Рішення № 50468143, 26.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.12 Справа№ 5015/4380/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», м.Миколаїв Львівської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів №1», м.Львів,

про стягнення заборгованості у сумі 69 879,00 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник (дов. №06531 від 02.11.2012р., діє до 31.12.2013р.);

від відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт (дов.№601 від 11.12.2012р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Миколаївцемент» подано позов до Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів №1» про

стягнення заборгованості у сумі 69 879,00 грн.

Ухвалою суду від 19.10.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 20.11.2012р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду. Ухвалою суду від 18.12.2012р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів. У судовому засіданні 18.12.2012р. оголошено перерву до 26.12.2012р.

У судовому засіданні 26.12.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням здійснених відповідачем оплат заборгованості з моменту звернення до суду, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 39 879,00 грн. (в т.ч. 34 210,85 грн. суму основного боргу, 4 723,46 грн. пені, 944,69 грн. 3% річних за користування чужими коштами) та судовий збір.

У судовому засіданні 26.12.2012р. представник відповідача позовні вимоги визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за винятком оплаченої відповідачем заборгованості у сумі 30000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

01.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Миколаївцемент» (продавець, позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством «Львівський завод залізобетонних виробів №1» (покупець, відповідач по справі) було укладено договір №КК12-63 на поставку цементу.

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Термін дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 договору, та закінчується 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.п.10.1-10.3 договору).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити цемент (надалі іменується товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов даного договору та додаткових угод чи специфікацій, які є невідємною частиною даного договору.

Згідно п.1.2 договору вантажоодержувачем за даним договором є вказана покупцем особа, на адресу якої потрібно відвантажити товар. Покупець зобовязаний вказати у замовленні на поставку товару (заявці), зокрема, повну назву вантажоодержувача, його реквізити, необхідні для відвантаження. Покупець несе всю відповідальність за правильність вказаних реквізитів вантажоодержувача. У разі поставки товару вантажоодержувачу, вказаному у заявці покупця, зобовязання з поставки товару за даним договором вважається повністю виконане продавцем та підлягає оплаті покупцем.

Ціна на товар формується на основі базової ціни з урахуванням знижки. Базова ціна встановлюється продавцем. Покупцю надається знижка від базової ціни на умовах відповідно до укладених додатків до даного договору. Ціна не включає в собі транспортні та інші витрати, повязані з доставкою. (п.п.4.1-4.4 договору).

Відповідно до п.5.1 договору загальна сума відтермінування платежу, на яку проводиться поставка товару покупцю продавцем, надається у розмірі 100 000,00 грн., з терміном оплати до 30 календарних днів з дня поставки товару.

Розрахунки здійснюються у національній валюті України гривні. На перше число кожного календарного місяця сторони складають акт звірки стану розрахунків та погоджують порядок погашення заборгованості. У випадку виникнення розбіжностей між сторонами щодо стану розрахунків сторони підписують акт звірки і протокол розбіжностей протягом 5 (пяти) робочих днів з дня виникнення розбіжностей. У випадку невиконання умов розрахунків згідно з умовами даного договору та\або додатку до даного договору продавець має право зупинити відвантаження (поставку) товару до

виконання покупцем свої зобовязань (п.п.5.2-5.5 договору).

На виконання своїх зобовязань за договором, позивач передав, а відповідач прийняв продукцію, що підтверджується видатковою накладною №12002741 від 20.03.2012р. на суму 65 357,98 грн., яка була скріплена печатками та підписана сторонами без жодних застережень.

Станом на день відвантаження товару у позивача існувала кредиторська заборгованість перед відповідачем у сумі 1 147,13 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків №53. Таким чином, станом на день подання позову основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 64 210,85 грн.

Відповідач обовязку по оплаті поставленого товару не виконав, а тому позивач направляв на його адресу претензію №06244 від 28.08.2012р. з вимогою розглянути її та виконати свої зобовязання щодо перерахування коштів в сумі 64 210,85 грн. протягом семи календарних днів з дня отримання цієї претензії. Проте, така претензія позивача залишена без реагування.

Під час розгляду справи судом відповідачем було здійснено оплату заборгованості на загальну суму 30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №485 від 05.12.2012р., №495 від 11.12.2012р. та №500 від 19.12.2012р. (наявні в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день розгляду справи основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 34 210,85 грн.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобовязання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував три відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 944,69 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Відповідно до п.7.2 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно умов даного договору, покупець зобовязаний сплатити продавцю, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.

Згідно з вимогами ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 10.01.2002р. та п.7.2 договору позивач нарахував відповідачу 4723,46 грн. пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Доказів погашення решти заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару, що, зокрема, вбачається з видаткової накладної, підписаної сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище та враховуючи те, що представником відповідача було подано належні докази часткової оплати відповідачем заборгованості, і це не заперечував представник позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо сплаченої у процесу розгляду справи суми боргу у розмірі 30 000,00 грн., то суд на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі у цій частині, оскільки відсутній предмет спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, але не менше мінімального розміру судового збору, встановленого законом, тобто у сумі 1 609,50 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір судового збору за заявленими позивачем позовними вимогами становить 1609,50 грн. Натомість позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1610,00 грн., а тому зайво сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 0,50 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193, ч.2 ст.218, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 520, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів №1» (м.Львів, вул. Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01267024) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» (Львівська область, м.Миколаїв, вул.Стрийське шоссе, буд.1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00293025) 34 210,85 грн. - суму основного боргу, 4 723,46 грн. - пеню, 944,69 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та 1 609,50 грн. - сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі у частині стягнення з відповідача на користь позивача 30000,00 грн. суми основного боргу.

4. Повернути позивачу сплачений судовий збір у сумі 0,50 грн.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 26.12.2012р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 27.12.2012р.

Суддя Яворський Б.І.