Рішення № 50460448, 01.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2015Справа №910/17060/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

до: 1) Страхового товариства з додатковою відповідальністю "ГАРАНТІЯ"

2) Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 905,39 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Тонка С.М. - довіреність №529 від 23.07.2015 року;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "ГАРАНТІЯ" та Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 905,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну ТОВ «Торгівельно-транспортною Компанією», яка є страхувальником позивача, було завдано матеріальної шкоди, яка була відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідачів 8 905,39 грн. - грошових коштів, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 25.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року розгляд справи відкладено на 01.09.2015 року.

В судове засідання 01.09.2015 року представник відповідачів не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою від 09.07.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

В судовому засіданні 01.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014 року між ТОВ «Торгівельно-транспортною Компанією» (далі по тексту - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (далі по тексту - страховик, позивач) укладено Договір №046.0463585.254 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (далі за текстом - Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки «Сканія» державний номер АЕ8869СВ з напівпричепом «Welton NS34FT» державний номер АЕ6964ХТ (далі по тексту - застрахований транспортний засіб).

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

З матеріалів справи слідує, що 30.01.2014 року на 475км + 365м а/д Харків - Сімферополь сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, та транспортний засіб марки «IVECO» державний номер НОМЕР_3 з причепом державний номер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_2, у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (протокол огляду транспортного засобу №2602 від 03.02.2014 року, Висновок експертного авто товарознавчого дослідження №2602 про оцінку транспортного засобу від 06.02.2014 року).

Відповідно до Страхового акту №0454.206.14.01.01 від 23.12.2014 року вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 8 905,39 грн.

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія заяви в матеріалах справи), позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідний страховий акт, видано наказ на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 8 905,39 грн.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя (суддя Герасименко С.Г.) від 18.02.2014 року справа №333/932/14-п, винним у ДТП визнано ОСОБА_2 (водій транспортного засобу марки «IVECO» державний номер НОМЕР_3 з причепом державний номер НОМЕР_4).

Відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 (власник транспортного засобумарки «IVECO» державний номер НОМЕР_3) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Страхового товариства з додатковою відповідальністю "ГАРАНТІЯ", відповідно до Полісу серія АС №1600277, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області (суддя Крапівіна О.П.) від 26.06.2014 року справа №653/1892/14-п встановлено що гр. ОСОБА_4 будучи посадовою особою не вжив заходів щодо своєчасної ліквідації зимової ожеледиці, в результаті чого трапилося ДТП з матеріальними збитками на а/д М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, чим порушив ст.. 9 ЗУ про Дорожній рух, чим порушив вимоги п. ДМТУ-3587-97., чим порушив ч. 4 ст. 140 КпАП України. За таких обставин суд дійшов до висновку що вину ОСОБА_4 повністю доведено.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Судом встановлено, що страховик виконав своє грошове зобов'язання 26.12.2014 року, на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення №30366 від 26.12.2014 року на суму 8 905,39 грн.

Відповідно до Полісу АС №1600277 ліміт відповідальності відповідача: за шкоду по життю та здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду по майну 50 000,00 грн. (копія Полісу міститься в матеріалах справи).

Пунктом 3 Постанови № 6 від 27.03.1992 Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, виходячи із того, що шкода застрахованому транспортному засобу була заподіяна внаслідок спільних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які визнанні винними у вчиненні адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що розміри часток ступенів їх вини є рівними, тобто становить 50 %.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 8 905,39 грн. - грошових коштів, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "ГАРАНТІЯ" (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 56, офіс 13, код ЄДОРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, ПРОСПЕКТ ВОЗЗ'ЄДНАННЯ, будинок 19, код ЄДРПОУ 30968986) 4 452 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 70 коп. - матеріальної шкоди в порядку регресу, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, ВУЛИЦЯ ПОПОВИЧА, будинок 23, код ЄДРПОУ 31918234) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, ПРОСПЕКТ ВОЗЗ'ЄДНАННЯ, будинок 19, код ЄДРПОУ 30968986) 4 452 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 70 коп. - матеріальної шкоди в порядку регресу, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 09.09.2015 року.