Рішення № 50470474, 07.09.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2015 Справа № 920/1054/15Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1054/15

за позовом - Спільного Українсько-Російського підприємства «Технополіс» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Ювілейна», м. Суми,

про стягнення 391450,32 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сінько О.А. за довіреністю № 60 від 04.09.2015 року,

від відповідача - Лазебнік О.Ю. за довіреністю б/п від 17.03.2014 року.

В судовому засіданні, розпочатому 27.07.2015 року об 11 год. 20 хв., відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерва до 11 год. 50 хв. 07.09.2015 року.

Суть спору: відповідно до поданого позову, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) № 1483 від 29.12.2009 року, укладеного між сторонами у справі, на загальну суму 391450,32 грн., в тому числі 311978,86 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 70559,66 грн. пені, 8911,80 грн. штрафу; а також просить суд покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідач у відзиві на позов б/н від 27.07.2015 року проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивачем не були надані відповідачеві рахунки-фактури за відповідні періоди, а тому нарахування штрафу та пені за прострочення платежу відповідач вважає безпідставним.

Представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких він зазначає, що в кожному підписаному представником відповідача акті приймання-передачі природного газу вказано, що рахунок-фактура додається.

Крім того представником позивача надано суду для долучення до матеріалів даної справи копії відповідних рахунків-фактур та копію протоколу засновників від 14.05.1999 року, відповідно до якого надано дозвіл заступнику директора Шевченко О.С. підписувати фінансові документи СУРП «Технополіс» в формі ТОВ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2009 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) № 1483 (далі - договір), відповідно до якого позивач продає, а відповідач оплачує поставлені обсяги природного газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

В поданому до суду позові позивач зазначає, що пунктом 5.1 договоу визначено,що ціна 1000 куб.м. газу на день укладення договору складає 2020,25, крім того ПДВ 404,05 грн.; в листопаді 2014 року вартість 1000 куб.м. газу, враховуючи ПДВ склала 6222,00 грн., а починаючи з грудня 2014 року вартість склала 7198,00 грн., що включає в себе вартість спожитого газу згідно постанов НКРЕ № 4261 від 28.11.2014 року та № 223 від 31.10.2014 року, збір до спеціального державного фонду у вигляді цільової надбавки (2%) та вартість постачання газу відповідно до укладених додаткових угод. Про зміни до ціни договору сторонами укладені відповідні додаткові угоди, копії яких долучено до матеріалів даної справи.

Пунктом 5.5 договору визначено, що ціна договору є динамічною і може змінюватися у випадках зміни комерційної закупівельної ціни, прийняття нормативного акту про зміну ціни компетентними державними органами України. Зміна ціни на газ по договору оформлюється сторонами відповідним договором.

Відповідно до умов пункту 6.1 зазначеного договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем (відповідачем) виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перша оплата в розмірі 50 % від вартості планового місячного обсягу природного газу проводиться у триденний термін після пред'явлення рахунку позивачем;

- наступні 50 % до 15 числа місяця поставки газу.

Пунктом 6.2 договору визначено, що остаточна оплата за газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку, виставленого позивачем.

Згідно пункту 3.2 договору, документальним підтвердженням постачання газу є акт приймання-передачі газу, складений у відповідності до вимог пункту 4.1 договору, відповідно до якого технічний прийом-передача газу здійснюється на замірних вузлах та контрольно-вимірювальних приладах відповідача та оформлюється актом, підписаним відповідачем та газорозподільною організацією, один екземпляр якого передається позивачеві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень вищевказаного договору купівлі-продажу природного газу № 1483 від 29.12.2009 року позивач за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року передав, а відповідач отримав 65,031 тис. куб. газу на загальну суму 455179,44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року, від 31.12.2014 року, від 31.01.2015 року та від 28.02.2015 року. Проте, як зазначає позивач, відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, частково сплативши вартість отриманого природного газу в розмірі 120000,00 грн., в зв'язку з чим, у відповідача станом на 22.06.2015 року виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 311978,86 грн.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини першої статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт отримання відповідачем природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 1483 від 29.12.2009 року повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року, від 31.12.2014 року, від 31.01.2015 року та від 28.02.2015 року; рахунками-фактури: № СФ-0000600 від 30.11.2014 року, № СФ-0000005 від 31.01.2015 року, № СФ-0000149 від 28.02.2015 року та № СФ-0000661 від 29.12.2014 року, а також реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу з листопада 2014 року по січень 2015 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого природного газу відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 311978,86 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Зокрема, пунктом 6.4 договору передбачено, що в разі неоплати відповідачем заявленого природного газу у зазначений термін, відповідач сплачує штраф в розмірі 2,2 % від вартості спожитого об'єму газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі затримки, несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строк до 5 числа місяця наступного за місяцем постачання, - відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума пені, яку належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 70559,66 грн., яка нарахована позивачем за період з 05.12.2014 року по 05.07.2015 року та сума штрафу складає 8911,80 грн.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічні приписи містяться у статті 230 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого природного газу, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 70559,66 грн. за період з 05.12.2014 року по 05.07.2015 року та штрафу в розмірі 8911,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 цього ж Кодексу визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заперечення відповідача фактів отримання від позивача рахунків-фактур є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у кожному підписаному відповідачем акті приймання-передачі природного газу вказано, що рахунок-фактура додається, тобто позивачем доведено належними доказами факт отримання відповідачем разом з актами приймання-передачі природного газу рахунків-фактур.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за переданий природний газ в розмірі 311978,86 грн., пені в розмірі 70559,66 грн. та штрафу в розмірі 8911,80 грн.

Відповідно до вимог статі 49 названого Кодексу, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Ювілейна» (40004, м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 9, ідентифікаційний код 36066836) на користь Спільного Українсько-Російського підприємства «Технополіс» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 15, ідентифікаційний код 21115144) борг в розмірі 311978,86 грн., пеню в розмірі 70559,66 грн., штраф в розмірі 8911,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7829,01 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.09.2015 року.

Суддя П.І. Левченко