Рішення № 50461209, 07.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/16128/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор»доАграрного фондупростягнення 130531 грн. 68 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Прусакова О.М. - представник за довіреністю б/н від 09.02.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.06.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» з вимогами до Аграрного фонду про стягнення 130531 грн. 68 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору складського зберігання зерна № 223/11 від 19.05.2011 не сплатив грошові кошти за надані позивач послуги із складського зберігання зерна за період з серпня 2014 року по березень 2015 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 130531 грн. 68 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16128/15 та справу призначено до розгляду на 20.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.09.2015.

У судовому засіданні 07.09.2015 представник позивача подав письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2015 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034889272.

У судовому засіданні 07.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна № 223/11, відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Відповідно до п. 3.1.5 Договору, зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва зерновий склад здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, знищення, нестачі, пошкодження та втрат за дорученням і за рахунок коштів поклажодавця.

Згідно з п. 3.1.6 Договору, зерновий склад зобов'язується зберігати зерно протягом строку, визначеного в Договорі.

Відповідно до п. 3.3.2 Договору, поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку, визначеному підпунктом 3.1.4 цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки відшкодування витрат, по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Відшкодування витрат по зберіганню складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що розмір відшкодування витрат (разом з ПДВ) за зберігання зерновим складом зерна (за 1 тонну за 30 календарних днів) становить 17,50 грн.

Відповідно до п. 4.4 Договору, поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

Відповідно до п. 7.1 Договору, строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно, придбане за кошти державного бюджету, до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення (п. 7.3 Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором складського зберігання.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статтею 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» було прийнято на зберігання від Аграрного фонду зерно, що підтверджується наявними в матеріалах справи складськими квитанціями № 90 від 20.07.2011 (про прийняття на зберігання пшениці 3 класу групи А, урожаю 2010 року, вагою 436 кг), № 6 від 30.08.2012 (про прийняття на зберігання жита 3 класу, урожаю 2012 року, вагою 700000 кг) та № 655 від 02.12.2011 (про прийняття на зберігання жита 3 класу, урожаю 2011 року, вагою 231933 кг).

Відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Судом встановлено, що за період з серпня 2014 року по березень 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» були надані відповідачу послуги зі складського зберігання зерна у загальному розмірі 130531 грн. 68 коп. (виходячи із ваги зерна, яке зберігається за вказаними складськими квитанціями, та тарифу зберігання - 17,50 грн за 30 календарних днів, який визначено п. 4.3 Договору), у зв'язку з чим позивачем були складені розрахунки обсягів коштів за зберігання та акти виконаних робіт до Договору складського зберігання зерна № 223/11 від 19.05.2011 за період з серпня 2014 року по березень 2015 року (належним чином засвідчені копії розрахунків та актів долучено позивачем до позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

З огляду на те, що умовами Договору складського зберігання зерна № 223/11 від 19.05.2011 сторони не визначили строки оплати відповідачем наданих позивачем послуг зі зберігання, 28.04.2015 позивач направив відповідачу вимогу про оплату послуг за договором складського зберігання вих. № 16 від 28.04.2015 (копія опису вкладення у цінний лист, який підтверджує фактичне направлення вимоги, долучений представником позивача до матеріалів справи у судовому засіданні 07.09.2015) разом із розрахунками обсягів коштів за зберігання та актами виконаних робіт до Договору складського зберігання зерна № 223/11 від 19.05.2011 за період з серпня 2014 року по березень 2015 року на загальну суму 130531 грн. 68 коп. (додатки до вимоги) та просив відповідача протягом семи днів з дня отримання вимоги сплатити грошові кошти у розмірі 130531 грн. 68 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист та поштової квитанції (у судовому засіданні 07.09.2015), з яких вбачається, що 28.04.2015 позивач направив відповідачу вимогу про оплату послуг за договором складського зберігання вих № 16 від 28.04.2015 разом із розрахунками обсягів коштів за зберігання та актами виконаних робіт до Договору складського зберігання зерна № 223/11 від 19.05.2011 за період з серпня 2014 року по березень 2015 року на загальну суму 130531 грн. 68 коп.

Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень) за ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення 3601404322499 вбачається, що вказане поштове відправлення було вручене представнику відповідача за довіреністю 06.05.2015 (витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» долучений судом до матеріалів справи 07.09.2015).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (20.06.2015) строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг із складського зберігання зерна є таким, що настав.

При цьому, у позовній заяві позивач пояснив, що відповідач не повернув позивачу підписані акти виконаних робіт за період з серпня 2014 року по березень 2015 року та не сплатив суму боргу у загальному розмірі 130531 грн. 68 коп.

Втім, суд зазначає, що непідписання відповідачем актів виконаних робіт не впливає на настання строку оплати, оскільки обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги зі складського зберігання зерна виникає незалежно від факту підписання ним акту, а у зв'язку з фактом надання вказаних послуг позивачем, а строк оплати - у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При цьому, доказів повернення зерна зі зберігання позивачем суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що протягом серпня 2014 року - березня 2015 року позивач надавав відповідачу послуги із складського зберігання зерна, та відповідач зобов'язаний їх оплатити.

Крім того, у судовому засіданні 07.09.2015 представник позивача долучив до матеріалів справи лист відповідача вих № 40-07/713 від 21.07.2015, в якому відповідач зауважив, що після набрання чинності Законом України «Про здійснення державних закупівель» відповідач не має правової можливості розрахуватися по зобов'язанням в загальному порядку, оскільки, зокрема, відсутній правовий механізм врегулювання питання взаєморозрахунку за договорами, які були укладені до 20.04.2014, та підставою для проведення сплати може бути лише рішення суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та обсяг заборгованості Аграрного фонду за Договором складського зберігання зерна № 223/11 від 19.05.2011 за період з серпня 2014 року по березень 2015 року у загальному розмірі 130531 грн. 68 коп. підтверджуються наявними матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 130531 грн. 68 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» до Аграрного фонду про стягнення 130531 грн. 68 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (36029, Полтавська обл., м. Полтава, площа Павленківська, буд. 24; ідентифікаційний код: 31834605) грошові кошти у розмірі 130531 (сто тридцять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 2610 (дві тисячі шістсот десять) грн. 63 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.09.2015

Суддя І.М. Отрош