Рішення № 50448500, 22.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2011 р. Справа № 15/5007/143/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. < Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю № 186 від 19.12.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" (м. Дніпродзержинськ) < В особі(назва) > < Поле для тексту >

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (с. Піщів Новоград - Волинського району) < Поле для тексту >

про стягнення 67037,53 грн. < Поле для тексту >

Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 46656,00грн. боргу, 2488,63грн. пені, 3896,10грн. - 24% річних, 13996,80грн. - 30% штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 10162368 (а.с. 29).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом прийняти участь в судовому засіданні, як і правом подати письмовий відзив на позов, останній не скористався.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" (позивач/ постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач/покупець) укладено договір поставки № 47 (а.с. 18-19).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах цього договору продукцію виробництва ТОВ ПП "ЗІП" (далі - товар), кількість, асортимент і ціна якої зазначені в специфікаціях (накладних) які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору, перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару.

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних (п. 3.6 договору).

На виконання умов договору поставки № 47 від 06.07.2011р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 46656,00грн., що підтверджується видатковими накладними: №17-0002578 від 06.07.2011р. на суму 25823,52грн., №17-0002592 від 07.07.2011р. на суму 17661,44грн., №17-0002621 від 08.07.2011р. на суму 3171,04грн. (а.с. 20- 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.1 договору товар, що поставляється, оплачується за ціною, встановленою постачальником і зазначеною в специфікаціях (накладних).

Покупець оплачує вартість товару:

- або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару;

- або з відстрочкою платежу до 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару (п. 4.2 договору).

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем попередньої оплати товару, одержаного від позивача за видатковими накладними №17-0002578 від 06.07.2011р., №17-0002592 від 07.07.2011р., №17-0002621 від 08.07.2011р.

Отже, зважаючи на погоджені сторонами в договорі умови оплати товару, а саме: з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару, строк оплати товару, поставленого згідно:

видаткової накладної №17-0002578 від 06.07.2011р. на суму 25823,52грн. настав 20.07.2011р.,

видаткової накладної №17-0002592 від 07.07.2011р. на суму 17661,44грн. настав 21.07.2011р.,

видаткової накладної №17-0002621 від 08.07.2011р. на суму 3171,04грн. настав 22.07.2011р.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару вчасно не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 46656,00грн. Докази, які б спростовували зазначене, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 46656,00грн. Наявність боргу з оплати поставленого товару підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 31).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 46656,00грн. боргу за поставлений товар є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Посилання позивача у п. 1 прохальної частини позовної заяви на те, що заборгованість відповідача становить 46656,00грн. з урахуванням індексу інфляції є безпідставним, оскільки, як встановлено судом, сума боргу відповідача перед позивачем становить 46656,00грн. і інфляційні нарахування до вказаної суми не входять.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2488,63грн., 30% штрафу в сумі 13996,80грн. та 24% річних в сумі 3896,10грн.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача пені, 30% штрафу та 24% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що за невиконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством.

У випадку прострочки оплати товару з вини покупця, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого інфляції за весь час прострочення, 24 (двадцять чотири) відсотка річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє в період прострочки від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку прострочки оплати товару на строк більше 60 (шістдесят) календарних днів покупець зобов'язаний також сплатити постачальнику штраф в розмірі 30 (тридцять) відсотків від вартості товару (п. 5.2 договору).

Згідно вищевстановлених судом обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобовязань за договором.

За прострочку оплати товару позивач нарахував відповідачу 2488,63грн. пені за період прострочки з 25.07.2011р. по 28.11.2011р. на суму заборгованості 46656,00грн. та 30% штрафу в сумі 13996,80грн. (46656,00 х 30%), (розрахунок а.с. 6).

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені та враховуючи те, що відповідач не оплатив поставлений товар у строки, передбачені договором, то господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги про стягнення пені у розмірі 2488,63грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 30% штрафу в розмірі 13996,80грн., господарський суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару на строк більше 60 календарних днів.

Стаття 625 ЦК України визначає, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми та умов п. 5.2 договору поставки №47 від 06.07.2011р., позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3896,10грн. 24% річних, нарахованих на суму заборгованості 46656,00грн. за період з 25.07.2011р. по 28.11.2011р. (розрахунок а.с. 6).

Нарахування позивачем 3896,10грн. 24% річних проведено згідно вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗИП" обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 46656,00грн. основної заборгованості, 2488,63грн. пені, 13996,80грн. - 30% штрафу, 3896,10грн. - 24% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (11733, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Піщів, вул.Зарічна, 29, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" (Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А, ідентифікаційний код 21875464)

- 46656,00 грн. основної заборгованості;

- 2488,63 грн. пені;

- 13996,80 грн. - 30% штрафу;

- 3896,10грн. - 24 % річних;

- 1477,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "26" грудня 2011р.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.) < Поле для текста >