Вирок № 50452723, 15.09.2015, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №1-кп/748/141/15

Єдиний унікальний № 748/1665/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Криворученка Д.П.,

при секретарі - Сидор А.В.,

з участю прокурора - Боровик О.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові кримінальне провадження №12015270270000152 від 02 березня 2015 року відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Івашківка Городнянського району Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, проживаючого АДРЕСА_1,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, 14 лютого 2015 року, близько 1300 год., перебуваючи в господарстві АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_1 декілька (не менше двох) ударів кулаком правої руки в область голови, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому кісток спинки носа, синців та забиття м'яких тканин обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не визнав повністю, як і не визнав повністю пред'явлений до нього прокурором цивільний позов, пояснивши це тим, що у нього з потерпілою, яка є його дружиною, тривалий час мають місце неприязнені відносини з приводу володіння квартирою та утриманням господарства. Як потерпіла, так і її батьки - свідки по справі, що мешкають в одному з ними будинку, намагаються позбавити його спільної власності на квартиру і усілякими способами провокують конфлікти. 14 лютого 2015 року потерпіла пішла годувати худобу і він побачивши те, що вона це робить не правильно зробив зауваження, однак та відповіла на це агресивно, почала кричати і вести себе не адекватно, схопила за шию. Тоді він схопив її за тулуб, і з метою самозахисту, відштовхнув від себе через поріг сараю, внаслідок чого вона впала на бетонну підлогу та вдарилась потилицею. У цей час батько потерпілої - свідок ОСОБА_5 вдарив його по руці палкою. Потім батьки потерпілої забрали останню до своєї квартири і напевно побили, з тим, щоб саме його визнали винуватим. Особисто він не бив потерпілу і свідки обвинувачення дають неправдиві показання.

Допитана у судову засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що між нею та чоловіком - обвинуваченим у справі тривають неприязнені відносини, які створені саме обвинуваченим, з того приводу, що вона неправильно веде господарство і допомагає своїм батькам. Факти її побиття чоловіком мали місце і раніше, зокрема у травні минулого року, від чого вона проходила стаціонарний курс лікування. 14 лютого поточного року черговий раз між нею та обвинуваченим виник спір з приводу правильності годування худоби. Перебуваючи у одному із господарських приміщень їх спільного господарства обвинувачений у ході сварки вдарив її правою рукою по обличчю в область носу, внаслідок чого пішла кров. Потім, вже коли вона перебувала в іншому сараї, де є погріб, то обвинувачений знову почав її бити, повалив на підлогу, тримав коліном і лівою рукою та наносив удари по обличчю. Від побоїв вона втратила свідомість, а прийшла до тями, коли була на вулиці і відчула на обличчі холод снігу, який кидав обвинувачений. Поруч вже були її батьки які довели її у свою квартиру та викликали швидку медичну допомогу.

Допитана у судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_6 пояснила, що є матір'ю потерпілої і вона з чоловіком ОСОБА_5 проживає в одному з дочкою будинку, у квартирі №4, вікно з якої виходить видом на господарські приміщення дочки. 14 лютого 2015 року вона, чоловік та їх син - інвалід перебували в квартирі. Коли вона сиділа за столом біля вікна квартири, то побачила силует статури зятя - обвинуваченого, який стояв у отворі входу до сараю і правою рукою замахувався на когось. Зрозумівши, що обвинувачений б'є їх дочку вона покликала чоловіка, який схопивши інвалідну милицю вибіг у двір, а згодом і вона також вийшла. У дворі лежала без свідомості їх дочка, обличчя у неї було в крові, при цьому обвинувачений кидав на її обличчя сніг. Потім вони з чоловіком завели дочку у квартиру та викликали швидку медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_5 у суді пояснив, що є батьком потерпілої і дійсно 14 лютого 2015 року, біля 13 години, його дружина з вікна квартири побачила як обвинувачений когось у сараї бив. Одразу зрозумівши, що ОСОБА_3 б'є їх дочку він схопив синову інвалідну милицю та вибіг на вулицю. Підбігши до сараю побачив, що обвинувачений б'є їх дочку, він тримав її лежачу лівою рукою, а правою наносив удари. Тоді він вдарив його милицею по руці, той пручався, однак зупинився. Після цього він витягнув дочку без свідомості з сараю, а обвинувачений почав кидати на її обличчя сніг, при цьому лаявся та кричав.

