Рішення № 50447600, 10.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2015 Справа № 905/1026/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Берінг»до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» простягнення 22 144,56 грн

за участю представників:

від позивачаГруднистий А.В. - представник від відповідачаГнєзділова Н.В. - представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Берінг» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» заборгованості у розмірі 22144,56грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № ЦД-2014/5-КП від 20.01.2014 щодо здійснення оплати вартості поставленого 03.12.2014 товару.

Відповідач проти позову заперечує та посилаючись на те, що позивачем не були передані відповідачу усі товаросупроводжувальні документи, що передбачені п. 4.3 договору. Крім того, на видаткових накладних не зазначена дата отримання товару відповідачем, а тому відповідач вважає, що строк оплати товару поставленого за спірними видатковими накладним не настав. Також відповідач зазначає, що позивачем було поставлено товар з порушенням строків, визначених у специфікаціях до договору, тому, відповідач вважає, що позивачем в односторонньому порядку було змінено умови договору, а оскільки договором не визначено строк оплати за продукцію зі зміненим строком поставки, то строк оплати за продукцію, яка поставлена за спірними видатковими накладними, не настав.

Рішення прийнято 10.09.2015, оскільки в судовому засіданні 14.08.2015 оголошувалась перерва.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

20.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берінг» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (покупець, відповідач) підписано договір № ЦД-2014/5-КП (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція, товар) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.

28.08.2014 та 20.10.2014 сторонами підписано Специфікації до Договору, якими визначено асортимент, кількість, ціну та строк поставки товару.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22144,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 436 від 03.12.2014 на суму 12784,56 грн, товарно-транспортною накладною №БР0000001 від 03.12.2014, видатковою накладною № 444 від 03.12.2014 на суму 9360,00 грн та товарно-транспортною накладною № БР0000009 від 03.12.2014.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреністю відповідача № 821 від 28.11.2014 на отримання товару від позивача, в якій зазначено перелік та кількість товару, що належить отримати, який відповідає переліку та кількості товару, який поставлено та отримано за вказаними накладними.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3 Договору розрахунки за поставлену продукцію по даному Договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60-й календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У випадку, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

В судовому засіданні 10.09.2015 представник відповідача не заперечив щодо отримання відповідачем продукції від позивача за вищезазначеними видатковими накладними. Однак, зазначив, що на видаткових накладних не зазначена дата отримання товару відповідачем, а тому строк оплати товару поставленого за спірними видатковими накладним не настав.

Суд враховує вказане заперечення відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають видаткові накладні № 436 від 03.12.2014 та №444 від 03.12.2014 та товарно-транспортні накладні, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Відповідно згідно з п. 4.4 Договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідному супроводжувальному документі.

На видаткових накладних № 436, № 444 та товарно-транспортних накладних проставлена дата їх складання 03.12.2014.

Відповідачем отримано товар за вказаними документами та підписано вищезазначені накладні без будь-яких зауважень та заперечень, а тому суд приходить до висновку, що відповідач погодився із зазначеною на видаткових накладних датою, та датою поставки є дата складання видаткових та товарно-транспортних накладних, тобто 03.12.2014. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що строк оплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними не настав судом відхиляється, а відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий товар у відповідності з п. 5.3 Договору на 60-й календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, тобто з 03.12.2014.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу продукцію на суму 22144,56 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату отриманої продукції, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 22144,56 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на те, що позивачем не були передані усі товаросупроводжувальні документи, що передбачені п. 4.3 Договору, судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно з п. 4.3 Договору на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості та технічний паспорт, сертифікат відповідності (якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації), інструкцію з експлуатації (якщо даний документ передбачений), технічну документацію, передбачену п. 2.3 Договору.

Відповідно до абз. 2 п. 4.3 Договору у випадку надходження продукції без товаросупровідних документів, що потягне за собою неможливість здійснення приймання за кількістю та/або якістю та/або комплектністю, покупець вправі відмовитись від приймання поставленої партії.

Згідно з п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідного акту про відсутність документів суду не надано.

При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Згідно з положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами Договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами та печатками відповідача у відповідних накладних, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору № ЦД-2014/5-КП від 20.01.2014.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем було поставлено товар з порушенням строків, визначених у специфікаціях до договору, суд відзначає, що вказане порушення позивача не є предметом спору у даній справі, а відповідач не позбавлений права звернутись з відповідним позовом.

Твердження відповідача, що Договором не визначено строк оплати за продукцію зі зміненим строком поставки, оскільки позивачем поставлено товар не в строк, який визначений у специфікаціях, судом відхиляється, оскільки п. 5.3 Договору чітко визначено, що оплата товару здійснюється на 60-й календарний день з моменту поставки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 22144,56 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код 00176472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берінг» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Немировича-Данченка, 26, корп. 2, кв. 25, ідентифікаційний код 36960280) заборгованість у розмірі 22144 (двадцять дві тисячі сто сорок чотири) грн 56 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 11.09.2015

Суддя М.В. Сажнева