Рішення № 50460480, 09.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015

Справа №910/19365/15

За позовом Приватного підприємства «Транс Логістик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР»

про стягнення 9 499,03 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного підприємства «Транс Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР» про стягнення 9 499,03 грн. (з яких: 4 900,00 грн. – борг; 140,66 грн. – три відсотки річних; 2 746,59 грн. – інфляційні втрати, 1 711,78 грн. – пеня), у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/19365/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2015 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 08.09.2015 р. від позивача надійшли документи у справі та заява про розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів. Суд залучив дані документи та заяву до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 09.09.2015 р. не з’явилися. Відповідач вимог ухвали суду від 29.07.2015 р. не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 09.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР» (надалі – замовник) та Приватним підприємством «Транс Логістик» (надалі - виконавець) був укладений договір про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р. (надалі – договір), згідно з умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги замовнику з транспортного обслуговування – перевезення вантажів та/або організація перевезення вантажів автотранспортом на території України, а замовник зобов’язаний приймати та оплачувати належним чином надані послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.6. договору, товаросупровідна документація передається водію виконавця після завантаження автотранспорту виключно на вантаж, який був завантажений в даний автотранспорт.

Розділом 4 договору визначені обов’язки сторін за даним договором.

У відповідності до п. 5.1. договору, оплата послуг виконавця за даним договором здійснюється замовником в безготівковій формі в національній валюті України на підставі акту здачі-приймання наданих послуг,підписаного сторонами. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений в даному договорі.

Пунктом 5.2. договору визначено, що вартість послуг визначається на підставі тарифів, зазначених у додатку № 2 доданого договору, якщо інший тариф не зазначено в заявці.

Замовник зобов’язується оплатити послуги виконавця на протязі 14 банківських днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг обома сторонами,крім випадку, передбаченого п. 5.5. даного договору (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору, після надання послуг виконавець передає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг в двох примірниках, підписаний уповноваженою особою виконавця та скріплений печаткою виконавцю. Замовник протягом трьох днів з моменту отримання акту здачі-приймання зобов’язаний підписати обидва примірники акту, та один примірник повернути виконавцю або направити виконавцю письмову мотивовану відмову від його підписання.

За умовами п. 5.5. договору, якщо замовник не поверне виконавцю підписаний ним примірник акта здачі-приймання наданих послуг, або не направить мотивовану відмову від його підписання протягом установленого п. 5.4. даного договору строку, вважається, що послуги надані виконавцем належним чином. В такому випадку доказом належного надання послуг виконавцем є товарно-транспортна накладна, підписана та скріплена печатками замовника, виконавця та вантажоотримувача. Замовник зобов’язаний оплатити надані виконавцем послуги протягом 14 банківських днів після закінчення строку, зазначеного в п. 5.4. даного договору.

Згідно з п. 6.7. договору, у випадку порушення замовником строків оплати послуг, він зобов’язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього періоду прострочення, незалежно від його тривалості.

До вимог про стягнення неустойки, за домовленістю сторін застосовується позовна давність в 3 (три) роки (п. 6.8. договору).

Даний договір вступає в законну силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 1 року (п. 10.1. договору).

Якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору не заявить в письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або іншим способом в письмовій формі) про свій намір припинити договірні стосунки або змінити умови даного договору, то даний договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах (п. 10.3. догвору).

Позивач пояснив суду, що на виконання вищевказаних умов договору ним відповідно до товарно-транспортних накладних № Р24 від 24.06.2014 р., № Р27 від 27.06.2014 р., № Р11 від 22.07.2014 р., № Р15 від 25.07.2014 р., № Р16 від 29.07.2014 р., № З7 від 08.08.2014 р., № 10 від 12.08.2014 р; актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1475 від 27.06.2014 р. на суму 1 400,00 грн. (строк оплати 18.07.2014 р.), № 1782 від 29.07.2014 р. на суму 2 100,00 грн. (строк оплати 19.08.2014 р.) та № 1965 від 12.08.2014 р. на суму 1 400,00 грн. (строк оплати 03.09.2014 р.) до договору надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р., ним були надані послуги на загальну суму 4 900,00 грн.

Загалом по договору № 12/2012-У від 23.08.2012 р. були надані послуги по ремонту на загальну суму 99 977,20 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків від 20.03.2014 р. (належним чином засвідчена копії якого міститься в матеріалах справи).

Однак, відповідач свої зобов’язання за договором надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р. не виконав неналежним чином, у зв’язку з чим станом на 16.05.2015 р. в нього виникла заборгованість у розмірі 4 900,00 грн.

За таких обставин Приватне підприємство «Транс Логістик» звернулось до Господарського суду м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР» про стягнення 9 499,03 грн. (з яких: 4 900,00 грн. – борг; 140,66 грн. – три відсотки річних; 2 746,59 грн. – інфляційні втрати, 1 711,78 грн. – пеня), у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов’язання за договором про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ТОВ «ЕНСО-ЦЕНТР» боргу за надані послуги за договором про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р. в розмірі 4 900,00 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Приватного підприємства «Транс Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР» про стягнення 4 900,00 грн. боргу за надані послуги за договором про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Приватне підприємство «Транс Логістик» просить суд також стягнути з відповідача 1 711,78 грн. інфляційних втрат за період з липня 2014 р. до травня 2015 р. та 140,66 грн. трьох відсотків річних за період з 18.07.2014 р. до 16.06.2015 р., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця – червня.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1 711,78 грн. інфляційних втрат за період з липня 2014 р. до травня 2015 р. та 140,66 грн. трьох відсотків річних за період з 18.07.2014 р. до 16.06.2015 р., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 711,78 грн. пені за період з 18.07.2014 р. до 16.06.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов’язання щодо оплати послуг за договором про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р.

Згідно з п. 6.7. договору, у випадку порушення замовником строків оплати послуг, він зобов’язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього періоду прострочення, незалежно від його тривалості.

До вимог про стягнення неустойки, за домовленістю сторін застосовується позовна давність в 3 (три) роки (п. 6.8. договору).

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 711,78 грн. пені за період з 18.07.2014 р. до 16.06.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов’язання щодо оплати послуг за договором про надання послуг з транспортного обслуговування № 681 від 01.08.2013 р.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Приватного підприємства «Транс Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР» (04074, м. Київ, вул. Брестська, 21, код ЄДРПОУ 37177484) на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вулиця Теплична, 27-С, код ЄДРПОУ 34307753) 4 900 (чотири тисячі дев’ятсот) грн. 00 коп. боргу, 140 (сто сорок) грн. 66 коп. трьох відсотків річних, 2 746 (дві тисячі сімсот сорок шість) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 1 711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 78 коп. пені та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 14.09.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина