Рішення № 50467296, 09.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.15 Справа№ 914/2432/15

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення», м. Львів

про стягнення 30 668 грн. 60 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м.Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення», м. Львів про стягнення 30 668 грн. 60 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.07.2015р. призначив розгляд справи на 01.09.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем відповідно до транспортних замовлень було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом загальною вартістю 24991грн. 07 коп. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати виконав частково, станом на дату подання позову заборгованість становить 19 000 грн. 00 коп. За порушення строків сплати вартості послуг, відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 838 грн. 60 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 830 грн. 00коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 30668грн. 60 коп. боргу та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 20.07.2015 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

24 вересня 2013 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення» (експедитор) було укладено договір №VN240913 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування.

Цей договір регулює взаємини сторін при виконанні перевізником (позивачем) доручень експедитора (відповідача) по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору вартість транспортних послуг вказується в транспортному замовленні.

Відповідно до транспортного замовлення №VN120913 від 24.09.2013 р. позивач зобов’язувався здійснити перевезення вантажу по маршруту Польща – Україна.

Вартість перевезення згідно транспортного замовлення №VN120913 від 24.09.2013 р. становила 2 300 євро по курсу НБУ на день розвантаження автомобіля.

Позивач умови перевезення, зазначені в заявці та договорі, виконав повністю, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт №616 від 04.10.2013 р. на загальну суму 24 991 грн. 07 коп. Послуги були надані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаному документі та скріпленням їх печаткою.

Умовами транспортного замовлення №VN120913 від 24.09.2013 р. передбачено, що оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником протягом п’ятнадцяти банківських днів по отриманню поштою оригіналів документів (оригіналу рахунку за виконані транспортні послуги, оригінал CMR, актів виконаних робіт).

Відповідач оплатив послуги частково в сумі 5 991 грн. 07 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг на дату розгляду справи в суді не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 000 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 16 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р., платежі, передбачені вантажною накладною, та всі інші витрати залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу.

Статтею 104 Статуту автомобільного транспорту Української УРСР передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації.

Позивачем надсилалися відповідачу рахунки на оплату послуг, загальна вартість яких становила 24 991 грн. 07 коп., а також товарно-транспортна накладна (CMR) та акти виконаних робіт (послуг), проте, останнім оплату здійснено частково.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, а також беручи до уваги прострочення відповідача, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 838 грн. 60 коп. та інфляційні втрати в розмірі 10 830 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 19000грн. 00 коп. основного боргу, 838 грн. 60 коп. 3% річних, 10 830 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні автомобільні перевезення», м. Львів, вул. Збаразька, 4 (ідентифікаційний код 38582760) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м. Львів, вул. Пасічна, 127 (ідентифікаційний код 01268489) 19000грн. 00 коп. основного боргу, 838 грн. 60 коп. 3% річних, 10 830 грн. 00коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 09.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.09.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.