Рішення № 50447512, 07.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.2015 Справа № 905/650/15

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.,

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк,

до відповідача Гемптон Інтернешнл Лімітед, місто Беліз, Корнер Хатсон та Ейре Стріт Блейк Білдінг,

про зобов'язання повернути у власність, розірвання договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності, -

За участю:

представник позивача ОСОБА_5 (за довіреністю);

представник відповідача Софієва О.В. (за довіреністю) (присутня 03.09.2015р.);

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Гемптон Інтернешнл Лімітед, Беліз, Корнер Хатсон та Ейре Стріт Блейк Білдінг, про зобов'язання повернути у власність, розірвання договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності.

З урахуванням поданої 15.07.15р. в порядку ст.22 ГПК України заяви, позивач просив суд витребувати нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння; розірвати договір купівлі продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення від 14.06.2013р. загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі на 1-му поверсі житлового будинку літ А-5 та скасувати запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2006р. він є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1. 14.06.2013р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна за яким позивач передає за певну суму у власність відповідача спірне приміщення. Однак, грошові кошти всупереч пунктів 2.2., 2.3. вказаного договору не були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_2 Також зазначає, що спірний договір було укладено за відсутності волевиявлення позивача на відчудження приміщення. На теперішній час майном володіє та користується відповідач. Вимого щодо оплати або повернення майна відповідачем ігноруються.

Відповідач 27.08.2015р. надав відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення проти заявлених вимог. Зазначає, що на моменту укладання спірного договору від імені позивача діяв уповноважений представник ОСОБА_7, у зв'язку з чим посилання позивача на укладання спірного договору за її відсутності не є підставою розірвання цього договору. Висловився, що виписки по рахункам позивача, що відкриті у АТ «Дельта Банк» не свідчать про неперерахування відповідачем грошових коштів, оскільки позивач може мати інші відкриті рахунки в інших банківських установах, окрім АТ «Дельта Банк», через які мали бути перераховані грошові кошти за спірним договором.

27.08.2015р. відповідачем було надано клопотання про припинення провадження у справі. На думку відповідача справа не підлягає розгляду в господарському суді, оскільки спірний договір було укладено з позивачем як з фізичною особою та правовідносини за спірним договором мають цивільний характер.

В задоволенні клопотання про припинення провадження у справі судом було відмовлено за необґрунтованістю, оскільки позивач має статус фізичної особи-підприємця, а спірне майно використовувалось ним у своїй підприємницькій діяльності.

03.09.2015р. відповідач надав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_7.

В задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість та недоведеність відповідачем, що рішення по даній справі може вплинути на його права і обов'язки.

Ухвалою суду від 02.07.2015р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 15.07.2015р.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з необхідністю отримання додаткових документів та неявкою відповідача.

В судовому засіданні 19.08.2015р. було оголошено перерву до 27.08.2015р.

Ухвалою суду від 27.08.2015р. було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 16.09.2015 року. За письмовим клопотанням сторін.

В судовому засіданні 03.09.2015р. було оголошено перерву до 07.09.2015р.

Представник позивача в судове засідання 07.09.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.2015р. з'явився, висловився проти задоволення позовних вимог.

У зв'язку із виявлення при розгляді справи ознак злочинів передбачених ст.ст. 190,191,205,209,209-1,212 Кримінального кодексу України, господарським судом в порядку ст.90 ГПК України направлено повідомлення до органів Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Державної фіскальної служби України для реагування відповідно до повноважень.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2013р. між ОСОБА_2 та Гемптон Інтернешнл Лімітед, укладено договір купівлі-продажу, за умовами п.1.1. якого ОСОБА_2 (продавець), передає, а Гемптон Інтернешнл Лімітед (покупець) приймає у власність нежитлове приміщення загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі та на 1-му поверсі житлового будинку Літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 14-17). Договір підписаний представниками сторін на підставі довіреностей: з боку позивача - ОСОБА_7; з боку відповідача - Хубатовой Світланою Євгенівною. Договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Шульженко Д.А. та зареєстровано в реєстрі 14.06.13р. за №2299. (а.с. 14-17).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що сторони оцінюють майно у 1457000,00 грн. Згідно звіту про оцінку майна, його вартість складає 1456977,00грн. (пункт 2.2. Договору).

У п.2.1. договору зазначено, що покупець сплатив продавцеві суму до підписання договору, та сторони підтвердили факт повного розрахунку за цим договором (пункти 2.3.,2.5.).

До обов'язків покупця, згідно п.3.3.1. було віднесено оплату продавцю вартість відчужуваної за цим договором нежитлової будівлі відповідно до умов, передбачених Договором.

В матеріалах справи міститься копія розписки ОСОБА_7 від 14.06.2013р. згідно якої, останній від імені позивача отримав від Продавця за договором купівлі-продажу нерухомого майна - Гемптон Інтернешнл Лімітед грошову суму в розмірі 1457000 гривень в якості оплати за нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі та на 1-му поверсі житлового будинку Літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Повідомлено, що вищевказана сума була передана ОСОБА_7 до підписання Договору купівлі-продажу. (а.с. 71).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.06.2015р., позивач зареєстрована в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Види діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 38).

Відповідно до даних Установчого договору Гемптон Інтернешнл Лімітед, юридична адреса компанії: Corner Hutson & Eyre Street, Blake Building, Suit 302 Belize City, Беліз, або таке інше місто у межах Белізу, яке може визначити компанія постановою акціонерів (а.с. 174).

Згідно Витягу від 13.07.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 14.06.13р. на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.13р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Шульженко Д.А. було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі та на 1-му поверсі житлового будинку Літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. за відповідачем.

До проведення державної реєстрації 14.06.13р. спірне приміщення було зареєстровано на праві приватної власності за позивачем (а.с.48-49).

Згідно довідки Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м.Маріуполя №1219/С/05-81-11-1-214 від 31.08.2015р. станом на 31.08.2015р., у період укладання спірного договору у позивача були відкриті рахунки в наступних банківських установах (а.с. 89):

* АТ «Дельта Банк» (номера рахунків: НОМЕР_2, НОМЕР_3),

* АТ «Сбербанк Россії» (номер рахунку 26001013007476),

* ДОДАТ «Раффайзен Банк Аваль» м.Краматорськ (номера рахунків: НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6),

* ПАТ «УкрсоцБанк» (номер рахунку НОМЕР_7),

* АТ «Раффайзен Банк Аваль» м.Київ (номер рахунку НОМЕР_8),

З наданих банківськими установами виписок по рахункам позивача, не до не після укладання спірного договору, грошові кошти у відповідній сумі на рахунки позивача не надходили (а.с. 93-140).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (Стаття 526 ЦКУ.)

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки;

Частиною 1 статті 615 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як було встановлено судом, у діях відповідача наявне порушення істотних умов договору купівлі-продажу, а саме не проведення оплати за приміщення.

Відповідно з пп.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 із змінами і доповненнями, гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі.

Постановою правління НБУ від 09.02.2005 № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті з Україні у розмірі 10000,00 грн.

Враховуючи те, що на момент укладання договору Позивач мав статус фізичної особи-підприємця та майно, що є предметом договору використовувалось у підприємницькій діяльності, норми постанови НБУ від 09.02.2005 № 32 розповсюджувались на виниклі правовідносини.

Крім того, відповідно до п.1.7. Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну. Відповідно до частини 1 п. 7 зазначеного Декрету у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України.

Постановою правління Національного банку України від 28 травня 2012 року №209 «Про врегулювання питань щодо використання гривні в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту» встановлено, що розрахунки в гривні між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту (розрахунки за експорт/імпорт товарів) здійснюються через уповноважені банки без індивідуальних ліцензій Національного банку України з урахуванням вимог Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року №118, постанови Правління Національного банку України від 30 грудня 2003 року №597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492.

Таким чином, належним доказом розрахунку між відповідачем та позивачем за спірним договором є платіжне доручення уповноваженою НБУ банківської установи про переказ коштів із поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача.

Зазначені докази суду не надані.

Посилання відповідача, що позивачу було сплачено суму, передбачену спірним договором готівкою через уповноваженого представника - ОСОБА_7 про що свідчить розписка та пункт 2.1. спірного договору, судом не можуть бути прийняті судом відповідно до ч.2 ст. 34 ГПК України як не належні докази.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.06.2013р. на вимогу позивача підлягає розірванню за рішенням суду через несплату відповідачем вартості спірного приміщення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до вимог статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтями 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України). В свою чергу згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як було встановлено судом, позивач придбав спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2006р., що підтверджено наданим суду Витягом від 13.07.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до п.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлення судом наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу, наслідком чого є повернення майна у власність позивача, відпала підстава перебування майна у володінні відповідача. Підстави на яких майно було ним набуто залишаються бути законними. Відповідно до вимог статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В свою чергу згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння відповідача.

Щодо вимоги позивача про скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення, суд виходить з наступного.

Згідно до визначень, запроваджених ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, їх обмежень, обтяжень», що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

З урахуванням вищевикладених норм Закону, та того що суд дійшов висновку щодо розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.06.13р., запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі та на 1-му поверсі житлового будинку Літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який зроблено на підставі Договору купівлі-продажу від 14.06.13р., посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу Шульженко Д.А., підлягає скасуванню.

Згідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст.ст. 32,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд стягує судові витрати в сумі 31576 гривень з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, до відповідача Гемптон Інтернешнл Лімітед, місто Беліз, Корнер Хатсон та Ейре Стріт Блейк Білдінг, про зобов'язання повернути у власність, розірвання договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності задовольнити.

Розірвати договір купівлі продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення від 14.06.2013р. загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі на 1-му поверсі житлового будинку літ А-5, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1, від 14.06.2013р., укладеного між ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_7, та компанією «Гемптон Інтернешнл Лімітед».

Скасувати запис №1302277 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1. за Гемптон Інтернешнл Лімітед, місто Беліз, Корнер Хатсон та Ейре Стріт Блейк Білдінг (Corner Hutson & Eyre Street, Blake Building, Suit 302 Belize City, Беліз) вчинений приватними нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Шульженко Д.А. 14.06.2013р.

Витребувати з незаконного володіння Гемптон Інтернешнл Лімітед, місто Беліз, Корнер Хатсон та Ейре Стріт Блейк Білдінг (Corner Hutson & Eyre Street, Blake Building, Suit 302 Belize City, Беліз) нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 160,2 кв.м. у підвалі на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1.

Стягнути з Гемптон Інтернешнл Лімітед, місто Беліз, Корнер Хатсон та Ейре Стріт Блейк Білдінг (Corner Hutson & Eyre Street, Blake Building, Suit 302 Belize City, Беліз) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 31576 (тридцять одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) гривень.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2015 року.

Суддя К.С. Харакоз