.с. 32).

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що позивач не надав до суду рахунок, у відповідності до якого була здійснена сплата 65000 грн., хоча у рахунку має бути відображено призначення платежу.

У матеріалах справи є належні докази перерахування грошових коштів позивачем із зазначенням призначення платежу - “на закупку сельскохозяйственной продукции согл. сч. б/н от 27.02.2004г.”

Факт перерахування грошових коштів саме цими платіжними документами відповідачем не заперечується.

Тому суд дійшов висновку про те, що між сторонами укладений разовий правочин про закупку сільськогосподарської продукції, строк виконання якого сторонами не обумовлений.

Посилання відповідача у відзиві на позов, що у 2004 році представникам позивача було передано сільськогосподарської продукції на суму 30000 грн. у відповідності з існуючою усною домовленістю, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суду не надано жодного доказу, який би підтвердив даний факт.

Позивачем до матеріалів справи залучена претензія № 18 від 29.08.2005р., яка була вручена відповідачу 31.08.2005р. згідно відмітці на поштовому повідомленні (а.с. 16).

У вказаній претензії позивачем зазначено, що відповідачем до цього часу не виконані умови щодо поставки сільськогосподарської продукції, тому позивач просить повернути суму 65000 грн. на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання претензії.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки відповідачем не була поставлена сільськогосподарська продукція на протязі 1,5 років з моменту перерахування грошових коштів, позивач відмовився від отримання цієї продукції та заявив вимогу щодо повернення грошових коштів у сумі 65000 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 65000 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути 1950 грн. неустойки.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути 14125,04 грн. індексу інфляції та 1950 грн. – 3% річних за період з 01.03.2004р. по 31.12.2004р. (а.с. 32).

Вдруге уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути 14125,04 грн. індексу інфляції та 3575 грн. – 3% річних (а.с. 40).

Як вбачається з розрахунку, позивач розрахував індекс інфляції за період з березня 2004р. по грудень 2005р. (а.с. 41).

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

З урахуванням моменту пред`явлення вимоги щодо повернення грошових коштів, індекс інфляції підлягає стягненню за період з вересня 2005р. по грудень 2005р. у розмірі 2237,25 грн.

У частині стягнення 11887,79 грн. індексу інфляції вимоги позивача задоволенню не підлягають, у позові відмовлено.

Відповідно до розрахунку, який наданий до повторного уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути 3575 грн. 3% річних за 10 місяців 2004р. та за 12 місяців 2005р. (а.с. 42).

Таким чином, з урахуванням ст. 530 ЦК України, вимоги позивача щодо стягнення 3575 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, у розмірі 614,38 грн. за період з 08.09.2005р. по 31.12.2005р.

У частині стягнення 2960,62 грн. - 3% річних у позові відмовлено.

Оскільки при пред`явленні позовної заяви позивачем сплачено 671,7 грн. державного мита, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню саме ця сума державного мита, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в порядку ст.49 ГПК України.

Держмито у розмірі 6,82 грн. підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету України.

У судовому засіданні оголошені вступна і резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності зі ст.84 ГПК України і підписане 29 червня 2006 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства “Калина” (Красногвардійський район, с. Удачне, вул. Гагаріна, 17, р/р 260093019 в Красногвардійському відділі №4567 ВАТ Ощадбанк смт. Красногвардійське) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УТФК-ЛТД”, (95051, м. Сімферополь, вул. Калініна, 6, р/р 26009120213001 в МКБ КРД МФО 384685) 65000 грн. заборгованості, 2237,25 грн. індексу інфляції, 614,38 грн. 3% річних, 671,70 грн. держмита, 118 грн. ИТО.

Стягнути з Фермерського господарства “Калина” (Красногвардійський район, с. Удачне, вул. Гагаріна, 17, р/р 260093019 в Красногвардійському відділі №4567 ВАТ Ощадбанк смт. Красногвардійське) у доход Державного бюджету України (на р/р 31118095600002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, 22090200, ЗКПО 22301854) 6,82 грн. держмита.

В іншій частині у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.