Незважаючи на не визнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, його вина, окрім показаннями потерпілої та свідків обвинувачення, також підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими судом у судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема:

- заявою потерпілої ОСОБА_1 від 02 березня 2015 року про отримання тілесних ушкоджень 14.02.2015 року від ОСОБА_3;

- висновком №310 від 19.05.15 р. судової медичної експертизи потерпілої ОСОБА_1, у якої виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому кісток спинки носа, синців та забиття м'яких тканин обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Комплекс тілесних ушкоджень по давності утворення може відповідати даті 14.02.15 р. Виходячи з кількості ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1, їх характеру та розташування, можна припустити, що вона могла піддаватися впливу, не менше двох травмуючих дій. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1, утворення їх комплексу при падінні з висоти власного зросту або удару об якийсь предмет, як при наданні тілу прискорення так і без нього, вважається не можливим;

- протоколами проведення слідчого експерименту від 28.05.15 р. за участю свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, від 08.06.2015 р. за участю потерпілої ОСОБА_1, які на місці пригоди, відтворення та місці спостереження за подіями 14.02.2015 року детально розказали та показали обставини нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій;

- висновком судової-психіатричної експертизи №375 від 17 червня 2015 року, згідно якого у ОСОБА_3 не простежувалось клінічних ознак психічного захворювання, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється; у ОСОБА_3 на теперішній час не простежується клінічних ознак психічного захворювання, які б перешкоджали його участі у проведенні досудового слідства та судовому розгляді по даному кримінальному провадженню, він може правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження та давати про них правильні свідчення.

Дослідивши вищенаведені докази в їх сукупності і провівши їх детальний аналіз, перевіривши доводи обвинувачення та захисту, показання обвинуваченого, надавши сторонам кримінального провадження усі процесуальні можливості надання доказів, суд дійшов висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Даючи оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, суд дійшов об'єктивного висновку, що показання обвинуваченого про те, що він не наносив тілесних ушкоджень потерпілій і її побили саме батьки - свідки обвинувачення, є спробою уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки досліджені у судовому засіданні належні та допустимі докази, які суд поклав у основу підтвердження встановлених обставин, свідчать про зворотне, зокрема вони свідчать про те, що саме обвинувачений на ґрунті тривалих неприязнених відносин з потерпілою наніс їй декілька ударів рукою по обличчю в господарських приміщеннях домогосподарства і цей факт об'єктивно бачили очевидці злочину - свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5, останній з яких і припинив протиправну поведінку обвинуваченого, при цьому ОСОБА_3 після скоєного, бачишви непритомний стан потерпілої, намагався привести її у свідомість та висловлював своє невдоволення як в бік потерпілої так і у бік її батьків.

Критично суд ставиться і до позиції захисника обвинуваченого у тій частині, що сторона обвинувачення не довела вину його підзахисного і відсутні належні докази того, оскільки така позиція є необґрунтованою і не підтверджена жодним належним та допустимим доказом, який би спростовував докази сторони обвинувачення, оскільки як висновок судово-медичної експертизи так і свідки обвинувачення підтверджують неможливість отримання потерпілою тілесних ушкоджень від падіння з висоти власного зросту або удару об якийсь предмет, і можливість отримання тілесних ушкоджень від іншої особи, при цьому сам обвинувачений підтвердив ту обставину, що до виниклого між ним та дружиною конфлікту остання не мала тілесних ушкоджень, а з'явились вони одразу по його закінченню, коли вже на місці пригоди були батьки потерпілої, які її напівпритомну завели до квартири.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність цивільного позову по справі, особу винного - його вік, сімейний стан, стан здоров'я, освіту, умовно задовільну характеристику за місцем проживання, те що ОСОБА_3 не працює і раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність у обвинуваченого обставин, що обтяжують та пом'якшують його покарання, приймаючи до уваги не визнання ним своєї вини у скоєні злочину, враховуючи його особу, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді громадських робіт у межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, що є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Розв'язуючи цивільний позов прокурора до обвинуваченого, про відшкодування витрат в сумі 950,40 грн, по стаціонарному лікуванню потерпілої від злочину ОСОБА_1, суд вважає, що вказаний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки є обґрунтованим та доведеним у судовому засіданні. Згідно довідки №814 від 08.06.15 р. головного лікаря Чернігівської центральної районної лікарні, вартість лікування ОСОБА_1, яка лікувалася у неврологічному відділенні з 14.02.15 р. по 23.02.15 р., складає 950,40 грн.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_3, не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

Цивільний позов виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області про відшкодування витрат по стаціонарному лікуванню потерпілої від злочину ОСОБА_1 - задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 в дохід місцевого бюджету Чернігівського району Чернігівської області 950,40 грн, з зарахуванням на р/р 35411001021578 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 02006544.

На вирок може бути подана через суд, який ухвалив судове рішення апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Роз'яснити учасникам судового провадження право на помилування, право отримати в суді копію вироку, ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати потерпілому.

Суддя Д.П.Криворученко