Рішення № 50447707, 10.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2015 Справа № 905/1504/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС», м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м.Дружківка

про стягнення заборгованості у розмірі 414 619,61грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Шевченко К.І. - за довіреністю.

від відповідача - Калініна О.Д. - за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м.Дружківка про стягнення заборгованості у розмірі 414 619,61грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору комерційного представництва №26/2013-У від 12.02.2013р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення від імені та за рахунок довірителя юридично значимих дій, направлених на укладення угод, пов'язаних з реалізацію (продажем) товарно-матеріальних, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 414 619,61грн.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги ним визнано у повному обсязі.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771) та усним клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача господарський суд встановив:

Між ТОВ «КОРУМ СОРС» (повірений) та Публічним акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м.Дружківка (довіритель) укладено договір №26/2013-у комерційного представництва, за умовами якого повірений, в порядку та на умовах узгоджених сторонами договору приймає на себе зобов'язання по здійсненню комерційного представництва довірителя, пов'язаного зі здійсненням від імені та за рахунок довірителя юридично значимих дій, направлених на укладення угод, пов'язаних з реалізацію (продажем) товарно-матеріальних цінностей, які належать довірителю.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що розмір винагороди повіреному встановлюється сторонами у додатку к договору. Порядок розрахунку винагороди і її сплати узгоджується сторонами в актах прийому-передачі вказаних послуг.

Відповідно до умов п.3.3 договору довіритель оплачує надані йому повіреним послуги за договором шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок повіреного протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надання довірителю акту прийому-передачі наданих послуг.

Згідно пункту 6.1 договір набуває чинності з 12 лютого 2013 року і діє до 31 грудня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи останній акт прийому-передачі наданих послуг підписано 05 травня 2015 року, у зв'язку з чим за своєчасну сплату відповідачем грошової суми за виконані роботи позивачу, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 414 619,61грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вимогами частини 1 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 3 ст.237 ЦК України передбачено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст.243 ЦК України визначено, що повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 6.1 договір набуває чинності з 12 лютого 2013 року і діє до 31 грудня 2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором №26/2013-У комерційного представництва від 12.02.2013р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 414 619,61грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви, крім того у відзиві на позовну заяву та судовому засіданні ним визнано позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 237, 243, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м.Дружківка про стягнення заборгованості у розмірі 414 619,61грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м.Дружківка (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Леніна,7, код ЄДРПОУ 00165669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС», м.Київ (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 37903071) заборгованість у розмірі 414 619,61грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8292,39грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.09.2015р.

Суддя С.В. Тоцький